«Формирование духовного мира личности на уроках украинского языка и литературы »- из опыта работы

Самоанализ

работы учителя украинского языка и литературы

Горловской гимназии «Интеллект»

Волошиновой Елены Яковлевны по самообразовательной теме:

«Формирование духовного мира личности

на уроках украинского языка и литературы »

Не учи камень катиться, просто

прими препятствие - и он сам покатится ...

Сковорода

Эти мудрые слова украинского мыслителя сказанные именно для нас, педагогов. В них кроется основа великого искусства формирования и развития личности, личности с природными задатками, не терпящей насилия, которая стремится понять себя и испытать в разных видах деятельности, развить собственные дарования, самосовершенствоваться.

Проблемы духовности привлекали внимание исследователей давно. Об этом свидетельствуют труда педагогов прошлого: Я. А. Коменского, Г. Г. Песталоцци. А. Дистервега, В. А. Сухомлинского. Они единодушно выделили главные факторы, которые влияют на духовное воспитание учащихся: работа, семья, школа, учитель.

Будущее любой страны решается за школьной партой. Если с этих позиций взглянуть на будущее Донецкой Народной Республики, то можно прийти к выводу, что оно нуждается в восстановлении и развитии. Духовно-нравственный запас, оставленный нашими предками, неоценим. Но мы строим новую Республику. Наши ученики - дети. Они переживают трудный этап своего духовного становления - этап нравственного самоопределения. Это время активного поиска жизненных ориентиров, поэтому книги остаются ведущим средством воспитания, духовного развития, становления общей культуры ребенка.

За последние годы (особенно военные), выросло новое поколение молодежи. Это дети, которые воспитывались не на добрых мультфильмах, а на фильмах ужасов, агрессивных боевиках, реальных военных событиях. Проблема духовного воспитания учащихся - одно из самых сложных проблем, стоящих в настоящее время перед школой и учителями.

Кто придет завтра на производство, в научные лаборатории, в школы и больницы, в армию? Это не простой вопрос. От него зависит дальнейшее возрождение нашего края.

Важная роль в его решении отводится урокам литературы и языка, на которых происходит формирование чувства ответственности перед обществом, активного понимания социальных функций, осмысления своих прав и обязанностей, этических норм.

Если вопросу нравственного воспитания учащихся оказывать серьезное значение и проводить регулярную работу по духовному оздоровлению, то работа не будет напрасной. Если у ученика формируется нравственное мышление, то успех изучения предметов более чем наполовину обеспечен.

Именно на уроках литературы и языка дети могут  найти ответы на свои вопросы,  ведь в процессе восприятия художественного текста ученик усваивает сложные мировоззренческие понятия о месте человека в жизни, о его целях и стремлениях, убеждается в правильности тех или иных решений, получает опыт нравственной оценки. Нужно только вовремя ответить на поставленный вопрос. Об этом правильно сказал наш современник, известный поэт Андрей Дементьев:

Как важно вовремя успеть

Сказать кому-то слово доброе,

Чтоб от волнения сердце дрогнуло!

 Важной проблемой является поиск оптимальных путей заинтересованности учащихся к обучению, побуждение к творчеству, самостоятельности, повышению умственной активности. Именно поэтому я работаю над темой: «Воспитание духовности на уроках украинского языка и литературы». Моя задача - научить ученика осознавать характер и содержание собственной умственной деятельности, научить учащихся применять полученные знания в конкретных жизненных ситуациях, найти такой способ преподавания, который бы формировал сознание ученика в процессе учения. Этого можно достичь можно, используя компетентностный и метапредметный подходы в условиях преподавания интегрированного предмета.

Формировать жизненные компетентности мне помогает использование технологии личностно - ориентированного обучения, новейших интерактивных технологий, формирующих жизненно важные компетенции школьников. Внедрение инноваций всегда заставляет экспериментировать, исследовать. Технология личностно - ориентированного обучения помогает мне и ученикам творчески, на условиях сотрудничества определять компетентностные приоритеты, духовные ценности. Использование этой технологии способствует активизации самостоятельности ученика, направленйно на воспитание компетентностей.

Инновационный подход в преподавании предмета обеспечивает положительную мотивацию получения знаний по языку, активное функционирование интеллектуальных и волевых сфер, дает ощущение потребности в самообразовании, формирует устойчивый интерес к предмету, способствует развитию творческой личности. Современный молодой человек вынужден быть более мобильным, информированным, критически и творчески мыслящим, а значит, и более мотивированным к самообучению и саморазвитию.

Среди методических средств развивающего обучения я использую на уроках проектные технологии, проверенные практикой проблемные и творческие языковые и речевые задания, опорные конспекты, обобщающие таблицы и схемы, ситуативные игры, упражнения с использованием алгоритмов и элементов программирования.

Сотрудничество с учениками дает возможность мне построить работу по изучению отдельной темы так, чтобы они были причастны к организации учебного процесса и чувствовали себя его создателями, чтобы у школьников возникло ощущение: они изучают то, что хотят, и так, как хотят, чтобы даже оттенок «принуждения» исчез. Современное изучение гуманитарных предметов в школе невозможно без личной заинтересованности ученика в познании жизни и человека, в своем духовном развитии, в самосовершенствовании.

Опора на диалогический принцип в преподавании гуманитарных предметов позволяет естественным путем реализовать личностный вклад всех субъектов системы гуманитарного образования. Диалогичность проявляется в эвристической беседе, диспуте, дискуссии с полемикой и без нее.

Воспитание духовности - это процесс изменений в рациональной, чувственной и волевой сферах. Литература как учебный предмет через проникновение ученика в духовный мир писателя и его героев способствует созданию обобщенного образа представителя своей культуры. Идентификация личности с ними и приводит эти изменения.

Литература открывается перед учениками новыми гранями как мощный источник духовности, неразрывно связанной с культурными традициями. Стремлюсь формировать на своих уроках гармонично развитого, образованного, социально активного молодого человека, который имеет чувство гражданской ответственности, высокие духовные качества, является носителем лучших достижений своей и мировой культур, способен к самосовершенствованию.

Готовясь к урокам языка и литературы, стараюсь подобрать такой материал, который был бы не только познавательным, но и реализовывал бы воспитательный потенциал. Для обеспечения широкого спектра умений, навыков, практического применения приобретенных знаний подбираю систему уроков: уроки-лекции, уроки-защиты проектов, уроки закрепления знаний. По форме и степени самостоятельности организации деятельности учащихся предпочтение отдаю интерактивным урокам. Применяю проблемное обучение, проектное обучение, игровые ситуации и тому подобное. Пытаюсь создать на уроках атмосферу сотрудничества, заинтересованности в получении конечного результата. Воспитываю уважительное отношение к языку и культуре родного края. Любое творчество базируется на знании предмета, поэтому вижу свою задачу на уроке в том, чтобы в эвристической беседе объяснить все проблемные моменты, которые могут возникнуть во время творческой деятельности учащихся.

 Не менее важна и теоретическая подготовка учеников. На практике убедилась, что для учеников гимназии более интересны нестандартные уроки, которые способствуют формированию духовного мира, общечеловеческих ценностей и являются составными социальной компетентности: интегрированный, урок-поиск ( «Поиски смысла жизни героями драмы-феерии Леси Украинки «Лісова пісня»), урок-исследование ( «Вечная загадка любви» (по повести М. Коцюбинского «Тіні забутих предків»). Детям нравится находить истину самим, то исследовать и сравнивать свои мысли с мыслями других.

Развивать связную речь ребенка - это прежде всего означает формировать умение видеть, наблюдать, сопоставлять, осмысливать увиденное, упорядочивать и систематизировать материал, выражать свои мысли, передавать их точными, яркими, правильными конструкциями. Самостоятельные творческие работы, устные и письменные высказывания является показателем речевого развития учащихся.

Уроки-дискуссии очень ценные в нравственном воспитании. Они развивают самостоятельность суждений, готовят учеников к реальной жизни. Здесь неизменно сталкиваются характеры, ведь надо уметь быстро отличить реальные и мнимые ценности, хорошие и плохие поступки, действия. Особую ценность представляет и форма обсуждения, ролевая игра, групповая форма работы, анкетирование.

Для решения духовно-нравственного воспитания на уроках литературы использую текстоцентрический  подход, заключающийся в усвоении темы на основе связных текстов различной тематики, насыщенных изучаемого языковыми явлениями. Несомненное преимущество этого подхода в том, что языковые единицы представляются не отвлеченно, изолированно, а в их естественной языковой среде, непосредственном функционировании в речи. Текст служит отправным мотивационным моментом для аналитической работы при нахождении обучаемым языковых единиц и явлений, выяснением их взаимосвязей с другими элементами языковой системы, наблюдением за функционированием в речи и последующей конструктивной и творческой работой по отработке соответствующих языковых и речевых умений и навыков. Система комплексных задач на основе текста позволяет ребятам повторять изученный ранее теоретический материал и совершенствовать приобретенные на предыдущих уроках практические умения и навыки. Результативным на таких уроках является смысловое чтение. Научить современных школьников вдумчиво читать, получать от прочитанного нужную информацию, соотносить ее с имеющимися знаниями, интерпретировать и оценивать - важные задачи интегрированного курса «Украинский язык и литература». В то же время следует учитывать, что разные виды работы с текстом стимулируют интерес учащихся к предмету, развивают творческую активность и несут важное воспитательное значение.

В ходе педагогической практики пришла к выводу, что наиболее результативными, на мой взгляд, являются такие формы и методы организации работы с текстом:

• лингвостилистический анализ текста;

• интеллектуально-лингвистические упражнения;

• «самодиктанты»; различные виды диктантов;

• сочинение-рассуждение;

• редактирование текста;

• работа с текстами-миниатюрами;

• коммуникативные и игровые ситуации.

Лингвостилистический анализ текста помогает осмыслить идею и сюжет, показать способы, использованные автором для достижения своей цели, обратить внимание на особенности языка конкретного писателя. На основе образцовых текстов можно проводить самодиктанты.  Дети должны невольно запоминать такие тексты, уметь легко их воспроизводить. Тексты для самодиктантив - это отрывки из произведений наших классиков, подобранные учителем или «крылатые выражения».

Еще больше стимулируют коммуникативно-познавательную деятельность учащихся диктанты с изменением текста (творческие, свободные, восстановленные, диктанты по аналогии, диктанты с продолжением). Приемы работы с текстами-миниатюрами, а также сравнение двух текстов - это путь от восприятия текста, понятие текста (через его анализ) для создания собственного высказывания, произведения, важные и для развития памяти, внимания, мышления учащихся.

Развитию творческих способностей способствуют дидактические игры на уроке.

Например:

1. «Диктор». Прочитайте текст согласно орфоэпическим нормам.

2. «Редактор». Исправьте речевые ошибки в тексте.

3. «Переводчик». Замените иноязычное слово украинским.

4. «Оборотни». Замените в словосочетании главное слово так, чтобы получилась метафора.

Чаще всего использую приемы комплексного анализа текста.

Пример такой работы:

8 класс. Тема: «Односоставные предложения».

Задание:

• Спишите заголовок и фрагмент текста.

• Подчеркните основы предложений, определите виды предложений по наличию главных членов, виды односоставных предложений.

• Назовите виды и особенности односоставных предложений, которые автор не использовал в данном фрагменте текста.

Задание:

1) Запишите под диктовку следующий фрагмент текста.

• Подчеркните основы предложений, определите виды предложений по наличию главных членов, виды односоставных предложений.

• Объясните расстановку знаков препинания в первом предложении (повторение знаков препинания при уточнении и дополнении).

«Письмо с дырками».

Этот прием использую в качестве проверки усвоенных ранее знаний и для работы на этапе изучения нового материала.

Выполнение подобных задач с художественным текстом дает возможность формировать филологическую компетенцию учащихся, позволяет им постигать культурные смыслы, заключенные в тексте, формирует систему ценностей.

Достаточно популярная в мире современного образования «ромашка Блума» - прием, который представляет систему вопросов, основанных на созданной известным американским психологом и педагогом Бенджамином Блумом таксономии учебных целей по уровням познавательной деятельности (знание, понимание, применение, анализ, синтез и оценка). «Ромашка Блума» состоит из шести лепестков - шести типов вопросов:

• простые, отвечая на которые, нужно назвать конкретные факты, вспомнить и воспроизвести определенную информацию (Причастие - это самостоятельная часть речи?);

• уточняющие, целью которых является предоставление человеку возможности для обратной связи о том, что он только что сказал (Причастие - это самостоятельная часть речи?);

• интерпретационные (объясняют), направленные на установление причинно-следственных связей (почему активные причастия не употребляются в речи?);

• творческие, содержащие элементы условности, предположения, прогноза (Как вы думаете, возможно ли наше общение без применения причастий?);

• оценочные, направленные на выявление критериев оценки тех или иных событий, явлений, фактов (Почему нужно знать нормы употребления причастий в речи?);

• практические, позволяют установить взаимосвязь между теорией и практикой (Встречались ли вы с неправильным написанием причастий в телевизионных рекламах?).

Прием «Ромашка Блума» хорош как в работе с теорией (индивидуально или в парах и постоянного, и переменного состава для взаимопроверки), так и при проверке самостоятельной работы с текстом (чаще всего с лингвистическими текстами).

Новые условия образовательной политики, переход от знаниевого подхода к компетентностному в обучении требуют использования на уроке новых методических ресурсов. Одним из них является ситуационные задачи, позволяющие сочетать компетентностно- ориентированный подход с традиционным содержанием образования.

Ситуационные задачи учат школьника мобилизовать имеющиеся знания и опыт, свое настроение и волю для решения проблемы в конкретных жизненных обстоятельствах - проявлять компетентность, что соответствует ГОС нового поколения. Они позволяют преобразовать предметные и метапредметные результаты образования в комплекс умений и навыков, основанных на знаниях за счет усвоения различных способов деятельности, методов работы с информацией.

Ситуационные задачи - это как раз те задачи, которые позволяют ученику осваивать интеллектуальные операции последовательно в процессе работы с информацией: ознакомление - понимание - применение - анализ - синтез - оценка (согласно таксономии целей Б. Блума). Решение таких задач в конечном итоге приведет к развитию мотивации учащихся к познанию окружающего мира, освоению социокультурной среды; к актуализации предметных знаний с целью решения личностно - значимых проблем на деятельностной основе.

Внешне модель ситуационных заданий близка к модели проблемной задачи. По своему содержанию эти задания направлены на выявление и осознание способа деятельности. Предложенная модель ситуационной задачи имеет главное преимущество: применение при конструировании задач таксономии целей полного усвоения знаний Б. Блума, с помощью которой можно пошагово, осмысленно, последовательно двигаться к конечной цели как новому результату. Модель ситуационной задачи выглядит следующим образом: название ситуационной задачи, личностно – значимый познавательный вопрос, набор текстов, задания для работы с данной информацией.

Возможность оперативно конструировать комплексные и ситуационные задачи мне помогает осуществить методика «Конструктор задач», которую предлагает Илюшин Леонид Сергеевич - доктор педагогических наук. Он  предусматривает использование набора задач в виде «незаконченных предложений». Выбирая по одному заданию из каждой строки таблицы, можно обеспечить полноту ее дидактического наполнения по критериям таксономии познавательных целей (Объясните, составьте схему, подберите синонимичные, исследуйте, выявите принципы …).

В условиях интегрированного курса «Украинский язык и литература» уместно чаще использовать тексты художественных произведений, которые мы изучаем по программе.

Урок в форме лабораторной работы лучше выполняет задачи - исследовать язык художественного текста / нескольких текстов «под лингвистическим микроскопом» и вместе с тем не лишает художественное произведение его поэтического очарования и целостности.

Результативной формой повышения грамотности, формирования лингвистической и культурологической компетентности остается диктант. Я практикую такие виды диктанта, как лексический, этимологический, «выборочный», цифровой, «В копилку мудрых мыслей», «Отгадай загадку - напиши разгадку» и др.

Главная задача учителя - научить учеников составлять грамотные тексты разных стилей и жанров, а затем представлять их в письменной и устной формах. Пропедевтикой создания текста является комплексный анализ.

Работу над комплексным анализом текста можно назвать творчеством. Изменения, происходящие в языке, не влияют на стабильность текста, то есть текст несет ту информацию, которая была заложена автором изначально. Язык текста - замкнутая система, которая строится по своим законам. Такая работа требует не только умения разобраться в содержании, отобрать существенное, основное, но и умение дать определенную оценку прочитанному, сделать необходимые выводы, высказывать свою собственную (оценку прочитанному) точку зрения.

            Для сочинений стараюсь подбирать такие темы, которые раскрывали бы злободневные проблемы, давали возможность учащимся выражать свое видение мира, утвердить свое «я». А таких проблем у молодежи множество. Раскрывая такие темы, как: «Твори добро, ты - Человек!», «Нужно ли нам милосердие?», учащиеся делают вывод: «Какой скромным бы не  было доброе дело, оно оставляет положительный след в душе».

На уроках литературы можно поговорить о наиболее волнующих проблемах, а иногда решить их, выражать свое отношение к произведению, давать собственную оценку поступкам героев, принимать участие в дискуссии.

При изучении произведения Нечуя-Левицкого «Кайдашева сім'я» и просмотра одноименного фильма ученики делают вывод, какая на самом деле роль семьи в жизни человека. Особенно интересно проходит урок «Вечная загадка любви» (по повести Михаила Коцюбинского «Тіні забутих предків»). Стараемся рассматривать проблемы, затронутые писателями в произведениях, связывать их с настоящим, доказываем, актуальны ли они сегодня.

Чтобы проверить содержание произведения при изучении творчества писателя, готовлю разные вопросы: «Знаешь ли ты героев произведения?», «Чей это портрет?», «Кому из героев принадлежат слова?», «С каких произведений взяты эти слова?». Использую литературные диктанты. Предлагаю желающим делать иллюстрации к изученным произведениям.

Важнейшая задача учителя состоит в том, чтобы постоянно развивать и поддерживать у учеников интерес к художественной литературе, стремиться, чтобы они читали произведения и умели давать оценку прочитанному.

Тексты о войне несут огромный воспитательный патриотический заряд. Они о безграничной стойкости нашего народа. В лучших произведениях о войне мы находим ключ к решению проблем сегодняшнего дня, прежде всего проблем духовных и моральных. Эти книги заставляют гордиться своим городом, народом, помогают понять самого себя, осознать значение каждого человека, заставляют искать свое место в жизни, по-доброму относиться к окружающим людям. О своем отношении к войне (после рассмотрения произведения Г. Тютюнника «Климко») дети высказываются в творческих работах. Например:

Письмо в 41 год

Здравствуй, дорогой прадед! Хочу передать тебе огромный привет от нашей дружной семьи. В моей семье есть семейный фотоальбом. И я очень люблю рассматривать фотографии и даже иногда плачу, потому что хочу тебя увидеть. Дедушка, я так скучаю!

Бабушка, рассказывая о тебе, всегда плачет. Она вспоминает, как провожали тебя на фронт. Ей тогда было несколько лет, но она помнит, что очень плакала, а ты взял ее на руки и стал успокаивать: «Не плачь, Лена! Я обязательно вернусь». У меня в руках твое письмо. На пожелтевшей от времени бумаге ты пишешь, что все хорошо, что бьёшь фашистов». Почему ты не вернулся домой? Я хочу о тебе узнать больше. Дедушка, к сожалению, в свои годы мне пришлось жить и засыпать под звуки артиллерии. Это так страшно! Ведь вы всё сделали, чтобы мы жили под мирным небом, но война вернулась ... Она заставила нас вновь пережить бедствия и страдания. Я часто вспоминаю тебя, перечитываю письма. Они придают мне силы и уверенности. Вы победили и мы победим!

Я хочу сказать тебе большое спасибо. Пусть тебя нет в живых. Я тебя очень люблю и никогда не забуду! Спасибо тебе за Победу ».

На уроках украинского языка также большая возможность заниматься духовно-нравственным воспитанием. Я использую тексты, влияющие на понимание нравственных ценностей в жизни. Для того чтобы помочь учащимся осмыслить, осознать сущность моральных понятий, необходимо рассмотреть их во всех оттенках, во взаимосвязи с другими близкими и противоположными им.

При изучении темы «Синонимы», «Антонимы» использую прием, позволяющий раскрыть сущность нравственного понятия на основе сопоставления, сравнения его с другими, близкими и противоположными ему. Например: сочувствие, уважение, забота, сопереживание, любовь, нежность, сердечность, сострадание, миролюбие или совесть, благородство, стыд, обязательность, память, жертвенность, чувство вины, порядочность, угрызения совести и т.д.

Часто практикую на своих уроках сочинения-миниатюры, сочинения-размышления о моральных понятиях: совесть, милосердие, сострадание, благородство. Значение приемов нравственной активизации личности, в основе которых лежит запись своих мыслей в письменной форме, нельзя недооценивать. Выполняя задание, ученик остается наедине с листом бумаги, безмолвным собеседником, которому он доверяет свои мысли и чувства. На уроках языка просто необходимо показать бережное отношение к слову, потому что слово открывает для нас мир бесконечных радостей, всю гамму человеческих чувств и отношений. Размышления над словом, его анализ, интерпретация помогают ученикам познакомиться с особенностями видения мира, понять и познать себя как представителя своей Республики.

Таким образом, стараюсь моделировать урок, используя различные технологии и методические приемы, активизируя познавательную деятельность учащихся эффективными способами, повышая тем самым качество гуманитарной подготовки современных школьников.

Конечно, результат формирования ценностных ориентаций личности - дело не одного и даже не двух лет. Но если после наших уроков ученики станут хоть немного чище, добрее душой друг к другу и к людям, если понятие долг, честь, ответственность, порядочность не останутся для многих фразой из книги, то такие уроки станут поистине уроками «нравственного воспитания». Тогда могу считать свою задачу выполненной.

Работу учителя-словесника можно охарактеризовать словами К. Паустовского. Он писал о том, что каждый миг, каждое слово, каждая мысль - это золотые крошки, которые надо собирать десятилетиями, чтобы потом превратить в сплав и выковать из него свой «золотой цветок». Годами идет учитель к этому. Какими будут его уроки - зависит от многих факторов: жизненного и методического опыта педагога, уровня учащихся. Но в одном можно быть уверенным - только творец может воспитать творца. Только личность, обладающая педагогическим мастерством, смелостью в выборе форм и методов работы, способна повлиять на формирование духовного мира учащихся.

 Учитель украинского языка и литературы                                                     Е.Я. Волошинова

Самоаналіз 

роботи вчителя української мови та літератури

Горлівської гімназії «Інтелект»

Волошинової Олени Яківни з теми

«Формування духовного світу особистості

на уроках української мови та літератури»

Не вчи камінь котитися, просто

прийми перешкоду – і він сам покотиться…

Г.Сковорода

Ці мудрі слова українського мислителя сказані саме для нас, педагогів. У них криється основа великого мистецтва формування й розвитку особистості, особистості з природними задатками, яка не терпить насильства, яка прагне зрозуміти себе і випробувати в різних видах діяльності, розвинути власні обдарування, самовдосконалитися.

Проблеми духовності привертали увагу дослідників здавна. Про це свідчать праці педагогів минулого: Я.А.Коменського, Г.Г.Песталоці. А.Дістервега, В.О.Сухомлинського. Вони одностайно виділили головні фактори, які впливають на духовне виховання учнів: праця, сім`я, школа, учитель.

Майбутнє будь-якої країни вирішується за шкільною партою. Якщо з цих позицій поглянути на майбутнє Донецької Народної Республіки, то можна прийти до висновку, що воно потребує відновлення і розвитку. Духовно-моральний запас, залишений нашими предками, неоціненний. Але ми будуємо нову Республіку. Наші учні - підлітки. Вони переживають найважчий етап свого духовного становлення - етап морального самовизначення. Це час активного пошуку життєвих орієнтирів, тому книги залишаються провідним засобом виховання, духовного розвитку, становлення загальної культури дитини.

За останні роки (особливо воєнні), виросло нове покоління молоді. Це діти, які виховувалися не на добрих мультфільмах, а на фільмах жахів, агресивних бойовиках, реальних воєнних подіях. Проблема духовного виховання учнів - одна з найскладніших проблем, що стоїть у наш час перед школою і вчителями.

Хто прийде завтра на виробництво, у наукові лабораторії, у школи і лікарні, в армію? Це не просте запитання. Від нього залежить подальше відродження нашого краю.

Важлива роль в його вирішенні відводиться урокам літератури і мови, на яких відбувається формування почуття відповідальності перед суспільством, активного розуміння соціальних функцій, осмислення своїх прав і обов'язків, етичних норм.

Якщо питанню морального виховання учнів надавати серйозного значення і проводити регулярну роботу по духовному оздоровленню, то праця не буде марною. Якщо в учня формується моральне мислення, то успіх вивчення предметів більш ніж наполовину забезпечений.

Саме на уроках мови та літератури учні можуть знайти відповіді на свої питання, адже в процесі сприйняття художнього тексту учень засвоює складні світоглядні поняття про місце людини в житті, про її цілі і прагненнях, переконується в правильності тих чи інших рішень, отримує досвід моральної оцінки. Потрібно лише вчасно відповісти на поставлене запитання. Про це якнайкраще сказав наш сучасник, відомий поет Андрій Дементьєв:

Як важливо вчасно встигнути

Сказати комусь слово добре,

Щоб від хвилювання серце здригнулося!

 Важливою проблемою є пошук оптимальних шляхів зацікавленості учнів до навчання, спонукання до творчості, самостійності, підвищення розумової активності. Саме тому я працюю над темою: «Виховання духовності на уроках української мови та літератури». Моє завдання – навчити учня усвідомлювати характер і зміст власної розумової діяльності, навчити учнів застосовувати набуті знання в конкретних життєвих ситуаціях, знайти такий спосіб викладання, який би формував свідомість учня в процесі учіння. Цього досягти можна, використовуючи компетентнісний та метапредметний підходи в умовах викладання інтегрованого предмета.

Формувати життєві компетентності мені допомагає використання технології особистісно – зорієнтованого навчання, новітніх інтерактивних технологій, які формують  життєво важливі компетенції  школярів. Упровадження інновацій завжди змушує експериментувати, досліджувати. Технологія особистісно – зорієнтованого навчання (ОЗОН) допомагає мені та учням творчо, на умовах співпраці визначати компетентнісні пріоритети, духовні цінності. Використання цієї технології сприяє  активізації самодіяльності учня, що спрямована на виховання компетентнісних рис.

Інноваційний підхід у викладанні предмета забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань з мови, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, дає відчуття потреби в самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета, сприяє розвитку творчої особистості. Сучасна молода людина об’єктивно змушена бути більш мобільною, інформованою, критично і творчо мислячою, а значить, і більш мотивованою до самонавчання і саморозвитку.

Серед методичних засобів розвивального навчання я використовую на уроках проектні технології, перевірені практикою проблемні та творчі мовні і мовленнєві завдання, опорні конспекти, узагальнюючі таблиці і схеми, ситуативні ігри, вправи з використанням алгоритмів та елементів програмування.

Співпраця з учнями дає можливість мені побудувати роботу з вивчення окремої теми так, щоб учень був причетний до організації навчального процесу і відчував себе його творцем, щоб у школяра виникло відчуття: він вивчає те, що хоче, і так, як хоче, щоб навіть відтінок «примусовості» зник. Сучасне вивчення гуманітарних предметів у школі неможливе без особистої зацікавленості учня у пізнанні життя й людини, в своєму духовному розвитку, в самовдосконаленні.

Опертя на діалогічний принцип у викладанні гуманітарних предметів дає змогу природним шляхом реалізувати особистісний внесок усіх суб’єктів системи гуманітарної освіти. Діалогічність проявляється в евристичній бесіді, диспуті, дискусії з полемікою і без неї.

Виховання духовності – це процес змін у раціональній, почуттєвій і вольовій сферах. Література як навчальний предмет через проникнення учня в духовний світ письменника та його героїв сприяє створенню узагальненого образу представника своєї культури. Ідентифікація особистості з ними і зумовлює ці зміни.

Література відкривається перед учнями новими гранями як могутнє джерело духовності, нерозривно пов’язане з культурними традиціями. Прагну формувати на своїх уроках гармонійно розвинену, освічену, соціально активну молоду людину, яка має почуття громадянської відповідальності, високі духовні якості, є носієм кращих надбань своєї та світової культур, здатна до самовдосконалення.

Готуючись до уроків мови та літератури, намагаюсь підібрати такий матеріал, який був би не тільки пізнавальним, але й реалізував виховний потенціал.

Для забезпечення широкого спектру умінь, навичок, практичного застосування набутих знань добираю систему уроків: уроки-лекції, уроки-захисти проектів, уроки закріплення знань. За формою та ступенем самостійності організації діяльності учнів перевагу віддаю інтерактивним урокам. Застосовую проблемне навчання, проектне навчання, ігрові ситуації тощо. Намагаюся створити на уроках атмосферу співробітництва, зацікавленості в отриманні кінцевого результату.  Виховую шанобливе ставлення до мови і культури рідного краю.       

Будь-яка творчість базується на знанні предмета, тому бачу своє завдання на уроці у тому, щоб у евристичній бесіді пояснити всі проблемні моменти, які можуть виникнути під час творчої діяльності учнів. Не менш важливою є й теоретична підготовка учнів.

На практиці переконалася, що ля учнів гімназії більш цікавими є нестандартні уроки, які сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей, що є складовими соціальної компетентності: інтегрований, урок-пошук (“Пошуки сенсу життя героями драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»),  урок-дослідження («Вічна загадка любові» (за повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»). Дітям подобається знаходити істину самим, щось досліджувати і порівнювати власні думки з думками інших.

Розвивати зв’язне мовлення дитини – це насамперед означає формувати вміння бачити, спостерігати, зіставляти, осмислювати побачене, упорядковувати й систематизувати матеріал, висловлювати свої думки, передавати їх точними, яскравими, правильними конструкціями. Самостійні творчі роботи, усні та писемні висловлювання є показником мовного розвитку учнів.

Уроки-дискусії дуже цінні в моральному вихованні. Вони розвивають самостійність суджень, готують учнів до реального життя. Тут незмінно стикаються характери, адже треба вміти швидко відрізнити реальні і уявні цінності, хороші і погані вчинки, дії. Особливу цінність представляє і форма обговорення, рольова гра, групова форма роботи, анкетування.

Для вирішення духовно-морального виховання на уроках літератури використовую текстоцентричний підхід, що полягає в засвоєнні теми на основі зв’язних текстів різної тематики, насичених виучуваними мовними явищами. Безперечні переваги цього підходу в тому, що мовні одиниці подаються не абстраговано, ізольовано, а в їх природному мовному оточенні, безпосередньому функціонуванні у мовленні. Текст слугує відправним мотиваційним моментом для аналітичної роботи над знаходженням виучуваних мовних одиниць і явищ, з’ясуванням їх взаємозв’язків з іншими елементами мовної системи, спостереження над функціонуванням у мовленні та подальшої конструктивної і творчої роботи з відпрацювання відповідних мовних і мовленнєвих умінь і навичок. Система комплексних завдань на основі тексту дає змогу повторювати вивчений раніше теоретичний матеріал і вдосконалювати набуті на попередніх уроках практичні уміння й навички.

Результативним на таких уроках є смислове читання. Навчити сучасних школярів вдумливо читати, отримувати від прочитаного потрібну інформацію, співвідносити її з наявними знаннями, інтерпретувати і оцінювати - важливі завдання інтегрованого курсу «Українська мова і література». У той же час треба врахувати, що різні види роботи з текстом стимулюють інтерес учнів до предмета, розвивають творчу активність і несуть вагоме виховне значення.

В ході педагогічної практики прийшла до висновку, що найбільш результативними, на мій погляд, є такі форми і методи організації роботи з текстом:

• мовностилістичний аналіз тексту;

• інтелектуально-лінгвістичні вправи;

• «самодиктанти»; різні види диктантів;

• твір-роздум;

• редагування тексту;

• робота з текстами-мініатюрами;

• комунікативні та ігрові ситуації.

Мовностилістичний аналіз тексту допомагає осмислити ідею і сюжет твору, показати художні засоби, використані автором для досягнення своєї мети, звернути увагу на особливості мови конкретного письменника. На основі зразкових текстів можна проводити самодиктанти.

Діти  повинні мимоволі запам'ятовувати такі тексти, уміти легко їх відтворювати. Тексти для самодиктантів - це уривки з творів наших класиків, які підібрані вчителем або «крилаті вирази».

Ще більше стимулюють комунікативно-пізнавальну діяльність учнів диктанти зі зміною тексту (творчі, вільні, відновлені, диктанти за аналогією, диктанти з продовженням). Прийоми роботи з текстами-мініатюрами, а також порівняння двох текстів - це шлях від сприйняття тексту, поняття тексту (через його аналіз) до створення власного висловлювання, твори, що важливі і для розвитку пам'яті, уваги, мислення учнів.

Розвитку творчих здібностей сприяють дидактичні ігри на уроці. З різних джерел я відібрала такі:

Наприклад:

1. «Диктор». Прочитайте текст орфоепічно правильно.

2. «Редактор». Виправте мовленнєві помилки в тексті.

3. «Перекладач». Заміни іншомовне слово українською.

4.«Перевертні». Замініть у словосполученні головне слово так, щоб вийшла метафора.

Найчастіше використовую прийоми комплексного аналізу тексту.

Приклад такої роботи:

8 клас. Тема: «Односкладні речення.».

Завдання:

• Спишіть заголовок і фрагмент тексту.

• Підкресліть основи речень, визначте види речень за наявністю головних членів, види односкладних речень.

• Назвіть види і особливості односкладних речень, які автор не вжив у даному фрагменті тексту.

Завдання:

1) Запишіть під диктовку наступний фрагмент тексту.

• Підкресліть основи речень, визначте види речень за наявністю головних членів, види односкладних речень.

• Поясніть постановку розділових знаків у першому реченні (повторення знаків пунктуації при уточненні і додатку).

«Лист з дірками».

Цей прийом використовую в якості перевірки засвоєних раніше знань і для роботи з параграфом при вивченні нового матеріалу.

Виконання подібних завдань з художнім текстом дає можливість формувати філологічну компетенцію учнів, дозволяє їм осягати культурні смисли, укладені в тексті, формує систему цінностей.

Досить популярна у світі сучасної освіти «ромашка Блума» - прийом, який представляє систему питань, заснованих на створеній відомим американським психологом і педагогом Бенджаміном Блумом таксономії навчальних цілей за рівнями пізнавальної діяльності (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез і оцінка). «Ромашка Блума» складається з шести пелюсток - шести типів питань:

• прості, відповідаючи на які, потрібно назвати конкретні факти, згадати і відтворити певну інформацію (Дієприкметник - це самостійна частина мови?);

• уточнюючі, метою яких є надання людині можливостей для зворотного зв'язку щодо того, що вона тільки що сказала (Дієприкметник - це самостійна частина мови?);

• інтерпретаційні (пояснюють), спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв'язків (Чому активні дієприкметники не вживаються в мовленні?);

• творчі, що містять частку би, елементи умовності, припущення, прогнозу (Як ви думаєте, чи можливо наше спілкування без вживання дієприкметників?);

• оціночні, спрямовані на виявлення критеріїв оцінки тих чи інших подій, явищ, фактів (Чому потрібно знати норми вживання дієприкметників у мовленні?);

• практичні, дозволяють встановити взаємозв'язок між теорією і практикою (Чи зустрічалися ви з неправильним написанням дієприкметників у телевізійних рекламах?).

Прийом «Ромашка Блума» хороший як у роботі з теорією (індивідуально або в парах і постійного, і змінного складу для взаємоперевірки), так і при перевірці самостійної роботи з текстом (найчастіше з текстами про лінгвістів).

Нові умови освітньої політики, перехід від знаннєвого підходу до компетентнісного в навчанні вимагають використання на уроці нових методичних ресурсів. Одним з них є ситуаційні завдання, що дозволяють поєднувати компетентнісно орієнтований підхід з традиційним змістом освіти.

Ситуаційні завдання вчать школяра мобілізувати наявні знання і досвід, свій настрій і волю для вирішення проблеми в конкретних життєвих обставинах - тобто бути компетентним, що відповідає ГОС нового покоління. Вони дозволяють уявити предметні і метапредметні результати освіти в комплексі умінь і навичок, заснованих на знаннях за рахунок засвоєння різних способів діяльності, методів роботи з інформацією.

Ситуаційні завдання - це якраз ті завдання, які дозволяють учневі освоювати інтелектуальні операції послідовно в процесі роботи з інформацією: ознайомлення - розуміння - застосування - аналіз - синтез - оцінка (відповідно до таксономії цілей Б. Блума). Рішення таких завдань в кінцевому підсумку призведе до розвитку мотивації учнів до пізнання навколишнього світу, освоєння соціокультурного середовища; до актуалізації предметних знань з метою вирішення особистісно - значущих проблем на діяльнісній основі.

Зовні модель ситуаційного завдання близька до моделі проблемної задачі. За своїм змістом ці завдання спрямовані на виявлення і усвідомлення способу діяльності. Запропонована модель ситуаційного завдання має головну перевагу: застосування при конструюванні задач таксономії цілей повного засвоєння знань Б. Блума, за допомогою якої можна покроково, осмислено, послідовно рухатися до кінцевої мети як нового результату. Модель ситуаційного завдання виглядає наступним чином: назва ситуаційного завдання, особистісно - значиме пізнавальне питання, набір текстів, завдання до роботи з даною інформацією.

Можливість оперативного конструювання комплексних і ситуаційних завдань мені допомагає методика «Конструктор завдань», яку пропонує Ілюшин Леонід Сергійович - доктор педагогічних наук, начальник відділу модернізації освіти Комітету з світи, що  передбачає використання набору завдань у вигляді «незакінчених пропозицій»). Вибираючи по одному завданню з кожного рядка таблиці, можна забезпечити повноту її дидактичного наповнення за критеріями таксономії пізнавальних цілей (Поясніть, складіть схему, підберіть синонімічні, дослідіть, виявіть принципи..

В умовах інтегрованого курсу української мови і літератури доречно частіше використовувати тексти художніх творів, які ми вивчаємо за програмою.

Урок у формі лабораторної роботи якнайкраще виконує завдання - дослідити мову художнього тексту / кількох текстів «під лінгвістичним мікроскопом» і разом з тим не позбавляє художній твір його поетичної чарівності і цілісності.

Результативною формою підвищення грамотності, формування лінгвістичної та культурологічної компетентності залишається диктант. Я практикую такі види диктанту, як лексичний, етимологічний, «похідний», цифровий, «У скарбничку мудрих думок», «Відгадай загадку - напиши розгадку» і ін.

Головне завдання вчителя - навчити учнів складати грамотні тексти різних стилів і жанрів, а потім презентувати їх у письмовій та усній формах. Пропедевтикою створення тексту є комплексний аналіз.

Роботу над комплексним аналізом тексту можна назвати творчістю. Зміни, що відбуваються в мові, не впливають на стабільність тексту, тобто текст несе ту інформацію, яка була закладена автором спочатку. Мова тексту - замкнута система, яка будується за своїми законами. Така робота вимагає не тільки вміння розібратися в змісті, відібрати суттєве, основне, але й уміння дати певну оцінку прочитаному, зробити необхідні висновки, висловлювати свою власну (оцінку прочитаному) точку зору.

 Для написання учнями творів намагаюся добирати такі теми, які порушували б злободенні проблеми, давали можливість учням висловлювати власне бачення світу, утвердити своє «я». А таких проблем у молоді безліч. Розкриваючи такі теми, як: «Твори добро, бо ти – Людина!», «Чи потрібне нам милосердя?», учні роблять висновок: «Якою скромною не була б добра справа, вона залишає позитивний слід у душі».

На уроках літератури можна поговорити про найбільш хвилюючі проблеми, а інколи розв’язати їх, висловити своє ставлення до твору, дати власну оцінку вчинкам героїв, узяти участь у дискусії.

Під час вивчення твору І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» та перегляду однойменного фільму учні роблять висновок, яка ж насправді роль сім’ї в житті людини. Особливо цікаво проходить урок «Вічна загадка любові» (за повістю Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків»). Намагаємося розглядати  проблеми, порушені письменниками у творах, пов’язувати їх із сьогоденням, доводимо, чи є вони актуальними й сьогодні.

Щоб перевірити зміст твору або вивчення творчості письменника готую різні питання: «Чи знаєш ти героїв твору?», «Чий це портрет?», «Кому з героїв належать слова?», «З яких творів узято ці слова?». Використовую літературні диктанти. Пропоную бажаючим робити ілюстрацію до вивчених творів.

Найважливіше завдання вчителя полягає в тому, щоб постійно розвивати й підтримувати в учнів інтерес до художньої літератури, прагнути, щоб вони читали твори і вміли давати оцінку прочитаному.

Тексти про війну несуть величезний виховний патріотичний заряд. Вони про безмежну стійкість нашого народу. У кращих творах про війну ми знаходимо ключ до вирішення проблем сьогоднішнього дня, перш за все проблем духовних і моральних. Ці книги змушують пишатися своїм містом, народом, допомагають зрозуміти самого себе, усвідомити значення кожної людини, змушують шукати своє місце в житті, по-доброму ставитися до оточуючих людей. Про своє ставлення до війни(після розгляду твору Г. Тютюнника «Климко») діти  висловлюються у творчих роботах. Наприклад:

Лист у 41 рік.

Здрастуй, дорогий прадіду! Хочу передати тобі величезний привіт від нашої дружньої родини. У моєї родини є сімейний фотоальбом. І я дуже люблю розглядати фотографії та навіть іноді плачу, тому що  хочу тебе побачити. Дідусю, я так сумую!

Бабуся, розповідаючи про тебе, завжди плаче. Вона згадує, як проводжали тебе на фронт. Їй тоді було кілька років, Але вона пам'ятає, що дуже плакала, а ти взяв її на руки і став заспокоювати: «Не плач, Оленко! Я обов'язково повернуся, якщо зможу». У мене в руках твій лист. На пожовклому від часу папері ти пишеш, що все добре, що фашистам ти не хочеш здаватися». Чому ти не повернувся додому? Я хочу про тебе дізнатися більше. Дідусю, на жаль, у свої роки мені довелося жити і засипати під звуки артилерії . Це так страшно! Адже ви все зробили, щоб ми жили під мирним небом,але війна повернулася… Вона примусила нас знову пережити лихо і страждання. Я часто згадую тебе, перечитую листи. Вони придають мені сили і впевненості. Ви перемогли і ми переможемо!

Я хочу сказати тобі велике спасибі. Нехай тебе немає в живих. Я тебе дуже люблю й ніколи не забуду! Спасибі тобі за Перемогу».

На уроках української мови також велика можливість займатися духовно-моральним вихованням. Я використовую тексти, що впливають на розуміння моральних цінностей у житті. Для того щоб допомогти учням осмислити, усвідомити сутність будь-якого морального поняття, необхідно розглянути його у всіх відтінках, у взаємозв'язку з іншими близькими і протилежними йому.

При вивченні теми «Синоніми», «Антоніми» використовую прийом, що дозволяє розкрити сутність морального поняття на основі зіставлення, порівняння його з іншими, близькими і протилежними йому. Наприклад: співчуття, повага, турбота, співпереживання, любов, ніжність, сердечність, співчуття, миролюбність або совість, благородство, сором, обов'язковість, пам'ять, жертовність, почуття провини, порядність, докори сумління і т.д.

Часто практикую на своїх уроках твори-мініатюри, твори-роздуми про моральні поняття: совість, милосердя, співчуття, благородство. Значення прийомів моральної активізації особистості, в основі яких лежить запис своїх думок у письмовій формі, не можна недооцінювати. Виконуючи завдання, учень залишається наодинці з аркушем паперу, безмовним співрозмовником,  якому він довіряє свої думки і почуття. На уроках мови просто необхідно показати дбайливе ставлення до слова, тому що слово відкриває для нас світ нескінченних радостей, усю гаму людських почуттів і відносин. Роздуми над словом, його аналіз, інтерпретація допомагають учням познайомитися з особливостями бачення світу, зрозуміти і пізнати себе як представника своєї Республіки.

Таким чином, стараюсь моделювати урок, використовуючи різні технології і  методичні прийоми, активізуючи пізнавальну діяльність учнів ефективними способами, підвищуючи цим якість гуманітарної підготовки сучасних школярів.

Звичайно, результат формування ціннісних орієнтацій особистості - справа не одного і навіть не двох років. Але якщо після наших уроків учні стануть хоч трохи чистішими, добрішими душею один до одного і до людей, якщо поняття обов’язок , честь, відповідальність, порядність не залишаться для багатьох фразою з книги, то такі уроки стануть воістину уроками «морального виховання». Тоді можу вважати своє завдання виконаним.

Роботу вчителя-словесника можна охарактеризувати словами К.Паустовського. Він писав про те, що кожна мить, кожне слово, кожна думка – це золоті крихти, які треба збирати десятиріччями, щоб потім перетворити у сплав і викувати з нього свою «золоту квітку». Роками йде вчитель до цього. Якими будуть його уроки – залежить від багатьох факторів: життєвого і методичного досвіду педагога, рівня учнів. Але в одному можна бути переконаним – тільки творець може виховати творця. Тільки особистість, що володіє педагогічною майстерністю, сміливістю у виборі форм і методів роботи, здатна вплинути на формування духовного світу учнів.

 Учитель української мови та літератури                                        О.Я. Волошинова