Характерные признаки основных компонентов воспитания учащихся в СОШ

Характерные признаки основных компонентов воспитания Гражданско-патриотическое воспитание: • воспитание гражданина гражданский долг, сознание, единство); (гражданская ответственность, • воспитание патриотизма (понимание и восприятие украинской идеи, содействия перестройке независимой Украины, готовность к защите Родины, уважение к исторической памяти украинского народа); • гуманитарное воспитание (доброта, толерантность, справедливость, взаимоуважение, принципиальность); • уважительное отношение к родному языку, забота об интересах Родины, проявление гражданских чувств и сохранение верности Родине; гордость за ее национальные и культурные достижения; отстаивание ее свободы и независимости; уважительное отношение к историческому прошлому Родины. Нравственное воспитание: • отношение к идеологии и политике нашего государства; понимание истории и перспективы развития мировой цивилизации; правильная оценка людей и международных отношений; приоритет общечеловеческих ценностей; • любовь к Родине, родному краю, всем народам, которые ее населяют; недопустимость национальной и расовой вражды; • отношение к труду; • отношение к общественному достоянию и материальным ценностям; беспокойство каждого человека о сбережении и увеличении общественного достояния, заботливое отношение к природе; • отношение к другим людям; взаимопомощь; гуманное отношение и взаимоуважение между людьми; взаимное уважение в семье; беспокойство о воспитании детей; • отношение к себе. Умственное воспитание: • развитие мышления, умения объяснять суть явлений и использовать их в практической деятельности; • развитие и формирование исследовательских умений (наблюдение, прогнозирование, проектирование, обобщение, синтез, анализ, моделирование); • любознательность, тяга к знаниям; • умение активно воспринимать мир, пользоваться в практической деятельности собственными убеждениями; • гармоничное единство развития мышления, чувств, воли и деятельности. Трудовое воспитание и профессиональная ориентация: • органическая потребность в труде как источнике существования; •трудовые умения и навыки как у организации учебно- познавательной, так и производительного физического труда; • культура труда; • бережливое отношение к материальным и духовным ценностям; • ориентированность на выбор профессии. Эстетичное воспитание: 1 • эстетичные потребности в отрасли искусства; • стремление к овладению художественными ценностями общества; • умение видеть прекрасное в литературе, изобразительном искусстве, музыке, природе и жизни; • художественные вкусы, ощущения красоты и гармонии произведений; собственной; • эстетичная требовательность к культуре поведения окружающих и •участие в художественном творчестве; •красота и благородство человеческих взаимоотношений (доброта, чуткость, внимание, беспокойство...); •умение видеть красоту, ее результаты, чувствовать моральное наслаждение и удовольствие от выполнения общественного долга. Физическое воспитание: •знание сути и общественно-политического значения физкультуры и спорта, их влияние на всесторонний развитие личности; •санитарно-гигиенические навыки организации труда и рационального отдыха; • развитие двигательных умений и навыков, физических способностей, привитие интереса к отдельным видам физкультуры и спорта; • беспокойство об укреплении здоровья, физическом развитии; • сформированность навыков правильной осанки при статических положениях тела и движениях; • морально-волевые и физические качества личности. Экономическое воспитание: • знания особенностей экономики на современном этапе государства Украины, Автономной Республики Крым; • отношение к материальным и духовным ценностям, выработанным человечеством; • рациональность использования человеческих ресурсов (физических, духовных и эмоциональных сил); • экономное использование времени, правильное его распределение. Экологическое воспитание: • понимание современных проблем окружающей среды и осознание их • ответственность за состояние окружающей среды; • потребность в общении с природой. Сформированность норм поведения относительно ее сохранения; • значение народных традиций во взаимоотношениях человека с актуальности; природой; • участие в природоохранной деятельности. Валеологическое воспитание: • отношение к собственному здоровью; • установка на здоровый способ жизни; • личная гигиена; •ознакомление с основными принципами и методами профилактики инфекционных заболеваний, несчастных случаев, отравлений, дорожно-транспортного травматизма; •половое воспитание, ознакомленность с формами профилактики венерических заболеваний, СПИДа, беременности и абортов 2 несовершеннолетних. Правовое и превентивное воспитание:  организация работы с детьми, требующими повышенного педагогического внимания;  воспитание уважения к законам государства и его органам;  привитие навыков правосознательного поведения;  разъяснение среди учащихся Конституции Украины, Автономной Республики Крым и других законов;  привлечение учащихся школы в правовые секции;  вовлечение учащихся из неблагополучных семей в спортивные кружки, секции. жизни; Психологическое воспитание:  формирование умения гибко реагировать на изменяющиеся условия  овладение навыками самопознания, самосовершенствования, самоконтроля, саморегуляции;  формирование установки на здоровый образ жизни;  формирование стереотипа безопасного поведения;  формирование позитивной «Я-концепции».   Критерії  оцінки діяльності навчальних закладів щодо організації виховної роботи (проект) www.mon.gov.ua/images/gr/.../11_10.doc Критерії оцінки діяльності навчальних закладів щодо організації виховної роботи (проект) Для   подолання   протиріч   між   темпами   суспільного   та   індивідуального   соціально­ культурного   розвитку   сучасні   навчальні   заклади   потребують   створення,   освоєння   та впровадження виховних технологій та інновацій, спрямованих на орієнтацію особистості до зростаючих   змін   у   суспільстві,   готовності   до   майбутнього   життя   шляхом   самореалізації, саморозвитку її здібностей, творчості та соціалізації в цілому. Нині духовно­моральний стан суспільства   вимагає   розробки   принципово   нових   підходів   до   виховання   підростаючого покоління і критеріїв оцінки організації і змісту виховної діяльності. Навчальний заклад – це складна соціально­педагогічна система, що виконує замовлення суспільства – формувати інтелектуальну, творчу особистість, здатну жити і творити в умовах, що  постійно   видозмінюються   і   розвиваються,   забезпечуючи   прогрес   культурного  розвитку країни. Для   того,   щоб   прогнозувати   свою   діяльність,   успішно   здійснювати   організацію   та управління виховним процесом, необхідно аналізувати тенденції, процеси, що відбуваються у суспільному житті країни, досконало знати внутрішні потенційні можливості і ресурси свого навчального   закладу,   опиратися   на   оптимальний   об’єм   і   зміст   регіонального   компоненту, використовуючи   найбільш   раціональне   й   оптимальне   для   даного   закладу   та   мати   чіткі механізми здійснення контролю і моніторингу. Успішним може бути той заклад, в якому створено цілеспрямовану виховну систему роботи, що опирається на сучасні запити держави та в якому задіяні всі суб’єкти виховного процесу, готові до практичної реалізації цієї системи. Одним   з   найважливіших   показників   ефективності   управління   в   навчальному   закладі (загальноосвітньому, позашкільному, професійно­технічному, вищому) на сучасному етапі є 3 результативність   національного   виховання  учнівської   та   студентської   молоді,   його системний характер, втілення в життя ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв українського народу, форм соціальної практики, спрямованої на організацію життєдіяльності підростаючих   поколінь   відповідно   до   природно­історичного   розвитку   матеріальної   та духовної культури нації. Критерії оцінки результативності виховної діяльності навчального закладу 1. Забезпечення функціонування системи виховної діяльності закладу. 2. Управління виховною діяльністю навчального закладу. 3. Результати виховних досягнень учнів, вихованців, студентів. Показники першого критерію 1. Чітке усвідомлення моделі сформованої особистості як мети виховання. 2. Забезпечення   умов   реалізації   соціального   конкурентоспроможної життєвотворчої особистості. замовлення   для   розвитку 3. Комплексність у процесі прогнозування системи виховання учнівської та студентської молоді. 4. Пріоритетні напрями системи національного виховання. 5. Орієнтація   на   загальнолюдські,   національні   цінності   в   процесі   здійснення   виховних заходів. 6. Функціонування   учнівського   та   студентського   самоврядування   на   демократичній 7. основі співуправління різних поколінь. Індивідуалізація виховного процесу відповідно до формули «від саморозвитку – до самовиховання». 8. Висока   фахова   та   методична   підготовка   вчителів   і   викладачів,   їх   готовність   до здійснення виховного процесу тощо. 9. Задоволеність батьків результатами навчання і виховання своєї дитини, її становищем у колективі. Показники другого критерію 1. Визначення   цілей   і   завдань   виховання   з   урахуванням   вимог   суспільства,   умов навчального   закладу,   вікових   та   індивідуальних   особливостей   учнів,   вихованців, студентів. 2. Наявність чіткого багатопланового координаційного центру, що забезпечує реалізацію виховних завдань закладу. 3. Забезпечення   комплексного   планування   з   урахуванням   індивідуальних   інтересів, запитів,   схильностей,   здібностей,   талантів,   професійної   спрямованості   учнів   та студентів (план виховної роботи закладу). 4. Оперативне   інформування   про   використання   форм   організації,   що   проводяться   в навчальному закладі, та їх результативність. 5. Прилучення   до   управління   виховним   процесом   закладу   представників   батьківської 6. Регулярний контроль і аналіз результатів виховного процесу тощо. 7. Зовнішній   вигляд   закладу,   кабінетів,   інших   приміщень,   їх   санітарний   стан   та громадськості. збереження майна. 8. Наявність ефективних форм і методів організації духовно­морального виховання учнів і студентів. 9. Задоволеність   педагогів   змістом,   організацією   й   умовами   трудової   діяльності, взаємовідносинами в навчальному середовищі. 4 10. Комфортність,   захищеність   учня   (студента),   його   ставлення   до   основних   аспектів життєдіяльності в навчальному закладі. Показники третього критерію 1. Сформованість ставлення учнів і студентів до Батьківщини, суспільства, сім’ї, себе, людей, природи, мистецтва, праці. 2. Культура поведінки учнів та студентів. 3. Зовнішній вигляд та охайність вихованців. 4. Громадська активність учнівської та студентської молоді. 5. Стиль стосунків між вихованцями в навчальному закладі, класі, групі, гуртку. 6. Ставлення учнів до навчання в залежності від рівня їх здібностей. 7. Рівень сформованості в учнів, вихованців, студентів навичок морального етикету. 8. Рівень духовно­морального виховання випускників навчального закладу. 9. Уміння і прагнення до пізнання, прояву й реалізації своїх здібностей. 10. Креативність вихованця, наявність високих досягнень в одному чи декількох видах діяльності. 11. Вибір моральних форм і способів самореалізації і самоствердження. 12. Наявність позитивної самооцінки, впевненості в своїх силах і можливостях. 13. Сформованість   цілісного   світоглядного   мислення   вихованців   (світопізнання, світобачення, світовідчуття). В процесі аналізу й оцінки виховної діяльності навчального закладу за показниками трьох критеріїв   застосовуємо   таку   методику:   з   кожного   показника   виводиться   оцінка   в   балах відповідно   до  відсотків,   що  відображає   рівень   реалізації   на   практиці   закладених   у   ньому вимог. Таких рівнів три: високий – забезпечується реалізацією більшості вимог, закладених в кожному з показників, на 90­100% (80­100 балів); середній – забезпечується реалізація вимог на 70­80% (60­80 балів); достатній – здійснюється часткова реалізація вимог на 50­60% (40­ 60 балів). Критерії виховної діяльності педагога­організатора, класного керівника, куратора групи, керівника творчого об’єднання позашкільного навчального закладу  Доцільність   вибору   форм,   методів   і   засобів   організації   виховної   роботи   (за спрямованістю);  Продуктивність   (за   результатом,   рівнем   знань,   вихованістю   учнів,   вихованців, студентів);  Оптимальність сучасних засобів і прийомів виховної діяльності;  Творчість (за змістом діяльності). Показники: 1.   Уміння поставити найближчі педагогічні завдання і перспективи в роботі з кожним вихованцем та колективом в цілому. 2. Створення атмосфери взаємної доброзичливості, взаємоповаги, взаємодопомоги. 3. Врахування і використання виховної ролі сім’ї у формуванні особистості. 4. Вміння вести психолого­педагогічні спостереження і використовувати інформацію про особисті якості учнів (студентів). 5 Інтерес до суспільного життя країни, знання правових норм. 5. Організація спільної діяльності, спрямованої на колективні творчі справи. 6. Толерантне ставлення до вихованців, об’єктивна оцінка їх вчинків. 7. 10. Загальна етична культура. 11. Естетична культура і розвиток художньої творчості учнівської та студентської молоді. 12. Рівень педагогічної майстерності. Характеристика рівнів виховної діяльності педагога­організатора, класного керівника, куратора групи та керівника творчого об’єднання позашкільного навчального закладу Творчий   рівень  (9­10   балів)   синтезує   показники,   що   характеризують   здібності, мотиви,   знання   і   вміння   особистості,   що   чітко   вирізняється   новизною,   оригінальністю, унікальністю. Такий  стан притаманний переважно  обдарованим особистостям і забезпечує творчий результат будь­якої діяльності без особливих зусиль. Цьому   рівню   властиві:   креативність,   образне   (творче)   мислення,   відкритість   до інновацій,   пошук   або   творення   нових   ідей,   нестандартні   підходи   в   розробці   проблем, чутливість   до   ключових   найперспективніших   ліній   пошуку.   Мотивація   до   діяльності зумовлена переважно внутрішньою потребою до творчої самореалізації. Високий   рівень  (7­8   балів)   характеризується   досконалим   володінням   знаннями, вміннями,   навичками   у   сфері   творчої   діяльності,   здатністю   до   осмислення   нових   ідей, самостійністю   в   проектуванні   педагогічних   систем   на   інноваційному   рівні,   проявами активності   та   стимулюванням   до   творчої   діяльності   інших;   здатністю   до   систематизації   і узагальнення   вітчизняного   та   світового   професійного   досвіду   й   успішного   програмування його творчого використання. Провідним мотивом діяльності виступає потреба в професійній досконалості. Середній рівень (4­6 бали) відрізняється наявністю окремих знань, умінь і навичок, що характеризують   творчість   педагога;   періодичними   проявами   активності   в   організації професійної   діяльності;   вивченні   вітчизняного   та   світового   педагогічного   досвіду,   який використовується ситуативно з причин повільної адаптації до змін, пов’язаних із творчими нововведеннями. Мотив діяльності – професійний. Достатній рівень  (1­3 бали) характерний для педагогів, схильних до засвоєння знань, пов’язаних з педагогічною творчістю, які цікавляться відповідною інформацією у цій сфері, проявляють інтерес до інноваційної діяльності, однак через відсутність практичних умінь і навичок творчого осмислення та реалізації ідеї досягнення вітчизняного та світового досвіду можуть впроваджувати лише в співпраці з іншими педагогами­наставниками. Як   творчий   компонент   виокремлюється  інноваційний  підхід  до   організації   виховного процесу. При цьому варто враховувати чинники, що впливають на впровадження досягнень педагогічної науки, ідей, досвіду як основи поліпшення роботи закладу. Критерії, що узагальнюють результативність виховання в навчальних закладах, які здійснюють інноваційний підхід до виховного процесу (творчий рівень – 100 балів) 1. Чітка скоординованість і мотиваційність роботи закладу: відповідність змісту роботи соціальному замовленню; скоординованість виховних зусиль параметрально до змісту виховного   процесу;   наявність   альтернатив   та   оптимального   вибору   у   творчій діяльності. 2.   Інтегрування   виховних   компонентів,   що   виокремлюються   як   чинники   впливу   на підструктури особистості: природну, соціальну, духовну. 3.   Реалізація   виховання   як   цілісної   педагогічної   системи,   що   грунтується   на загальнолюдських, національних, регіональних, етнічних цінностях. 6 4.   Загальна   психологічна   комфортність   у   загальноосвітньому   закладі,   соціальна захищеність дитини та педагога, позитивна емоційна насиченість життя колективу. Дотримання правил і принципів здорового способу життя. 5. Високий рівень творчої самореалізації педагогів і учнів: діяльність за принципом – творчий   педагог   виховує   творчого   учня,   вибір   гуманістичної   активної   життєвої стратегії, розвинута самосвідомість, здатність до саморозвитку. 6.   Сформованість   гармонійної   гуманістичної   «Я­концепції»   в   процесі   творчого самовдосконалення   на   позиції   «сам   собі   учитель»,   «сам   собі   лікар»,   «сам   собі психолог», «сам собі господар» тощо. 7. Наявність засобів, що формують потребу до творчої самореалізації. 8. Високий рівень духовного розвитку, творчого потенціалу учнів та вчителя. 9. Професійна компетентність та інноваційний підхід до діяльності закладу. 10. Високий рівень культури – інтелектуальної, моральної, духовної. та інформаційно­методичних матеріалів, необхідних для проведення оцінки Перелік наявної документації діяльності навчального закладу щодо організації виховної роботи 1. Управління виховним процесом навчального закладу: інструктивно­нормативні документи і матеріали з проблем виховної роботи;   методична, довідкова література, інформаційні матеріали з проблем виховання;   матеріали інформаційно­рекламної служби навчального закладу.  матеріали педагогічних, вчених рад та виробничих нарад; 2. Робота з учнівським або студентським колективом:   план виховної роботи план   та   матеріали   роботи   органів   учнівського   та   студентського самоврядування;  матеріали про роботу учнівських та студентських громадських організацій;  щоденний план роботи заступника директора (ректора) з виховної роботи;  картотека передового педагогічного досвіду з питань виховної діяльності. 3.   Діяльність   класного   керівника,   куратора,   керівника   творчого   об’єднання   та працівників соціально­педагогічної служби закладу:   план   роботи   психолого­педагогічної   служби,   методичних   об’єднань,   класних керівників, кураторів, вихователів; орієнтовну   програму   діяльності   класного   керівника,   куратора,   вихователя, керівника творчого об’єднання; психолого­педагогічна карта вивчення особистості учня, (студента);   матеріали   передового   педагогічного   досвіду   класного   керівника,   куратора, вихователя, керівника творчого об’єднання;  матеріали про роботу керівників гуртків, творчих та наукових об’єднань учнів та студентів; 4. Робота з батьківською громадськістю: навчально­тематичний план та програму батьківського всеобучу;   журнал педагогічного всеобучу батьків;  список рекомендованої літератури для батьків з проблем виховання учнівської та студентської молоді; пам’ятки   та   поради   батькам,   розроблені   лікарями,   психологами,   юристами, педагогами;  7  матеріали   передового   педагогічного   досвіду   з   проблем   родинно­сімейного виховання;  матеріали періодики з проблем сімейного виховання. Критерії оцінювання ефективності виховного процесу http://www.horting.org.ua/node/1424 Класний керівник у школі Класні  керівники  — педагоги,  які постійно спілкуються з учнями, закріпленими  за ними, різнобічно   впливають   на   них   і   водночас   працюють   за   предметною   системою.   Тобто,   крім викладання   певного   предмета   він   дбає   про   об'єднання   зусиль   учителів,   які   працюють   у певному класі, координацію їхніх вимог для поліпшення результатів виховної та навчальної роботи з учнями класу. У XIX ст. цими питаннями займалися звільнені від уроків наглядачі, класні дами, вихователі. Після 1917 р. їх посади були скасовані (подекуди залишилися на громадських засадах), у 1935 р.  поновлені   як  додаткові   до  основної   учительської   посади.  У  сучасній   школі  звільнення класного керівника від учительської роботи не передбачене, оскільки на уроках педагог має змогу вивчати дітей. Проте часто класні керівники вважають, що їхні функції обмежуються лише організаційно­педагогічними справами. У своїй діяльності класний керівник тісно пов'язаний з іншими шкільними працівниками. Із заступником директора школи з виховної роботи він планує свою діяльність, бере участь у підготовці й проведенні шкільних свят, урочистих подій, інших заходів. З учителем праці, викладачем організації виробництва з'ясовує питання профорієнтаційної виховної роботи; з бібліотекарем — проблеми забезпечення класу підручниками, стан читання учнями художньої літератури; з учителем фізичного виховання — участь у підготовці і проведенні спартакіад та ін.   Тому   класними   керівниками   призначають   найдосвідченіших   учителів­вихователів. Діяльність класного керівника урізноманітнює, пожвавлює виховну роботу в класі, особливо в колективі старшокласників, спрямовує її на диференціацію та індивідуалізацію виховання, на ширший і глибший вияв здібностей та уподобань школярів. Функції класного керівника Завдання   і   зміст   виховання   всебічно   розвиненої   особистості   визначають   функції   класного керівника: —   забезпечувати   оптимальні   умови   для   всебічного   гармонійного   розвитку   вихованців,   їх самореалізації; —   у   співдружності   з   батьками,   вчителями,   дитячими   громадськими   організаціями здійснювати всебічне виховання школярів у процесі навчально­виховної роботи в школі та за її межами; —   систематично   аналізувати   індивідуальні   анатомофізіологічні   і   соціально­психологічні особливості   розвитку   учнів   класу;   давати   рекомендації   іншим   учителям,   батькам   щодо необхідності враховувати індивідуальні та вікові особливості розвитку кожного вихованця; 8 — здійснювати організацію і виховання первинного учнівського колективу, всебічно вивчати динаміку його розвитку, координувати діяльність учителів, які працюють у класі; —   організовувати   виховні   та   організаційні   заходи   для   створення   оптимальних   умов,   які сприяли б зміцненню та збереженню здоров'я учнів; —   здійснювати   організаційно­виховну   роботу   з   учнями,   батьками   та   учителями   для формування   в   школярів   старанності,   дисциплінованості   у   процесі   навчальної   діяльності   з урахуванням їх індивідуальних можливостей; —  організовувати   позакласну  виховну   роботу  з  учнями,   сприяти  залученню  їх  до  роботи позашкільних дитячих виховних закладів, дитячих громадських організацій; — здійснювати цілеспрямовану організаційно­педагогічну роботу з батьками, забезпечувати системність у формуванні їх психолого­педагогічної культури; —   домагатись   єдності  вимог   до  вихованців   з  боку  школи   й   сім'ї,   підтримувати   зв'язок  з вихователями   груп   подовженого   дня,   керівниками   гуртків,   студій,   спортивних   секцій, дитячими громадськими організаціями; — вести відповідну документацію, подавати керівництву школи відомості про успішність, розвиток і вихованість учнів; стежити за веденням учнями щоденників. Конкретні   обов'язки   класного   керівника   зазначені   у   Статуті   середньої   загальноосвітньої школи.   Класний   керівник   має   право   відвідувати   уроки   всіх   учителів   у   своєму   класі, запрошувати до школи батьків або опікунів учнів класу, подавати клопотання до дирекції про заохочення або застосування стягнення до учнів. Напрями і форми роботи класного керівника Діяльність   справжнього   класного   керівника   сповнена   педагогічною   творчістю   і   не обмежується   певними   рамками.   Форми   роботи   можуть   бути   різними   —   індивідуальною, груповою   і   фронтальною.   Вибір   конкретної   форми   зумовлюється   різними   чинниками: завданням   виховання,   індивідуальними особливостями школярів, об'єктивними обставинами, конкретними педагогічними ситуаціями та ін.   рівнем   розвитку   первинного   колективу, За критерієм використання джерел і засобів виховного впливу на особистість школярів форми роботи поділяють на: словесні (збори, доповіді, бесіди, диспути, конференції, зустрічі та ін.); практичні   (походи,   екскурсії,   спартакіади,   олімпіади,   конкурси   тощо);   наочні   (діяльність шкільних музеїв, виставок, тематичні стенди та ін.). Усі вони взаємопов'язані, доповнюють і збагачують одна одну. Є види роботи, в яких одночасно використовують словесні, практичні, наочні форми. Наприклад, колективні творчі справи (КТС). Робота класного керівника з вивчення учнів Основним обов'язком класного керівника є вивчення учнів і координація на цій основі роботи вчителів, які працюють з ними. Процес вивчення учнів має відбуватися з дотриманням певних правил: 9 —   вивчення   потрібно   спрямовувати   на   виявлення   особливостей   фізичного,   психічного   і соціального розвитку конкретного вихованця; — дослідження процесів розвитку школярів має тривати впродовж усіх років навчання; —   виявляти   потрібно   не   лише   наявний   рівень   розвитку   конкретної   особистості,   але   й прогнозувати його з урахуванням «зони найближчого розвитку»; —   вивчення   особистості   школярів   та   їх   колективів   потрібно   спрямовувати   на   вирішення конкретних педагогічних завдань; — вихователь у процесі вивчення учнів має бути сповнений педагогічного оптимізму щодо їх розвитку і соціально­психологічного зростання; —   вивчення   учнів   має   охоплювати   всі   аспекти   їх   фізичного,   психічного   і   соціального розвитку; — застосування методів і методик вивчення учнів і шкільних колективів  має відповідати віковим можливостям дітей; —   дослідження   соціально­психічного   розвитку   слід   здійснювати   в   природних   умовах навчально­виховного процесу; — дослідженням повинні бути охоплені усі учні, таке вивчення має стати систематичним; — вивчення учнів поєднують з виховним впливом на них; — вивчаючи учнів, слід акцентувати увагу на позитивних, а не негативних рисах характеру та поведінки. Методи вивчення учнів та учнівських колективів поділяють залежно від: а)   характеру   участі   школярів   у   них:   пасивні   (спостереження,   кількісний   і   якісний   аналіз результатів   діяльності)   та   активні   (анкетування,   тестування,   соціометричні   вимірювання, проективні); б)   часу   проведення:   одномоментні   (анкетування,   тестування   та   ін.)   та   тривалі ( цілеспрямоване спостереження, біографічний метод тощо); в) місця проведення: шкільні (класні та позакласні) й лабораторні; г)   їх   сутності:   неекспериментальні   (спостереження,   анкетування,   бесіди,   аналіз   продуктів діяльності),   діагностичні   (тести,   ранжування),   експериментальні   (природні   експерименти, лабораторні експерименти) та формуючі методи. У практичній діяльності вивчення учнів здійснюють за орієнтовними програмами. Програма вивчення і структура характеристики учнів 10 1.   Демографічні   відомості:   прізвище,   ім'я   та   по   батькові;   день,   місяць,   рік   народження; прізвище,   ім'я,   по   батькові   матері   та   батька,   їх   професія,   місце   роботи,   займана   посада, домашня адреса, телефон. 2. Умови розвитку і виховання в сім'ї: склад сім'ї, матеріально­побутові умови, вплив батьків на виховання дитини, їх психолого­педагогічна культура, ставлення до школи. 3.   Рівень   фізичного   розвитку:   стан   здоров'я,   володіння   санітарно­гігієнічними   навичками, спортивні інтереси, потреби. 4. Моральні якості: загальний рівень морального розвитку; знання морально­етичних норм і правил; рівень сформованості вмінь і навичок у моральній поведінці, співвідношення їх із загальнолюдськими  і  національними  морально­духовними  цінностями;  соціально­моральний статус у колективі;  рівень і особливості  спілкування з молодшими  дітьми,  ровесниками  і старшими;   рівень   сформованості   почуттів   патріотизму   та   національної   гідності;   рівень правової   й   екологічної   культури,   здатність   до   самооцінки;   особливості   вияву дисциплінованості,   відповідальності,   совісті,   соціальної   зрілості   й   активності,   милосердя, гуманізму. 5.   Розумовий   розвиток:   загальний   розумовий   розвиток,   рівень   інтелекту,   потенціальні розумові   можливості,   інтереси,   схильності;   ставлення   до   навчальної   діяльності; сформованість   мотивів   навчання;   рівень   володіння   методами   і   прийомами   самостійної пізнавальної діяльності; успішність, відповідність її розумовим можливостям. 6.   Трудове   виховання:   ставлення   до   праці,   її   різних   видів,   мотиви   трудової   діяльності; наявність   умінь   і   навичок   в   різних   видах   праці;   соціальні   інтереси   щодо   праці;   загальна культура   різних   видів   праці   (фізичної,   розумової);   інтереси   і   схильності   до   певних   видів професійної діяльності, рівень і стійкість професійної орієнтації. 7. Естетична вихованість: сформованість естетичних почуттів та вмінь, інтереси і схильності в різних видах мистецтва; здатність творити прекрасне в повсякденній діяльності. 8. Психічний розвиток: потреби і рівень сформованості уваги, культури мовлення, відчуттів, сприймання,   пам'яті,   мислення,   уваги,   почуттів,   волі;   особливості   характеру;   здібності; темперамент. 9. Особливості  впливу біологічного і соціального чинників  на розвиток особистості учня. Особливі випадки впливу на вихованця, його наслідки. 10.   Загальні   психолого­педагогічні   висновки:   позитивні   якості   особистості   з   погляду   на всебічний   гармонійний   її   розвиток;   недоліки   і   складнощі   у   соціально­психологічному становленні вихованця, їх причини і засоби подолання; рекомендації щодо індивідуального підходу і виховних заходів впливу. Систематизація результатів вивчення особистості учнів Процес вивчення учнів є складним і відповідальним. Його результати мають бути основою при плануванні   та   проведенні   виховної   роботи   з   ними,   а   також   її   координації   з   учителями, батьками та іншими вихователями. З цією метою класний керівник ретельно і систематично має фіксувати результати вивчення особистості учнів і класних колективів. Це — своєрідний банк   відомостей   про   рівень   й   особливості   фізичного,   психічного   і   соціального   розвитку 11 кожного   учня.   До   нього   повинні   мати   доступ   усі,   хто   займається   навчально­виховною роботою з конкретними учнями. Фіксування результатів вивчення учнів можна здійснювати двома способами: 1) у загальному зошиті на кожного учня відводять 2—3 сторінки і періодично фіксують дані про психічний і соціальний   розвиток;   2)   використовуючи   «Особисту   картку   учня»,   яка   дає   змогу дотримуватися вимог програми, спостерігати за динамікою розвитку особистості. Програма вивчення і структура характеристики класного колективу 1. Склад класу: вік учнів; рівень їх розвитку; працездатність та успішність. 2. Рівень розвитку колективу: етап розвитку дитячого колективу; характерні ознаки розвитку; особливості   діяльності   активу   класу,   його   роль   у   формуванні   та   зміцненні   колективу; діяльність органів самоврядування; стан взаємин між активом, органами самоврядування та учнями між собою; лідери в колективі; їх вплив на діяльність інших учнів; напрямки і форми зв'язку класного колективу із загальношкільним. 3.   Рівень   морально­духовного   розвитку   колективу:   рівень   сприйняття   загальнолюдських цінностей; особливості вияву почуттів; рівень захищеності особистості; сформованість вмінь і навичок у моральній поведінці. 4. Рівень фізичного розвитку колективу: загальний стан здоров'я учнів; ставлення до фізичної культури і спорту; потреби у фізичному розвитку. 5.   Рівень   трудового   виховання:   ставлення   учнів   до  праці   (громадської   діяльності);   рівень сформованості соціально­психологічної готовності до праці; сформованість умінь і навичок у сфері трудової діяльності; профорієнтація учнів. 6.   Рівень   естетичного   виховання:   сформованість   почуття   прекрасного;   інтереси   учнів   до певних видів мистецтва; їх потреби щодо естетичного розвитку. 7. Шляхи  та засоби подальшого  формування класного колективу:  створення сприятливих умов для розвитку особистості в колективі; подолання чинників, що заважають цьому. Класний   колектив   не   є   чимось   застиглим   і   незмінним,   він   постійно   розвивається.   Тому дослідження змін в ньому має практичне значення для виховної роботи, прогнозування її змісту, добору методів виховного впливу. Відомості про колектив, отримані за допомогою одного   методу,   потребують   перевірки   іншими   для   отримання   достовірної   та   об'єктивної інформації. Критерії оцінювання ефективності виховного процесу Ефективність   виховання   —   співвідношення   між   метою   виховання   і   результатами, досягнутими у процесі формування особистості, соціальних груп. Для оцінювання результатів виховного процесу необхідно мати чітке уявлення про визначення рівнів вихованості учнів, їхньої свідомості, поведінки; вміти бачити зміни в її поведінці у результаті виховних впливів; обирати найефективніші форми і методи виховання. Без цього неможливо об'єктивно оцінити ефективність та якість виховної роботи, її впливу на колектив, кожного учня зокрема. 12 Складність процесу виховання зумовлена тим, що результати його не завжди помітні відразу. Тільки   з   часом   можна   судити   про   результативність   виховного   впливу   педагога,   що виявляється у вихованості дітей. Вихованість   —   комплексна   характеристика   особистості,   враховує   наявність   і   рівень сформованості в неї суспільно значущих якостей. Серцевина вихованості — моральні якості (рівень набутого морального досвіду, моральної зрілості). Результати   процесу   виховання   різні,   оскільки   залежать   від   індивідуальних   особливостей вихованців,   їх   ставлення   до   навколишнього   світу,   виховних   впливів,   однолітків,   батьків, педагогів. Критерієм вихованості кожної особистості є не лише знання законів, правил, норм поведінки, а   конкретні   дії   відповідно   до   визнаних   норм   і   правил.   Такі   критерії   не   можуть   бути універсальними, бо в кожному конкретному соціальному середовищі є свої норми і правила, а отже, і показники вихованості людини. При цьому слід враховувати вік, рівень соціального досвіду людини тощо. Критерії вихованості — ознаки, за допомогою яких роблять висновок про рівень вихованості людини, оцінюють результати виховного впливу. Рівень вихованості наближено характеризують словами: високий, середній, низький. Рівень   вихованості   —   ступінь   сформованості   в   учня   відповідно   до   вікових   можливостей найважливіших якостей особистості, які є показниками вихованості. Високий рівень певної якості особистості характеризується наявністю всіх ознак, властивих цьому показнику. Середній — наявністю половини чи більше ознак відповідного критерію. Низьким вважають такий, коли є менше половини ознак від загальної кількості чи коли їх немає взагалі. Критерії   визначення   ефективності   виховного   впливу   шкільного   колективу   об'єднують   у групи: 1. Критерії оцінювання організаційної структури і складових шкільного колективу: — відповідність структури колективу соціальній моделі суспільства; — чіткість розподілу функцій між внутріколективними об'єднаннями і органами управління; — взаємозв'язок між внутріколективними об'єднаннями (органами шкільного управління); —   здійснення   управління   діяльністю   шкільного   колективу   як   єдиного   процесу   на   основі співуправління педагогів, учнів, батьків, громадськості. Рівні сформованості шкільного колективу визначають на основі стадій його розвитку. Високий   рівень.   Відповідає   третій   стадії   розвитку   колективу,   коли   він   повністю   виконує виховні   функції,   характеризується   соціально­ціннісними   мотивами,   демократичною спрямованістю. Члени  колективу відрізняються  високим  рівнем активності, ініціативності, самостійності в процесі різнопланової діяльності, моральної сформованості. 13 Середній   рівень.   Відповідає   другій   стадії   розвитку   колективу,   характеризується   появою активу, який бере на себе частину повноважень керівника колективу, ситуативними виявами демократичного   співжиття.   Члени   колективу   виявляють   середній   рівень   активності, ініціативності, самостійності в процесі організації діяльності шкільного колективу, моральної вихованості. Низький   рівень.   Відповідає   першій   стадії   розвитку   колективу,   характеризується індивідуалістичною  спрямованістю   членів  колективу,  якого  фактично   ще  немає.  Керівник змушений   брати   на   себе   роль   своєрідного   «диктатора».   Активність,   ініціативність, самостійність виявляються дуже рідко, відчутний низький рівень моральної вихованості. 2. Критерії оцінювання змісту виховної діяльності учнів, колективу, рівня його впливу на особистість учня: — відповідність між змістом виховання та вимогами суспільства; — єдність необхідних напрямів виховання з моральною їх сутністю; — комплексність у процесі здійснення всіх напрямів виховного впливу; — індивідуалізація виховання. 3. Критерії визначення характеру внутріколективних відносин: — соціальна спрямованість внутріколективних стосунків; — наявність стосунків взаємовідповідальності, взаємозалежності; —   погодженість   ділових   і   особистих   стосунків   між   учнями   різного   віку   у   процесі різнопланової діяльності шкільного колективу; — наявність моральності в процесі спілкування; — уміння узгоджувати колективні та власні інтереси. 4. Критерії незалежного оцінювання особистості членами колективу: —   соціальна   спрямованість:   суспільна   активність,   громадський   обов'язок,   ідеали,   ціннісні орієнтації тощо; — ставлення до трудової діяльності: відповідальність за доручену справу, творчий підхід, ініціативність у роботі, підвищення професійних знань тощо; —   організаторська   діяльність:   ділові   якості   (цілеспрямованість,   працьовитість, дисциплінованість, ініціативність), організаторські вміння чітко визначити мету і поставити завдання перед колективом і окремими його учасниками, розставити людей і організувати роботу   трудового   колективу,   уміння   налагодити   контроль   і   стимулювання   діяльності, оперативно розв'язати і об'єктивно оцінити результати роботи колективу; 14 — взаємини з товаришами по трудовому колективу: відносини з учнями навчального закладу, підлеглими; доброзичливість, повага, гуманність у стосунках з людьми. 15