СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Крім поняття витрат на виробництво виділяють поняття СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ – це показник, що характеризує виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на підготовку до виробництва й виробництво продукції (робiт, послуг).

Витрати підприємства групують за економічними елементами – це витрати на весь обсяг виготовленої продукції за певний період, i за калькуляційними статтями – це елементи собівартості виготовлення одиниці продукції.

Угруповання витрат за економічними елементами припускає виділення наступних елементів витрат:

-                                        матеріальні витрати (витрати на сировину, матеріали, напівфабрикати, тару, комплектуючі вироби, паливо, енергію всіх видів та iншi матеріальні витрати, пов’язані з операційною діяльністю підприємства);

-                                        витрати на оплату праці (загальна сума заробiтної плати всього виробничого персоналу з надбавками й доплатами, премії, матеріальна допомога та iншi витрати на оплату праці на підприємстві);

-                                        відрахування на соціальні потреби (відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування на випадок непрацездатності; страхові внески на випадок безробіття; на iндивiдуальне страхування персоналу підприємства; на iншi соціальні заходи);

-                                        амортизацію основних засобів (суми нарахованої амортизації основних засобів i нематеріальних активів);

-                                        iншi операційні витрати (включаються витрати операційної дiялъностi, якi не ввійшли до складу попередніх елементів, а саме: витрати на відрядження, витрати iз страхування майна, винагороди за винахідництво, рацiоналiзацiю, оплату робіт iз сертифікації продукції, оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, охорони, орендна плата).

Для формування повного висновку про можливість пошуку резервів зниження витрат, вивчають витрати за їх функціональним призначенням у виробничому процесі, тобто за статтями калькуляції. Угруповання витрат за калькуляційними статтями собівартості передбачає таку номенклатуру статей: сировина й матеріали; зворотні відходи; закупівельні напівфабрикати й комплектуючі вироби; паливо й енергія на технологічні цiлi; основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників; відрахування на соціальні потреби; загальновиробничi витрати; витрати внаслідок технічно неминучого браку; iншi виробничі витрати.

Слід знати, що кошториси підприємства формуються за елементами витрат, а калькуляції – за статтями.

Аналіз витрат за елементами дає змогу визначити структурні зміни в обсязі виробництва, охарактеризувати галузеві особливості (матеріалоємність, фондоємність, енергоємність, трудоємність виробництва). Витрати за статтями калькуляції відрізняються від витрат за економічними елементами тим, що вони зосереджують витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції за даний звітний період. Угрупування витрат за калькуляційними статтями дозволяє з’ясовувати зв’язок витрат з результатами виробництва, їхню роль у технологічному процесі, управлінні й обслуговуванні, виділити прямі й непрямі, змінні і постійні витрати.

Для підприємства, яке працює в умовах ринкової економіки, вагоме значення має вплив зовнішніх факторів на економічну ситуацію підприємства, що повязане із коливаннями завантаження виробничих потужностей і спричиняє зміну виробництва і продажів. Це, у свою чергу, істотно впливає на собівартість продукції, а отже, на фінансові результати.

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг є важливим інструментом у системі управління витрат.

В процесі аналізу здійснюється: загальний аналіз витрат операційної діяльності; загальний аналіз собівартості продукції; аналіз прямих матеріальних витрат; аналіз витрат на оплату праці; аналіз комплексних статей витрат; аналіз витрат на виробництво і збут найважливіших видів продукції; аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції.

Витрати на гривню товарної продукції є основним показником, який характеризує рівень і динаміку витрат на підприємствах, що виробляють різнорідну продукцію. Цей показник характеризує ефективність господарської діяльності підприємства: чим менше ці витрати, тим вище рентабельність.

Зниження витрат на гривню товарної продукції характеризує успішність роботи підприємства по впровадженню нової техніки, підвищенню продуктивності праці, раціональному використанню ресурсів.

Аналіз витрат на гривню товарної продукції в порівнянні з попереднім періодом, а по можливості за ряд років показує на скільки успішно ведеться робота на підприємстві по зниженню витрат. У процесі аналізу визначається різниця між фактичним і плановим рівнем витрат на гривню товарної продукції. На відхилення фактичних витрат на гривню товарної продукції від планових

впливають наступні фактори: зміна асортименту випущеної продукції, обсяг випуску, зміна рівня витрат й оптових цін на продукцію.

Аналіз собівартості продукції слід закінчувати пошуком резервів її зниження. Перспективні резерви зниження собівартості продукції передбачають проведення значних організаційних, технологічних, конструкторських та інших видів робіт, що, потребує певних додаткових інвестицій.

Скачано с www.znanio.ru