ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ: Авторитет керівника

ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ:

Авторитеті керівника

Феномен лідерства ґрунтується на авторитеті керівника. Розрізняють формальний, особистий і повний авторитет керівника.

Формальний авторитет керівника випливає з його прав як посадової особи розпоряджатися підлеглими, давати їм завдання, вимагати виконання їх, контролювати і стимулювати їхню працю.

Особистий авторитет керівника визначається комплексом його особистих якостей як людини, таких як людяність, толерантність, етичність та ін.

Повний авторитет керівника або авторитет лідера, виявляється при поєднанні формального і особистого авторитету особи, яка займає керівну посаду.

Високих особистих та загальних результатів в організації здатен досягти нині лише той менеджер, який є лідером серед підлеглих. 

Під призначенням на керівну посаду розуміється і передача керівнику всієї повноти влади. Здається, що розумного застосування статусу керівника, який має владу і вплив цілком достатньо для ефективного управління.

В житті все складніше, адже керівник підприємства повинен бути не тільки компетентним спеціалістом, але і досвідченим дипломатом, і вихователем, і авторитетним суддею. В сучасних умовах лідерство є обов’язковою якістю успішного менеджера, хоча лідером не можна стати за призначенням вищестоящою організацією. Часто лідерами становляться завдяки своїм особистим якостям, незалежно від посади в службовій ієрархії.

Теорія управління рекомендує новому керівнику не гаяти часу і в процесі адаптації до свого нового положення в колективі визначити найважливіші проблеми, вирішення яких забезпечить найбільшу ефективність роботи. Необхідно, щоб намічені до реалізації задачі були в межах компетенції керівника, не вимагали додаткових ресурсів, принесли відчутні результати в короткі строки і виконувались за чітким робочим планом. Жорстокий контроль виконання плану може визвати незадоволення виконавців, але якщо діяльність керівника починає приносити відчутні результати, а тим більше і виплату премій, то колектив підтримає ці ініціативи. Стратегія проведення реформ на фоні певних дій дозволить керівнику безконфліктно установити ділові і довірчі відносини з колективом, підтвердити свою кваліфікацію і зробити перший крок на шляху до істинного лідерства.

В повсякчасній, буденній діяльності керівник має поступово, наполегливо завоювати авторитет, доводити на справах своє володіння принципами і мистецтвом управління. Домагаючись бажаних змін позицій інших осіб, новий адміністратор повинен в першу чергу частіше підкріпляти свої пропозиції посиланнями на авторитетні джерела, залучати до розробки програм і окремих задач більш широке коло спеціалістів, оскільки загальна позиція групи чинить рішучий вплив на формування індивідуальних поглядів її членів. Необхідно виробити свій стиль роботи і постійно його удосконалювати. Можна застерегти від помилок, які найчастіше зустрічаються:

§           не відкладайте вирішення питання на завтра. Це стосується насамперед роботи з секретарем, фатальної неминучості розробки щоденної кореспонденції і того, що незважаючи на існування нормативних строків обробки кореспонденції, бажано давати відповіді на всі документи відразу, в день їх надходження. Також необхідно реагувати на будь-яке оперативне запитання, і якщо це можливо, принципово слід вирішити його відразу або вже не випускати з поля зору до остаточного вирішення;

§           не думайте, що ви самі можете вирішити всі важливі питання. Управління і керівництво припускає вміння делегувати свої повноваження компетентному виконавцю, залишивши за собою лише функції поради і контролю;

§           не думайте, що ви знаєте все і краще за всіх. Є багато питань, в яких спеціалісти знаються краще за вас, і ви не втратите свій авторитет, якщо звернетесь до них, більш того, ви набудете грамотних однодумців;

§           не зневажайте посадовими інструкціями, особливо інструкціями з правил технічної експлуатації і техніки безпеки;

§           у випадку невдачі не звалюйте провину на іншого, це негідно і просто нерозумно, оскільки колектив не гірше за вас визначить істинного винуватця невдачі.

Виконуючи ці прості і ясні рекомендації науки управління, володіючи організаторськими здібностями і професійними знаннями, керівник знаходиться на правильному шляху до лідерства.

Підхід з позиції особистісних якостей лідера (особистісна теорія, або теорія великих людей) послужив основою для появи та розвитку в теорії лідерства поведінкового і ситуаційного підходів.