Процес прийняття рішень
У теорії прийняття рішень розрізняють дві основні технології прийняття управлінських рішень.
Найпростішою технологією прийняття рішень інтуїтивнає, яка у спрощеному схематичному вигляді представлена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Модель інтуїтивної технології прийняття рішення
33
Зміна стану висуває проблему, необхідність позбавитися якої і вимагає прийняття рішення. За інтуїтивної технології досвід прийняття рішень в аналогічних (подібних) ситуаціях, що накопичив даний суб’єкт управління й визначає саме рішення. Отже, якщо у минулому накопиченому досвіді суб’єкта управління не було прийнято аналогічних рішень,імовірність прийняття
|
помилкового рішення зростає.Перевага інтуїтивної |
технології |
полягає у |
|
швидкості прийняття рішень, а основний недолік – у |
значній |
імовірності |
|
помилки. |
|
|
Спрощена модель раціональної технології прийняття рішень наведена на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Раціональна технологія прийняття управлінських рішень
Розглянемо докладніше зміст кожного з етапів,концентруючи увагу тільки на ключових (принципово важливих) аспектах їхньої реалізації.
1. Діагноз проблеми включає наступні підетапи:
– виявлення та опис проблемної ситуації(означає усвідомлення
протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та ї
можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети);
– встановлення мети вирішення проблемної ситуації(визначення
бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації);
– ідентифікація критеріїв прийняття рішення(визначення ознак, на
підставі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості).
2. Накопичення інформації про проблему означає збирання та обробка різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про . Якістьнеї інформаційних матеріалів, у свою чергу, оцінюється за допомогою таких критеріїв:
1) об’єктивність – це інтегральний критерій, який поєднує у собі такі часткові критерії:
34
– повнота інформації (наявність відомостей, зокрема суперечливих, які необхідні та достатні для прийняття рішення);
– точність інформації (ступінь відповідності інформації оригіналу);
– несуперечливість інформації (окремі частини однієї і тієї самої інформації не мають суперечити одна одній);
– переконливість інформації (доведеність, достовірність інформації);
2) лаконічність – стислість і чіткість викладення інформації(досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти);
3) актуальність – відповідність інформації об’єктивним інформаційним потребам;
4) своєчасність – здатність задовольняти інформаційну потребу в прийнятний для виконання строк;
5) комунікативність – властивість інформації бути зрозумілою для
адресата.
3. Розробка альтернативних варіантів означає розробку,опис і складання переліку всіх можливих варіантів дій,що забезпечують вирішення проблемної ситуації.
|
Складність |
управління |
і |
полягає |
в |
опрацюванні |
щонайповнішої |
||||
|
сукупності альтернатив, яка містить усі допустимі варіанти дій для досягнення |
||||||||||
|
встановленої мети. З іншого боку, збільшення кількості альтернатив ускладнює, |
||||||||||
|
збільшує |
вартість |
і |
розтягує |
у |
часі |
процес |
прийняття. |
Томурішень |
||
|
обґрунтованезменшення |
кількості |
|
альтернатив |
є |
фактором |
підвищення |
||||
ефективності процесу прийняття рішень.
У процесі розробки альтернатив з метою обмеження їхньої кількості необхідно враховувати такі вимоги до них:
– взаємовиключеність альтернатив – випливає з визначення категорії
«прийняття рішення» як акту вибору. Однозначний вибір можливий лише за умови, коли альтернативи виключають одна одну;
– забезпечення однакових умов опису альтернатив: часових, ресурсних,
зовнішніх тощо (однакових «стартових» умов для кожної альтернативи).
4. Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи за критеріями (рис. 3.3):
– реалістичність – можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовнішніх обставин, не залежних від самої організації(юридичних обмежень, можливостей існуючих технологій, моральних та етичних норм тощо).
– відповідність ресурсам організації;
– прийнятність наслідків реалізації альтернативи:
– не тільки основних, але і побічних;
– не тільки безпосередній період реалізації альтернативи, але і майбутні періоди.
35
|
1. Чи є альтернатива |
|
Виключається |
|
реалістичною? |
Ні |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Так |
|
|
|
|
|
|
|
2. Чи відповідає вона |
|
Виключається |
|
можливостям |
|
|
|
організації? |
Ні |
|
|
Так |
|
|
|
|
|
|
|
3. Чи є прийнятними |
|
Виключається |
|
наслідки її реалізації? |
|
|
|
|
Ні |
|
|
Так |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Зберігається для |
|
|
|
розгляду |
|
|
|
|
|
|
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Рис. 3.3. Послідовність оцінки альтернативних варіантів у процесі прийняття рішень
|
5. |
Прийняття |
рішення. |
На цьому етапі |
здійснюється порівняння |
|||||
|
альтернатив за очікуваними ефектами їхньої реалізації та |
вибір кращої |
||||||||
|
альтернативи |
на |
підставі |
критеріїв,ідентифікованихна |
етапі |
діагнозу |
||||
|
проблеми. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Скачано с www.znanio.ru
Материалы на данной страницы взяты из открытых источников либо размещены пользователем в соответствии с договором-офертой сайта. Вы можете сообщить о нарушении.