ВСТУПНА ТЕМА з дисципліни МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

ВСТУПНА ТЕМА з дисципліни

"МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ"

План

   1.1 Предмет, суть та задачі дисципліни

   1.2 Економіка як об’єкт моделювання

   1.3 Історія розвитку економіко-математичних методів та моделей

      1.1 Предметом дисципліни є методологія, методи і процеси економіко-математичного моделювання.

          Сутність дисципліни - визначення внутрішніх закономірностей економічних процесів і явищ .

          Метою дисципліни є формування системи знань по методології, методиці й інструментарію побудови економічних моделей, їхнього аналізу і використання.

     До задач дисципліни відносяться вивчення теорії й одержання практичних навичок моделювання й аналізу економічних об'єктів і процесів на макро-, мезо- і мікроекономічних рівнях. Це можна зробити за допомогою моделей.

      Методами, що їх використовують у моделюванні економіки (соціально-економічних систем), є синергетичний і системний аналіз економіки як складної нестабільної динамічної системи.

      1.2 Об’єкт вивчення дисципліни «Моделювання економіки» — соціально-економічні системи, економіка та її підрозділи, окремі господарські одиниці, процеси, які в них відбуваються.

      Основне призначення економіки — забезпечення суспільства предметами споживання та послугами, котрі створюють умови для життя та безпеки людини, родини, суспільства, країни. У зв’язку з цим є сенс розглядати, досліджувати та моделювати соціально-економічні системи.

      Зазначимо, що під соціально-економічною системою мають на увазі складну ймовірнісну динамічну систему, що охоплює процеси виробництва, обміну, розподілу й споживання матеріальних та інших благ. Соціально-економічні системи належать до класу кібернетичних, тобто керованих, систем.

      Економіка складається з елементів — господарських одиниць (підприємств, фірм, банків тощо). Надсистема економіки — природа та суспільство, дві її головні підсистеми — виробнича та фінансово-кредитна.

      У процесі створення ВВП виробнича підсистема економіки виробляє та споживає проміжний продукт. За матеріально-речо­вим складом проміжний продукт — предмети праці — використовується в поточному виробничому споживанні, а його вартість переходить у вартість засобів праці чи предметів споживання, що входять до ВВП. На рис. 1.1 наведена схема процесів виробництва, розподілу, накопичення та споживання.

Проміжна продукція — це паливо, енергія, сировина, матеріали, комплектувальні вироби тощо. Зазначимо, що не існує абсолютно чіткої межі між проміжним продуктом і предметом споживання. Наприклад, цемент, проданий населенню, належить до предметів споживання, а цемент, закуплений будівельним підприємством, — до проміжної продукції.

Рис. 1.1 - Потоки продуктів і ресурсів в економіці

У сучасному суспільстві роль специфічного товару — загального товарного еквівалента — виконують гроші. Фінансово-кредитні установи (державні та комерційні банки, їхні філії, страхові компанії, різноманітні фонди тощо) спільно з фінансово-бухгалтерськими службами господарських комірок утворюють фінансово-кредитну підсистему економічної системи.

Використовуючи системний підхід щодо дослідження економіки на підставі математичних моделей, виокремлюють, зокрема, макро- та мікроекономічні моделі. Перші відображають функціонування та розвиток усієї економічної системи чи її великих підсистем, другі — господарських комірок та їх об’єднань.

           1.3 Першу економічну модель в економіці сформулював у 1758 р. французький учений , придворний лікар Франсуа Кене . Кене довго міркував над розподілом у суспільстві праці і доходів. Він вичертив схему, що ввійшла в історію під назвою «Зиґзаґ доктора Кене» та «Арифметична формула» .

        Дійсним першовідкривачем математичної економіки в Європі визнається французький  економіст Антуан Огюстен Курно, що у 1838 році  запропонував математичний апарат фірми, показав попит як падаючу функцію ціни.  А.О. Курно  написав книгу «Дослідження про математичні принципи теорії багатств ».

        У 1847 році в Лозанні вийшла книга Леона Вальраса , у якій він писав

 «Чиста теорія економіки є наука , що нагадує  в усьому фізико-математичні науки».  Леон Вальрас розробив теорію  загальної конкурентної рівноваги і побудував узагальнену модель капіталістичної економіки.

         Необхідно відзначити роботи  з моделировапнию економіки В. Леонтьева, Дж. Фон Неймана, В. Парето, Е. Енгеля , Ф. Еджворта.

          Василь Леонтьев ( 1906-1999 р.р. ) - американський економіст, російський по походженню. Основоположник напрямку, названого ним методом « витрати – випуск » або по вітчизняній термінології, методу міжгалузевого балансу . Одержав Нобелівську премію по економіці .

           Дж. фон Нейман ( 1903 – 1957 р.р. ) -  американський математик, виходець з Угорщини. Розробив логічні основи ЕОМ  і  автоматів , побудував разом з О. Моргенштерном теорію ігор . Відома його математична модель « економіки, що  розширюється».

         В. Парето ( 1848 – 1927 р.р. ) - італійський  економіст і соціолог . У 1897 році він винайшов формулу, що блага розподіляються нерівномірно, розробив принцип багатоцільової  «оптимальності ».

        Німець Е. Енгель придумав теорії функцій попиту й еластичності показників .

           Англієць Ф. Еджворт запропонував криві байдужності .

           У кінці 19 століття в Європі та США одержали великий розвиток статистичні дослідження ( з нестатків астрономії для усунення помилок у спостереженнях ) і виник метод найменших квадратів,  регресивний  аналіз       ( з нестатків біології ). Вони увійшли важливою складовою частиною в економетрію.

             Серед вітчизняних учених, які внесли значний внесок у економіко-математичне моделювання необхідно назвати Є.Є. Слуцького, Л.В. Канторовича, В.С. Немчинова, М.П. Федоренко, Г.А. Аганбегяна .

          У 1939 році здійснилася подія, яка спочатку ніким не було замічена , але потім відгукнулася в усім світі. Молодий професор Ленінградського університету Л.В. Канторович ( 1912 – 1986 р.р. ) надумав застосувати математичні прийоми до рішення виробничих задач. Такі задачі йому запропонував існуючий тоді Фанерний трест. Як розкроїти фанерні аркуші з мінімальними відходами, як розподілити роботу верстатів, щоб результати були максимальними? Результати були разючі. Математичний розрахунок пропонував єдиний найбільш ефективний варіант використання ресурсів.

           У 1958 році майбутній академік В. С. Немчинов створив першу в країні економіко-математичну лабораторію. У 1963 р. на базі лабораторії  В.С. Немчиновым був організований Центральний економіко-математичний інститут. Директором був призначений М. П. Федоренко, згодом академік. У Новосибірську був створений  Інститут економіки й організації промислового виробництва АН СРСР, що очолив академік Г.А. Аганбегян.

           Нижче наведені дані про вітчизняних учених, які внесли найбільший внесок у моделювання економіки.

           Слуцький Євген Євгенович ( 1880–1948 р.р. ) -  радянський математик , економіст і статистик, займався теорією попиту та споживання, вивів

«рівняння Слуцького» ( яке характеризує залежність між зміною цін на окремі товари і доходів споживачів з одного боку, та структурою попиту з іншої ).

            Канторович Леонід Віталійович ( 1912–1986 р.р. ) -  радянський математик і економіст, вніс вклад у розвиток ціноутворення, теорії ефективності капіталовкладень. Лауреат Нобелівську премії по економіці.

             Немчинов Василь Сергійович ( 1894–1964 р.м. ) – основоположник економіко-математичного напрямку науки в країні, керував роботами зо міжгалузевих балансів країни і регіонів .

             Аганбегян Абел Газевич ( родився в 1932 р. ), академік, основні праці з проблем продуктивності праці, галузевої оптимізації .

              Федоренко Микола Прокофієвич ( родився в 1917 р. ), академік, радянський економіст, організатор і директор Центрального економіко-математичного інституту до 1985 року,займався проблемами застосування економіко-математичних методів у народному господарстві .