ПЕРЕСОРТУВАННЯ

Термін ПЕРЕСОРТУВАННЯ та порядок його регулювання може застосовуватись до ТМЦ, що обліковуються на бухгалтерських рахунках 20 “Виробничі    запаси”,    22    “МШП”,    25    “Напівфабрикати”,    26  “Готова

продукція”,   27    “Продукція   сільськогосподарського   виробництва”,   28 “Товари”.

Основні засоби, нематеріальні активи, матеріальні цінності, грошові кошти і документи, а також інші активи, що виявилися в надлишку, підлягають оприбуткуванню і зарахуванню на результати господарської діяльності або збільшенню фінансування з наступним установленням причин виникнення лишку і винних у цьому осіб.

Так, наприклад, оприбуткування лишків виробничих запасів, раніше не облікованих на балансі, здійснюється таким чином:

Дт 20 “Виробничі запаси”

Кт 719 “Інші доходи від операційної діяльності”.

Оприбуткування лишків малоцінних швидкозношуваних предметів та малоцінних необоротних матеріальних активів, раніше не облікованих на балансі:

Дт 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”

Кт 71 “Інший операційний дохід”

Дт 22 “Малоцінні і швидкозношувані предмети” Кт 74 “Інші доходи”

Дт 072 “Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”

Оприбуткування лишків готівки, виявлених під час інвентаризації каси (гривні):

Дт 301 “Каса в національній валюті”

Кт 719 “Інші доходи від операційної діяльності”.

Природне зменшення цінностей у межах установлених норм  списується за рішенням керівника підприємства, відповідно на витрати операційної діяльності. Норми природного зменшення можуть застосовуватися лише в разі виявлення фактичних недостач.

Понаднормові недостачі та витрати від псування цінностей зараховуються на винних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від розкрадання.

Понаднормові витрати і нестачі матеріальних цінностей, включаючи готову продукцію, в тих випадках, коли винні особи невстановлені або у стягненні матеріальної шкоди з винних осіб відмовлено судом,  зараховуються на збитки або зменшення фінансування.

На державних підприємствах та в бюджетних установах недостачі матеріальних цінностей понад норми природних втрат, втрат від псування, стихійного лиха (повені, пожежі тощо), а також втрат від нерозкритих крадіжок (якщо винних осіб не встановлено) списуються з балансів на зменшення фінансування лише після ретельної перевірки дійсної відсутності винних осіб і прийняття відповідних заходів для недопущення фактів у подальшому.

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей регулюється Постановою Кабінету   Міністрів   України   від   22   січня   1996   року   №116   “Порядок

визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей”.

Розмір збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування)  бланків цінних паперів та документів суворого обліку обчислюється із застосуванням коефіцієнта:

-    5 – до номінальної вартості, зазначеної на бланках цінних паперів та документів суворого обліку, або до вартості документів суворого обліку, встановленої законодавством;

-   50 – до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів та документів суворого обліку, на яких не зазначена номінальна вартість або вартість яких не встановлена законодавством.

У разі розкрадання, недостачі, знищення матеріальних цінностей, що підлягають списанню на видатки у мірі відпуску їх у виробництво (в установах, які утримуються за рахунок бюджетних коштів – у міру їх придбання) та обліковуються лише у кількісному виразі, розмір збитків визначається за ринковими цінами на аналогічні матеріальні цінності, зменшеними пропорційно фактичному зносу, але не нижче ніж на 50 відсотків ринкової цини.

Збитки, завдані підприємству, установі, організації працівниками, які виконують операції, пов’язані із закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових і промислових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, а також валютні операції, і які є винними у розкраданні, знищенні, недостачі або наднормативних їх втратах (окрім втрат, що сталися у зв’язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу), якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій, визначаються у розмірах:

а) дорогоцінних металів – золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) – у подвійному розмірі вартості цих металів у чистому вигляді за ринковими цінами, що  діють  на  день  виявлення завданих збитків;

б) дорогоцінного каміння, крім огранованого – у подвійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

в) огранованого дорогоцінного каміння, ювелірних та побутових виробів, виготовлених із використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння – у потрійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків.

Для підтвердження вартості тих чи інших товарно-матеріальних цінностей комісія повинна мати на увазі, що згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», запаси відображаються в обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею товарно- матеріальних цінностей відніманням від очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Сума, на яку первісна вартість товарно-матеріальних цінностей перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених товарно-матеріальних цінностей списуються на витрати звітного періоду. Суми недостач і витрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості  (або інших активів) і доходу звітного періоду.