Види управлінського контролю

Види управлінського контролю

Контролювання               класифікують               за                різними          , ознакамийбільш

використовуваними є такі:

1. За змістом:

– операційне контролювання – контроль за процесом виробництва;

– фінансове – стосується  фінансових  ресурсів, його  проводять  на  основі

вартісних показників, які дають змогу порівняти планові результати із фактичними;

– адміністративне (структурне) – ведуть на всіх рівнях управління, воно має забезпечувати оцінювання діяльності працівників і підрозділів організації;

– маркетингове – комплекс дій і заходів, пов’язаних із перевіркою рівня реалізації маркетингової концепції підприємства.

2. За етапами виробничо-госнодарської діяльності:

–  попереднє – контролювання, яке  здійснюється  до  фактичного  початку

робіт, основними засобами здійснення попереднього контролювання є реалізація визначених правил, процедур і поведінки;

Мета попереднього контролю – запобігання ситуаціям, здатним завдати шкоди організації, а не їх лікування.

Попередній контроль здійснюється у трьох ключових сферах:

– трудові ресурси;

– матеріальні ресурси;

– фінансові ресурси.

Контроль щодо трудових ресурсів забезпечується ретельним аналізом ді-лових і професійних знань і навичок,необхідних для виконання посадових обов’язків, а також для відбору найбільш підготовлених і кваліфікованих робі-тників.

Контроль за матеріальними ресурсами. Оскільки виробити високоякісну продукцію з поганої сировини неможливо,промислові фірми встановлюють

Контроль фінансових ресурсів.Найважливішим засобом попереднього контролю фінансових ресурсів є бюджет, який дозволяє здійснювати і функцію планування. Бюджети визначають межі витрат і не дозволяють будь-якому від-ділу або організації в цілому вичерпати свої кошти до кінця.

– поточне – здійснюється безпосередньо в процесі проведення робіт. Воно забезпечує перевірку відповідності стандартів до продукту під час його виробництва, забезпечує ефективність виробництва та базується на вимірі фактичних результатів і оперативному реагуванні на відхилення,що виникають;

Мета поточного контролю – з’ясування причин відхилень, що обумовлює його широке застосування.

– заключне – здійснюється на заключній стадії.

Основний недолік заключного контролю– констатація відхилень, коли збитки невідворотні. Отже, ефективність заключного контролю нижча проти інших, однак для багатьох видів діяльності він є єдиним можливим видом контролю.

Цілі заключного контролю:

1)                      отримання інформації для удосконалення планування у майбутньому;

2)                      побудова ефективної системи мотивації.

3. За рівнем централізації контролю:

Скачано с www.znanio.ru