Склад і призначення фінансової звітності

Склад і призначення фінансової звітності

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємств за звітний період.

Відповідно до статті 11 Закону України  “Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні” до річної фінансової звітності підприємства включені:

Баланс;

Звіт про фінансові результати;

Звіт про рух грошових коштів;

Звіт про власний капітал.

Примітки і пояснення.

При цьому слід взяти до уваги, що для суб’єктів малого підприємництва і представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності Наказом Міністерства України № 39 від 25.02.2000 р.  встановлено скорочену за показниками  річну і квартальну  фінансову звітність в обсязі тільки Балансу і Звіту про фінансові результати. Примітки  мають подаватися підприємствами (крім малих) лише у складі річного звіту.

Квартальна звітність складається тільки з Балансу і Звіту про фінансові результати.

Постановою Кабінету Міністрів України № 419 від 28.02.2000 р. затверджено порядок подання фінансової   звітності. Зокрема строк подання квартального фінансового звіту встановлено на 25 число місяця наступного за звітним кварталом, а річного 20 лютого.

Метою фінансової звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Загальні вимоги до фінансової звітності

Кожна стаття фінансової звітності може наводитися тоді, коли :

—    існує  вірогідність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод;

—   оцінка статті може бути  достовірно визначена.

Готуючи фінансову звітність, необхідно дотримуватися таких якісних характеристик:

Зрозумілість —  доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання в сфері ділового та економічного життя, бухгалтерського обліку. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити наступні дані про підприємство: дату звітності та звітний період; валюту звітності та одиницю її виміру ;  відповідні показники (статті) за звітний та попередній період ; облікову політику підприємства та її зміни ; аналітичну інформацію.

Щодо статей фінансових звітів ; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;  обмеження щодо володіння активами ; участь у спільних підприємствах ; виявлені помилки та пов’язані з ними коригування ; переоцінку статей фінансових звітів ; а також іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними  положеннями (стандартами).

Доречність – вплив на економічні рішення користувачів , оцінку минулих, теперішніх і майбутніх подій, прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарської діяльності. Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що дозволяє належним чином впливати  на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.

Надійність – в представленій у звітності інформації не повинно бути суттєвих помилок і виправлень. Достовірність досягається відсутністю помилок  та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надати можливість користувачам порівнювати:

—         фінансові  звіти підприємства за різні періоди;

—         фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику та її зміни.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

—         автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

—         безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

—         періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

—         історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

—         нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід  зіставити доходи звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей.

—         повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операції та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

—         послідовності які передбачає постійно застосування підприємства обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

—         обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки та доходів підприємства;

—         єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.