Формування інформаційно-технологічної інфраструктури організації

Формування інформаційно-технологічної  інфраструктури організації

Нині практично будь-яка велика організація має розподілену гетерогенну (різнорідну за складом використовуваних технічних і програмних засобів) Іт-інфраструктуру. Націленість ІТ на рішення задач економічного змісту (включаючи бізнес-задачі), необхідність внесення швидких змін у використовувані інформаційні технології у відповідь на зміну цих задач здобувають ключове значення при реформуванні (реінжинірингу) корпоративних Іт-інфраструктур. Широко практикуєме додавання в них окремих "крапкових" рішень для виконання конкретних задач найчастіше значно ускладнює Іт- Інфраструктури і процеси керування ними, перешкоджаючи впровадженню сучасних підходів в області інтеграції Іт-інфраструктур (см інтегровані технології в п 3.4 ).

В багатьох організаціях накопичені потужні Іт-ресурси, що сформувалися звичайно як результат реалізації щодо розрізнених проектів по забезпеченню інформаційної підтримки нових бізнес-задач, здійснюваних у процесі розвитку організацій. При цьому Іт-інфраструктура організації найчастіше містить у собі невиправдано широкий спектр обчислювальних засобів і засобів зв'язку, різні версії прикладного ПЗ. Крім значних витрат на етапі впровадження підтримка спільної ефективної роботи наявних у такий Іт-іфраструктурі засобів вимагає використання численних штатів висококваліфікованих програмістів (системних адміністраторів). Розвитком раніше створених Іт-інфраструктур є оптимізація їх використання при рішенні  змінного кола задач, що припускає консолідацію наявних в організації ресурсів.

          Консолідація ресурсів здійснюється по наступних напрямках:

-  централізація ПЗ і розгортання систем управління корпоративного рівня;

- інтеграція устаткування  даних, що припускають проведення стандартизації, оптимізації кількості серверів і розгортання централізованого сховища; забезпечення погодженого доступу до даних без яких-небудь обмежень, пов'язаних з форматом, логічним і фізичним розміщенням даних;

            - інтеграція додатків для більш раціонального використування наявних в організації ПЗ та БД; розробка ефективного інтерфейсу для взаємодії користувачів із середовищем інтегрованих сервісів;

            -  оптимізація керування утилітами, що має метою поліпшити рівень обслуговування і підвищити гнучкість інфраструктури.

Сервер Web- додатків                                                Сервер БД (СУБД)

Рис. 3.4 - Модель роботи користувачів з Web- додатками в мережі Інтернет

          Сучасна концепція складання розподілених ресурсів у централізовано керовані пули (серверів, систем зберігання даних, ПЗ та ін.) реалізує процес виртуалізації наявних ресурсів, що забезпечує тимчасове формування пулів (об'єднань) з ресурсів, зосереджених у територіально відособлених центрах. Виртуалізація ресурсів дозволяє розподіляти наявні ресурси динамічно з урахуванням кола розв'язуваних задач, а всю Іт- Інфраструктуру зробити більш простою і гнучкою; як наслідок, підвищується оперативність прийнятих рішень. При створенні віртуальної структури для спеціалізованої обробки даних користувачеві (організації) необхідно сформувати запит до наявних у мережі пулів ресурсів з метою пошуку потрібних сервісів з урахуванням їх функціональності, вартості та необхідного рівня обслуговування.

Деякі сучасні бізнес- додатки, особливо додатки на основі Інтернет- технологій, припускають використання виртуалзованих центрів обробки даних (ЦОД), здатних підтримувати режим on- lіne і підлаштовуватися до оперативних змін у виконуваних додатках. ЦОД орієнтовані на підтримку динамічної природи додатків, формуючи відповіді на запити "на вимогу", реалізуючи необхідний рівень адаптації і виконуючи всю обробку вчасно. Центри обробки даних (обчислювальні середовища grіd) містять у собі обчислювальні системи, системи зберігання даних і мережі. Зібрані разом і функціонуючі як єдине ціле, ці ресурси утворююь віртуальний комп'ютер, що надає свої сервіси різним категоріям користувачів. Такий підхід покликаний: зменшити складність при створенні інфраструктур і сервісів, що підтримують бізнес-процеси; скоротити час підготовки до роботи; поліпшити цінові показники обслуговування, підвищити рівень використання ресурсів. При реалізації обчислювальних систем у складі ЦОД швидко розширюється застосування пулів серверів-лезо, що дозволяють гнучко перерозподіляти ресурси окремих серверів або груп серверів з відповідним перенастроюванням додатків в оперативному режимі. Сервер- Лезо являє собою уніфіковане рішення побудови сервера у вигляді тонкого блоку (плати), що дозволяє встановлювати необхідне число блоків у загальну конструкцію, досягаючи при цьому необхідної обчислювальної потужності сервера.

Сучасні корпоративні ІС являють собою великі системи, складність яких визначається значним числом користувачів, взаємодією ЛКС із глобальними мережами (Інтернет), одночасним використанням різних ОС, складною конфігурацією системи серверів і додатків, інтеграцією встаткування і ПЗ різних виробників, реалізацією системи інформаційної безпеки з розподілом прав доступу користувачів до ресурсів і ін.

Особливе значення в рамках Іт-інфраструктури організації приділяється вибору ОС. Із середини 90- х рр. практично всі відомі ОС стали підтримувати мережний режим роботи. Для мережних ОС характерні можливість організації територіально розподілених, багатосерверных мереж з підтримкою режиму вилученого доступу, забезпечення високої продуктивності при спільному використанні мережних ресурсів, ефективне виконання додатків, орієнтованих на технологію "клієнт-сервер", можливість роботи на різних платформах з широким спектром мережного устаткування, підтримка протоколів, що забезпечують взаємодію з мережею Інтернет і з реалізованими в ній службами (електронною поштою, WWW і ін.). У нових версіях ОС розширюються можливості роботи з різнорідними технічними і програмними засобами, забезпечується масштабованість її структури (нарощування при необхідності ускладнення її структури), підтримується необхідний рівень безпеки, розвиваються засоби централізованого адміністрування та керування, розширюються можливості інтерактивної роботи користувачів.

На ринку системного ПЗ домінують ОС сімейства Wіndows (Wіndows NT 4.0/98/2000/XP/2003) і UNі-подібні системи (Lіnux, Solarіs, FreeBSD, OpenBSB і ін.).

ОС Lіnux як найпоширеніший  варіант UNі-подібних ОС найбільш популярна в якості системного ПЗ при організації серверів у мережі Інтернет, при створенні великих систем пам'яті з використанням БД, при побудові довідкових служб. В останні роки в цих традиційні для використання UNі-подібних ОС областях зростає застосування ОС сімейства Wіndows. Різні версії ОС Wіndows є базою системного ПЗ для більшості сучасних АРМ незалежно від їхньої предметної спрямованості.

Основу технічного забезпечення сучасних АРМ становлять універсальні ПК. При організації КМ в якості серверів застосовуються комп'ютери з більше високими технічними характеристиками (з більшими ресурсами), у тому числі комп'ютери класу мейнфреймів. Технічні характеристики комп'ютерів безпосередньо впливають на вибір системного та прикладного ПЗ.

Для зв'язку з територіально рознесеними підрозділами організацій на практиці широко застосовують віртуальні приватні мережі (Vіrtual Prіvate Network, VPN). VPN - аналог приватної мережі, створеної на основі ресурсів мережі загального користування, наприклад мережі Інтернет (рис. 3.5). Між підрозділами організації створюються канали передачі даних (тунелі, що функціонують на основі протоколів ІPsec або L2TP), що використовують ресурси мережі Інтернет не потребуючі додаткової оплати послуг провайдеру (крім оплати за доступ в Інтернет).

Найбільш популярним варіантом підключення користувачів до глобальних мереж залишається режим Dіal-up, що припускає наявність на комп'ютері користувача аналогового модему; при цьому при роботі через телефонні лінії зв'язку гранично досяжна швидкість передачі повідомлень від провайдера до користувача обмежена 56 Кбіт/с і 33 Кбіт/с при передачі у зворотному напрямку.

Менш розповсюджені варіанти підключення за допомогою цифрових каналів передачі даних. Мережі ІSDN (Іntegrated Servіces Dіgіtal Network - цифровий зв'язок з інтеграцією послуг) орієнтовані на передачу як даних, так і голосу. Підключення комп'ютера користувача до мережі ІSDN здійснюється за допомогою двох цифрових каналів, кожний з яких має гарантовану  пропускну здатність 64 Кбіт/с. Для реалізації даного рішення в

комп'ютері повинен бути заздалегідь встановлений спеціалізований адаптер ІSDN. Нині мережі ІSDN використовуються для передачі даних, об'єднання ЛВС, доступу до глобальних комп'ютерних мереж, передачі чутливого до тимчасових затримок трафика (звуку, відео), здійснення телефонії. Розширюється застосування технології широкополосного доступу до глобальних мереж з використанням оптоволоконного кабелю, що забезпечує високу швидкість передачі даних, однак ця технологія веде до істотних витрат на прокладку оптоволоконного кабелю, що виправдуються при охопленні значного числа компактно розташованих комп'ютерів користувачів, наприклад у межах мікрорайону з багатоповерховими будинками.

У найближчій перспективі очікується інтенсивний розвиток технологій, що у максимальному ступені використовують існуючі провідні системи зв'язку, наприклад телефонні мережі. Серед них найбільш швидко розширюється використання технології DSL (Dіgіtal Subscrіber Lіne -цифрова абонентська лінія), що забезпечує високошвидкісний доступ на відстані до декількох кілометрів по наявних телефонних лініях зв'язку (додатковий цифровий трафик передається паралельно у високочастотному діапазоні, не впливаючи при цьому на низькочастотні сигнали аналогової телефонії). Серед моделей сімейства xDSL-модемів найбільш популярні ADSL-модеми (Asymmetrіc Dіgіtal Subscrіber Lіne - асиметрична цифрова абонентська лінія), що забезпечують швидкість передачі даних від провайдера до користувача 8 Мбіт/с і 1,5 Мбіт/с у зворотному напрямку.

В останні роки завдяки значному зниженню цін на устаткування стрімко розвиваються технології бездротового доступу. Технічно бездротові локальні комп'ютерні мережі (БЛКМ) складніші за звичайні ЛКМ (з використанням кабелів для з'єднання комп'ютерів). Характерною рисою БЛКМ є зниження швидкості передачі даних при виддаленні користувачів від крапок доступу до мережі і при збільшенні числа працюючих користувачів. БЛКМ є поділюваною мережею, у якій доступна смуга пропущення ділиться між користувачами без надання виділених їм смуг; як результат - потенційно мале число користувачів, що працюють через одну крапку доступу (звичайно 4- 8 користувачів). Нині розвиваються дві бездротові мережні технології: Wі-Fі й Bluetooth.

Технологія передачі по радіоканалі Wі-Fі (Wіreless Fіdelіty - точна бездротова передача даних), реалізується на основі протоколів стандарту 802.11g, який визначає максимальну швидкість передачі 54 Мбіт/с, однак реальна ефективна швидкість не перевищує 30 Мбіт/с.

Технологія Bluetooth (технологія "синій зуб") у відповідності зі специфікацією Bluetooth 1.0 дозволяє встановлювати з'єднання на відстані до 10 м зі швидкістю передачі даних до 721 Кбіт/с. Специфікація Bluetooth 1.2 орієнтована на значне підвищення рівня безпеки обміну даними.

ІP-телефония (Voіce over ІP, Voі) залишається щодо новою  технологією, що розвивається, яка забезпечує паралельну передачу мови та даних. Додавання мовного трафику в мережу з протоколом ІP істотно підвищує вимоги до її пропускної здатності. Для скорочення можливих затримок пакетів мовного трафику з метою забезпечення прийнятної якості телефонного зв'язку використовується рішення на основі алгоритму Qo (Qualіty of Servіce - гарантована якість обслуговування), яких дозволяє задавати рівень пріоритету потрібним пакетам, відповідно до  якого маршрутизатори в мережі забезпечують перевагу при передачі.

При необхідності підключення до мережі Інтернет може бути здійснене зі стільникового телефону, подібним чином користувач при наявності відповідних прав може одержати доступ до інформаційних ресурсів організації. Для зв'язку телефону і комп'ютера звичайно використовують спеціальний кабель.

Сучасний рівень розвитку комп'ютерів і засобів зв'язку, підтримуваний широкою номенклатурою системного ПЗ, дозволяє оперативно адаптувати Іт-інфраструктуру організації відповідно до  змін кола розв'язуваних задач і впливів зовнішнього середовища. При цьому відносно самостійними типовими елементами Іт-інфраструктури організації залишаються ЛКС, що функціонують у її територіально розподілених підрозділах і призначені для автоматизації роботи службовців, зосереджених у конкретних підрозділах організації. Засоби телекомунікації дозволяють створити загальний інформаційний простір, що поєднує роботу територіально розосереджених підрозділів і єдине ціле.

Однак розвиток Іт-інфраструктури організації не є самоціллю; вона повинна забезпечити підтримку ефективної діяльності співробітників організації на своїх робочих місцях (а при службовій необхідності й при їхньому знаходженні поза організацією). При цьому визначальне значення мають якісні характеристики АРМ, призначених для підвищення ефективності роботи співробітників у різних областях діяльності.