Групування елементів
непрямих затрат
у видові комплекси та побудова їх фінансового обліку
Загальні питання побудови обліку непрямих затрат. Кінцева мета фінансового обліку затрат виробництва — визначення натуральних (кількісних і якісних) характеристик і грошових параметрів використаних ресурсів (затрат), а також фактичної виробничої собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг) і одиниць їх вимірювання.
Проте природа більшості процесів виробництва є такою, що у момент запуску (передання) ресурсу у виробничий процес неможливо визначити конкретний вид продукту, до якого відноситься значна кількість затрат. Тому загальновиробничі затрати поділяють на прямі та непрямі.
Частина елементів затрат до віднесення до виробничої собівартості продукції окремого виду формують сукупність затрат за окремими виробничими або загальноекономічними ознаками. Наприклад «цехові затрати» тощо.
Друга частина елементів затрат формує комплекси затрат періоду — адміністративні затрати, затрати зі збуту, інші операційні затрати.
Ці групи комплексних затрат у фінансовому обліку не розподіляються на окремі види продукції, а прямо списуються на фінансові результати (рис. 2.4.16, 2.4.17).
Кожний із названих видів затрат формує самостійний обліковий (фактично планово-обліковий) комплекс затрат. До початку виробничого процесу за кожним з видів затрат формують кошторис затрат. Тому основна задача обліку — інформація про процес формування того чи того виду затрат і контроль за додержанням відповідного кошторису.
Усі види комплексних затрат формують за відповідною номенклатурою, яка або рекомендована галузевими нормативними документами, або розроблена безпосередньо на підприємстві.
Під час побудови фінансового обліку більшість підприємств формують непрямі затрати за такими ознаками:
— непрямі затрати з придбання матеріалів (товарів);
— непрямі затрати з виробничого (комерційного) процесу за різними ознаками;
— загальновиробничі затрати;
— загальногосподарські затрати;
— непрямі затрати з продажу (реалізації) продукції (товарів);
— інші непрямі затрати.
Незважаючи на різні за змістом затрати ці проміжні комплекси формуються та облікуються за єдиним зразком. Спочатку затрати у розрізі елементів облікуються по кожній статті номенклатури кошторису, виду затрат, а потім на підставі відповідного параметру (ознаки) розподіляються за напрямками. Загальну побудову їх обліку унаочнює рис. Б.2.18.

Рис. 2.4.15.
Формування затрат операційної
діяльності у фінансовому обліку
![]()

Рис. 2.4.16. Загальна побудова бухгалтерського фінансового обліку
виробничої діяльності
в системі рахунків за простим варіантом (без використання рахунків класу № 8)
Примітки до рис. 2.4.16 та 2.4.17 — прямі затрати за елементами;
2 — розподіл (та перерозподіл) непрямих затрат;
3 — зведення затрат та визначення собівартості виготовленої продукції;
4 — калькуляційні процедури визначення фактичної виробничої фінансової собівартості продукції за окремими видами;
5 — визначення собівартості реалізації;
6 — списання затрат.
![]()

Рис. 2.4.17. Загальна побудова бухгалтерського фінансового обліку
виробничої діяльності в системі
рахунків за розгорнутим варіантом із використання рахунків класу № 8.

Рис. 2.4.18. Загальна побудова обліку затрат у стадії комплексів
Видове групування затрат є прерогативою органів управління, об’єднань і самих господарств. Воно випливає з потреб безпосереднього управління затратами на виробництво та собівартістю продукції в межах господарства.
Скачано с www.znanio.ru
Материалы на данной страницы взяты из открытых источников либо размещены пользователем в соответствии с договором-офертой сайта. Вы можете сообщить о нарушении.