Порядок ліквідації збанкрутілих підприємств

Порядок ліквідації збанкрутілих підприємств

   Ліквідація – це припинення діяльності суб'єкта підпри­ємницької діяльності, визнаного арбітражним судом банкру­том, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. Загальні підстави припинення діяльності підприємств усіх видів визначені Законом "Про підприємництво"(стаття 11):

l  з власної ініціативи підприємця;

l  на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством;

l  у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання.

Припинення за юридичними підставами може бути двох видів:

l  добровільним;

l  примусовим.

    Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або перед­бачені законом чи установчими документами обставини.

   Примусово діяльність підприємства припиняється на підставі рішення арбітражного суду про визнання його бан­крутом. Порядок такого припинення визначає Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від З0 червня 1999 року.

    З дня прийняття арбітражним судом постанови про виз­нання боржника банкрутом розпочинається ліквідаційна про­цедура:

l  підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

l  строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав;

l  припинення нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкру­та;

l  відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

l  скасовується арешт накладений на майно боржника, виз­наного банкрутом чи інші обмеження щодо розпоряджен­ня майном такого боржника; накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном бан­крута не допускається;

l  вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом,що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної проце­дури.

   З початком ліквідаційної процедури припиняються повно­важення органів управління підприємства-банкрута щодо уп­равління банкрутом та розпорядження його майном, керівник підприємства-банкрута звільняється з роботи у зв'язку із банкрутством підприємства, про що робиться запис у його

трудовій книжці, а також припиняється повноваження влас­ника майна банкрута.

Опублікування відомостей про визнання боржника бан­крутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Відомості про визнання боржника банкрутом і про від­криття ліквідаційної процедури повинні містити:

l  найменування та інші реквізити боржника, визнаного бан­крутом;

l  найменування арбітражного суду, в провадженні якого зна­ходиться справа про банкрутство;

l  дату прийняття арбітражним судом постанови про від­криття ліквідаційної процедури;

l   відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

   До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності – також представники державного органу у справах нагляду за стра­ховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, Державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом виз­нано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.

Кошти, одержані від продажу майна, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів:

    Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. Вимоги, незадоволені за недостатністю майна, вважаються погашени­ми. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами лікві­датор подає до арбітражного суду звіт та ліквідаційний баланс, на основі якого арбітражний суд виносить ухвалу про лікві­дацію юридичної особи