Планування продуктивності праці

Планування продуктивності праці

Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого рахунку та пофакторним методом.

  Метод прямого рахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці (П_п.пл) шляхом ділення запланованого обсягу випуску продукції у вартісному виразі або в натуральних одиницях (Q_пл або N_пл) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу (Ч_пл):

 Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів.

Розрахунок планового рівня продуктивності праці здійснюється в декілька етапів.

  І. Обчислення економії робочої сили під впливом техніко-економічних факторів. Ці фактори згруповані так:

1) Підвищення технічного рівня виробництва.

Економія робочої сили під впливом цього фактору (Е_техн.р)

обчислюється:

де t₁, t₂ – трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до і після впровадження технічного заходу, н-год.;

N_пл – плановий обсяг випуску продукції, натур, один;

Ф_д – дійсний річний фонд робочого часу одного робітника в плановому році, год.;

К_вн – коефіцієнт виконання норм;

К_ч – коефіцієнт часу, який визначається шляхом ділення кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.

2) Структурні зрушення у виробництві.

Зміна чисельності робітників за рахунок структурних зрушень у виробничій програмі (Е_стр.зр) знаходиться за формулою:

де Т_б, Т_пл– відповідно трудомісткість 1 млн. грн. продукції в базовому і плановому періодах, н-год.;

Q_пл – обсяг випуску продукції по плану, млн.грн.

Зменшення чисельності робітників за рахунок збільшення питомої ваги кооперованих поставок (Е_ксоп.п) розраховується за формулою:

де П_б, П_пл – питома вага кооперованих поставок відпо­відно в базовому і плановому періодах, %;

Ч_б – базова чисельність робітників, чол.

3) Вдосконалення у правління, організації виробництва і праці. Економія чисельності працюючих за рахунок вдосконалення управління виробництвом (Е_{вдоскон-упр}) визначається:

де ∑ЧС_д – сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців в базовому періоді, чол;

∑ЧС_норм – те ж саме по прогресивних нормах, прийнятих в плановому періоді, чол.

Економію чисельності робітників в результаті покращення використання робочого часу (Е_роб.ч) можна обчислити:

де Д_б, Д_пл – число робочих днів, відпрацьованих в середньому одним робітником відповідно в базовому і плановому періодах:

Ч‘_пвп – вихідна чисельність ПВП, скоректована з врахуванням впливу структурних зрушень у виробництві, чол;

П_роб – питома вага робітників в базовій чисельності ПВП, %.

4) Зміна обсягу виробництва.

Відносне зменшення чисельності працівників при збільшенні обсягу виробництва (Е_{обсяг.вир}) визначається за формулою:

де Ч_{ю.ум-пост} – базова чисельність умовно-постійного пер­соналу (ПВП мінус основні робітники), чол;

ΔQ – приріст обсягу виробництва, %;

ΔЧ_{ум-пост} – приріст чисельності умовно-постійного персоналу, %.

5) Галузеві фактори.

Відносна економія робочої сили по даній групі факторів (Е_гал.ф) може визначатись за формулою:

де t_б, t_пл – трудомісткість видобутку або виробництва одиниці продукції в базових і планових умовах виробництва, н-год.;

N_пл – плановий обсяг виробництва, натур, один;

Ф_пл – плановий фонд робочого часу одного робітника, год.

6) Введення в дію і освоєння нових підприємств (об'єктів). Зміна чисельності робітників визначається як різниця між чисельністю, що планується для нових підприємств (вона встановлюється на основі технічних проектів) і тією чисельністю, яка була б необхідна для випуску продукції на нових підприємствах при базовій продуктивності праці по міністерству в цілому.

Загальна економія чисельності працівників (Е_заг) знаходиться як сума економії чисельності по кожному з перерахованих факторів.

  ІІ. Визначення вихідної чисельності промислово-виробничого персоналу в плановому періоді (Ч_вих):

де К₀ – темпи росту обсягу виробництва в плановому періоді, %.

  III. Визначення планової чисельності працюючих шляхом віднімання від вихідної їх чисельності в плановому періоді

(Ч_вих) загальної величини їх зменшення (Е_заг)

IV. Розрахунок приросту продуктивності праці (ΔП_п.пл) в плановому періоді:

Якщо по підприємству є відомою зміна трудомісткості виробничої програми в цілому, то можливу зміну продуктивності праці по підприємству в плановому році можна обчислити за формулою:

де ΔП_п – можливий приріст або зниження продуктивності праці в плановому році, %;

ΔТ_прогр– процент зменшення або збільшення трудомісткості виробничої програми в плановому році.

де Е_{роб.часу} – економія (зростання) затрат робочого часу на виконання виробничої програми в плановому році, н-год.;

Т_{прогр.б} – трудомісткість виробничої програми в базовому році, н-год.

Важливим елементом економічного аналізу є розрахунок можливого приросту продукції за рахунок росту продуктивності праці. Цей розрахунок можна здійснити, користуючись залежністю:

ΔQ_пл – приріст обсягу випуску продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, %;

ΔЧ – приріст чисельності, %;

ΔQ – приріст обсягу виробництва, %.