КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ

КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ

Термін “модель” походить від латинського слова “modulus”, що означає “зразок”.

         Моделлю деякої   системи або об'єкта називається штучна система або об'єкт, що у визначених умовах можуть замінити оригінал шляхом відтворення його властивостей і характеристик.

        Розрізняють моделі наступних видів

1)    фізичні ( зовнішньої подоби ),

2)    схематичні ( графічні ),

3)    словесні ( вербальні ),

4)     математичні.

         Математичні моделі є найбільш абстрактними.    

         Математична модель – це модель, у якій для опису властивостей і характеристик об'єкта або процесу використовують математичні символи та методи. Сутність математичного моделювання полягає в заміні оригіналу його “образом” – математичною моделлю і подальшим дослідженням моделі.

          В останній час широко використовуються економіко-математичні моделі. Під економіко-математичною моделлю розуміють концентроване вираження найсуттєвіших економічних взаємозвязків досліджуваних обєктів (процесів) у вигляді математичних функцій, нерівностей, рівнянь.

            Розширимо це поняття. Економіко-математичними моделями назвемо математичні моделі, що використовуються  для рішення задач та опису об’єктів і процесів економіки, менеджменту, маркетингу. Ці моделі можуть застосовуватися для аналізу об’єктів і процесів, їх прогнозування, вироблення управлінських рішень. Але результати моделювання є “консультуючими” засобами. Особа, яка приймає рішення, тобто менеджер приймає рішення про ступінь використання результатів моделювання.

          Економіко-математичні моделі можна класифікувати за різними ознаками. Ці ознаки відносяться до цілей моделювання, особливостей обєктів, що розглядаються, та інструментарію побудови моделей. Розглянемо класифікацію економіко-математичних моделей.

          Теоретичні моделі застосовуються для дослідження загальних властивостей процесів та явищ.

          Прикладні моделі використовуються для рішення конкретних задач.

          У макроекономічних моделях розглядають економіку як одне ціле. До макроекономічних моделей відносятья моделі народного господарства країни, галузей та регіонів.

          До мікроекономічних моделей відносяться моделі фірм, підприємств та їх підрозділів.

         У детермінованих моделях існують тільки жорстокі функціональні звязки між змінними.

          В стохастичних моделях існують випадкові звязки між змінними.

          Усі величини статичних моделей відносяться до одного моменту або періоду часу.

          В динамічних моделях розглядаються залежності змінних у часі.

          В оптимізаційних моделях вибирається найкращий варіант із визначеного числа варіантів виробництва, розподілу та споживання.

До експертних відносяться моделі, у яких через відсутність кількісних характеристик використовуються оцінки, виставлені експертами по визначеній шкалі.

          У балансових моделях розглядаються вимоги відповідності наявності ресурсів і їхнього використання.

           Важливу роль при розробці економіко-математичних моделей має поняття адекватності моделі, тобто її відповідність реальному процесові або явищу. Звичайно адекватність моделі (фізичної, схематичної тощо) перевіряють на практиці, але для економіко-математичних моделей така перевірка утруднена або вимагає значних витрат. Тому в економіко-математичному моделюванні використовують логічний аналіз або моделі, які добре себе зарекомендовали на практиці. До таких моделей можна віднести виробничі функції, моделі міжгалузевих балансів тощо.