Лекція 2. Класифікатори, коди й технологія їхнього застосування

Лекція 2. Класифікатори, коди й технологія їхнього застосування

Автоматизована обробка облікової й фінансово-кредитної інформації дозволяє одержувати різні зведення, таблиці, відомості, де інформація розташована по яким-небудь группировочным реквізитах- ознакам, наприклад по рахунках бухгалтерського обліку, клієнтам, що працюють і т.п. Для виконання угруповань з'являється необхідність кодування цих группировочных реквізитів- ознак умовними позначками, для чого використовуються різні класифікатори.

Класифікатор - це систематизований звід однорідних найменувань об'єктів, предметів, явищ по класифікаційних ознаках (номенклатура) і їхніх кодових позначень. Код - умовна позначка об'єкта цифровим або алфавітно-цифровим знаками за певними правилами, установленим системами кодування.

Кодування - процес присвоєння умовних позначок (кодів) позиціям номенклатури. Коди можуть бути цифрові, буквені й комбінованими (приклади: цифровий код - 21325, буквений - АБС; комбінований - АБ180).

При, обробці економічних завдань на ПК часто застосовують мнемокоды - умовне коротке позначення об'єкта. Наприклад, у деяких машинних програмах мнемокодами закодовані назви документів, наприклад, платіжне доручення - ПП.

У ряді випадків машинна програма передбачає автоматичне кодування номенклатур, а також використання штрихкодов.

До код пред'являється ряд вимог:

- вони повинні охоплювати все номенклатури, що підлягають кодуванню;

- бути єдиними для різних завдань усередині одного економічного об'єкта;

-           відрізнятися стабільністю;

-           мати резерв вільних номерів (але не зайвий, тому що це може привести до збільшення значности коду);

-           довжина кодового позначення повинна бути мінімальної.

Основна мета кодування складається в однозначному позначенні об'єктів. За допомогою кодування виконуються слекдующие основні функції, пов'язані з обробкою економічної інформації:

-           мінімізація обсягу призначной інформації при уведенні її в обчислювальну систему по каналах зв'язку;

-           сортування й пошук інформації із ключових слів;

-           розробка зведених економічних звітів по різних ознаках;

-           декодування при переході від кодів- ознак до їхніх найменувань при печатці зведених економічних звітів.

Систематизація економічної інформації ґрунтується на застосуванні різних видів класифікаторів: міжнародних і діючих тільки на території України.

Міжнародні класифікатори входять до складу Системи міжнародних економічних стандартів (СМЭС) і обов'язкові для передачі інформації між різними країнами. До них ставляться, наприклад, такі прийняті ООН класифікатори, як Міжнародна стандартна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності (МСОК), Міжнародна стандартна торговельна класифікація, класифікація основних продуктів (КІП), класифікація продовольчих і сільськогосподарських організацій і ін.

Класифікатори, що діють на території України, входять у Єдину систему класифікації й кодування (ЕСКК):

o          загальнодержавні класифікатори (ОК), розробляються в централізованому порядку і є єдиними для всієї країни;

o          отраслевыеили відомчі єдині для якоїсь галузі діяльності;

o          регіональні, єдині - для даної території;

o          локальні, складаються на номенклатури, характерні для даного підприємства, організації, банку, (коди табельних номерів, підрозділів, клієнтів і ін.).

Загальнодержавні класифікатори в основному розробляються, підтримуються Держкомстатом і передаються в електронній формі іншим державним і недержавним установам. До таких класифікаторів належать: єдиний державний реєстр підприємств, організацій України (ЄДРПОУ), державний реєстр фізичних осіб (ДРФО), класифікатор видів економічної діяльності (КВЕД), класифікатор форм власності (КФВ), класифікатор організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ), класифікатор валют (KB), класифікатор адміністративно-територіального пристрою України (КОАТУУ), класифікатор управлінських документів (КУД) і ін. Ці класифікатори підтримуються в центральних БД. .

Відомчі довідники створюються певним відомством (наприклад, ГНС, НБУ, Мінфіном, Держказначейством і ін.). Основним довідником ГНС є державний реєстр фізичних осіб. В 1995 р. розроблений програмний комплекс для створення державного реєстру фізичних осіб, що функціонує з 1996 р. на районному, обласному й державному рівнях. Створено центральна БД фізичних осіб, у якій накопичена інформація приблизно відносно 20 млн громадян України й іноземних громадян, які одержують доходи й платять податки в Україні. У районні ГНИ виділене спеціальне АРМ для ведення обліку фізичних осіб - платників податків. Крім функцій формування й підтримки БД і передачі інформації про внесення змін до державного реєстру фізичних осіб, на цьому АРМ видаються довідки громадянам про їхні ідентифікаційні коди.

До відомчих довідників ГНС належать такі: види податків і платежів, спеціальних фондів, структурыгнс, переліку вхідних і вихідних повідомлень, звітних форм і файлів БД і ін. Міністерство фінансів формує й передає на загальне користування довідник кодів бюджетної класифікації. НБУ підтримує довідник МФО (кодів банків і їхніх структурних підрозділів). Перелік відомчих довідників може доповнюватися локальними довідниками, які створюються у відповідних органах. Всі класифікатори й довідники поповнюються й корригируются засобами електронного зв'язку, оперативно передаються  всім споживачам.