Історичний розвиток передумов сучасного менеджменту

свідчать як архітектурні споруди, так і писемні джерела. Прикладом є піраміда

Хеопса. За підрахунками, на будівництво піраміди потрібна була праці більше

ста  тисяч  людей  протягом20 років. За  сучасними  масштабами, це  означало

керівництво стотисячним колективом будівельників. Є свідоцтва, що єгиптянам

були відомі кількісні обмеження людей, які перебували під керівництвом однієї

людини (менеджера). На одного керівника (наглядача) припадало 10 робітників.

Цей

єгипетський

принцип—    «правило

десяти»

в

майбутньому

використовувався багатьма цивілізаціями.

Археологічні дані також свідчать про те, що в давній Шумерській державі

у  третьому  тисячолітті  до  нашої  ери  існував  певний  регламент  управлінської

діяльності,  пов’язаний   з   управлінням   державою.Це   було   зафіксовано

на

глиняних табличках, що дійшли до наших днів [2].

Що стосується  Стародавньої Греції, яка  склала  значну частину сучасної

культури, то її економічна думка суперечлива. Давні греки негативно ставилися

до бізнесу. Представники виробничої праці й торгівлі займали низький щабель

у  соціальній  системі  грецької  демократії,не  мали   громадянства.

Цього

не

можна було сказати про греків–аристократів чи греків–філософів.Зупинимось

на грецьких учених того часу.

Сократ (469–299 рр. до  н. е.) вважав, що  тільки  той  може  управляти

суспільством, хто  досяг  успіхів  у  особистих  справах.Він  проаналізував  різні

форми управління.

Арістотель (384–322 рр. до н. е.) пов’язував успіхи з такими елементами

управління   і   організації, як   спеціалізація   праці, централізація,  делегування

повноважень, лідерство. Він вважав, що методом пізнання та прийняття рішень

не   може   бути   містицизм,реальність   позначається   через

почуття

та

аналіз

причин явищ. У подальшому цей дух наукового знання сформував основу щодо

школи наукового управління.

Платон  (428–348  рр.  до

н. е.)  дав

класифікацію

форм

державного

управління,  зробив   глибокий   аналіз   поділу   праці,спробу   розкрити   суть

управління  і  контролю. Платон  розглядав  управління  як  науку  про  загальне

харчування людей і доводив, що діяльність з управління є важливим елементом

системи життєзабезпечення суспільства [2, 13, 40].

Важливе

місце

в

розвитку

управлінської

думки

займає

пері

середньовіччя. Цей період характеризується застоєм освіти та науки.І все ж у

період  середньовіччя  відбулися  події, які  підготували  умови  для  подальшого

розвитку

управління.  Цестосується

виникнення

системи

балансів,що

використовувалась  у  практиці  венеційських  купців  братів  Соранцо,про  що

свідчать книги обліку, які велися ними в 1416–1426 рр., у 1494 р. було зроблене

перше теоретичне викладення цієї системи італійським ченцем Лукою Пачіоллі.

Несвідомі пошуки теоретичних підходів до управління почалися в епоху

становлення  капіталізму.  Першими  до  цієї  проблеми  звернулися  філософи.

Вони  намагалися  дати  відповідь  на  запитання:«Що  є  рушійною  силою,яка

спонукає

людей

до  активних

дій?». Англієць Томас  Гоббс у 1651

р. і

його

співвітчизник  Джеймс

Стюарт

у 1767

р.

доводили,

що

основний

мотив

людської поведінки полягає у прагненні влади.

принцип  «економічної    людини»,  головною

метою    якої    є    прагнення    до

збагачення  і  задоволення  особистих  потреб.Правда, подальші  дослідження

спростували

тезу Сміта, бо виключно до збагачення прагнуть лише  12 %

людей,  у  той  час  як  до  слави  –  майже  40

%.  Крім  того  Сміт,  як  і

інші

представники класичної школи економічної теорії (Т. Мальтус, А. Маршалл та

ін.),    надавав

великого

значення

функціям,які

покладаються

на

виробництва.

На

основі

розподілу

праці,планування

розташування

обладнання,

забезпечення

дисципліни,

йому

вдалося

домогтися

безперервності

праці.  Аркрайт   сформулював

дисциплінарний«кодекс»

фабричної

системи

за

різноманітні

порушенняу

вигляді

сукупнос

штрафних  санкцій,  які  фіксувалися  у  спеціальній  книзі  та  зводилися  до

відрахувань із заробітної плати.

Важливий

внесок   у

розвиток   теорії   і   практики   управління   зробив

Чарлз  Беббідж, який  є  винахідником  першої  обчислювальної  машини.Він

розробив   методику   вивчення   витрат   робочого

часу   при

здійсненні

різних

операцій,   порівняльного

аналізу

роботи

однопрофільних

підприємств,