ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ: Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники

ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ:

  Ефективність виробництва, її сутність, економічні     та соціальні показники

Сучасна економічна теорія і світова практика господарюван­ня оцінюють результати функціонування економіки країн дво­ма способами: економічним зростанням і ефективністю су­спільного виробництва. Ці поняття близькі та взаємопов'язані одне з одним, проте не тотожні.

Економічне зростання — це розвиток національної еконо­міки протягом певного періоду, що вимірюється абсолютним при­ростом обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД).

Ефективність виробництва — категорія, яка характери­зує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.

Ефективність виробництва сьогодні є однією з головних ха­рактеристик господарської діяльності людини. Вона має багатоаспектний та багаторівневий характер.

Розрізняють ефективність процесу відтворення в цілому та ок­ремих його фаз: виробництва, розподілу, обміну та споживання. Виокремлюють ефективність всього народного господарства, ок­ремих його галузей, підприємств та ефективність господарської діяльності окремого працівника. Беручи до уваги інтенсивний роз­виток міжнародних інтеграційних процесів, визначають ефек­тивність зовнішньоекономічних зв'язків та світового господарства.

Все це дає змогу зробити висновок про те, що ефективність — це не випадкове явище, а закономірний, стійкий, об'єктивний про­цес функціонування економіки, що набув рис економічного за­кону. Він може бути сформульований як закон підвищення ефек­тивності суспільного виробництва. Найбільший простір для дії цей закон отримує в умовах інтенсивного типу економічного зро­стання, який є характерним для економіки розвинутих країн.

В економічній теорії та практиці розрізняють економічну і соціальну ефективність виробництва (рис. 3).

Рис. 3 Види ефективності виробництва

Рівень ефективності суспільного виробництва визначається за допомогою системи показників.

У найзагальнішій методологічній формі економічна ефек­тивність суспільного виробництва визначається як співвідно­шення "результати — витрати" за формулою

Однак цей показник дуже узагальнений, оскільки характе­ризує ефективність усіх сукупних витрат, які припадають на випуск одиниці продукції. Тому для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосо­вується система конкретних показників: продуктивність праці; трудомісткість; фондовіддача; фондомісткість; матеріало-віддача; матеріаломісткість; капіталомісткість; еколого-ефективність(рис. 4).

З метою визначення рівня і динаміки продуктивності праці її оцінюють різними показниками.

Продуктивність праці на мікрорівні визначається як відно­шення обсягу виробленої продукції до кількості робітників, зай­нятих у її виробництві, або до кількості відпрацьованих люди­но-годин за певний проміжок часу.

Рис. 4. Показники економічної ефективності

Продуктивність праці на макрорівні визначають як відно­шення національного доходу до середньої чисельності праців­ників, зайнятих у його створенні.

Продуктивність _       Національний дохід

суспільної праці       Середня чисельність працівників

Трудомісткість — це показник, зворотний продуктивності праці, який відображає кількість затраченої живої праці на ви­робництво одиниці продукції.

Вартість затрат живої праці

                                             Вартість продукції

Фондовіддача — це показник, який характеризує ефектив­ність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих фондів. Він розра­ховується як відношення вартості виробленої продукції до вар­тості основних виробничих фондів.

Вартість виробленої продукції

Вартість основних фондів

Фондомісткість — це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.

Матеріаловіддача характеризує ефективність використа­них предметів праці, тобто показує, скільки вироблено про­дукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.). Розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості витраче­них матеріальних ресурсів.

                                 Вартість продукції

Матеріаловіддача =------------------------- .

                                  Вартість матеріалів

Матеріаломісткість є зворотним показником матеріа-ловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ре­сурсів на одиницю виробленої продукції.

                                Вартість матеріалів

Матеріаломісткість =---------------- =----- .

                                     Вартість продукції

Капіталомісткість — це показник, близький до показни­ка фондомісткості продукції. Він визначається як відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту об­сягу виробленої продукції:

де kq— капіталомісткість продукції;

 К — обсяг капіталовкладень;

AQ — приріст обсягу виробленої продукції.

Екологоефективність. Сучасна економічна наука вважає, що поряд з показниками економічної ефективності слід визна­чати й ефективність природокористування суб'єкта господарю­вання за допомогою показника еколого-економічної ефектив­ності (Е) за такою формулою:

Е = Е₀-(А + В + С),

де е_о — загальноекономічний ефект суб'єкта господарювання; А — вартість природоохоронних заходів; В — втрати від пошко­дження природного середовища; С — вартість природних ресурсів.

Рентабельним може вважатися лише таке виробництво, у якого еколого-економічний ефект є додатною величиною.

Означені показники економічної ефективності виражають лише окремі характеристики результативності господарської діяльності підприємства. Для визначення його ефективності в цілому з урахуванням одночасного впливу всіх факторів вироб­ництва застосовується інтегральний показник ефективності.

Вона характеризує зв'язок між кількістю одиниць ресурсів, що застосовуються у процесі виробництва, та одержаною кількістю будь-якого продукту (результату діяльності). Більша кількість продукту, отримана за певного обсягу витрат, означає підвищен­ня ефективності. Менший обсяг продукту за певної кількості витрат вказує на зниження ефективності.

Зазначені розрахунки показників ефективності необхідні для прийняття тих чи інших оптимальних рішень.

По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів ресурсів і витрат, здійснюваних організаційно-тех­нічних заходів і загальної результативності виробничо-госпо­дарської діяльності підприємства впродовж певного періоду.

По-друге, за їх допомогою обґрунтовують і визначають най­кращі варіанти господарських рішень щодо застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування ви­робничих потужностей, підвищення якості й оновлення асор­тименту продукції тощо.

У зарубіжній науковій літературі економічне поняття "ефек­тивності" тісно пов'язане також з альтернативним вибором ви­користанням ресурсів. За такого підходу ефективність розгля­дається як відношення того, що підприємство справді виробляє (реалізує), до того, що воно могло б зробити (реалізувати) за на­явних ресурсів, знань і можливостей. У такому випадку альтернативою виступає вибір різних видів діяльності, а в основу оці­нки ефективності покладена порівняльна перевага між отрима­ним і упущеним прибутком. Останній уособлює дохідні види діяльності, від яких підприємству, зважаючи на різноманітні причини, довелось відмовитись. При цьому може бути дві при­чини неефективної діяльності підприємства.

Перша — зайві витрати (велика кількість відходів), друга — неефективна сис­тема їх вибору і розподілу, коли ресурси неправильно розподі­лені між різними типами діяльності.

Показники соціальної ефективності виробництва Соціальна ефективність суспільного виробництва показує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї головної, кінцевої мети — служити споживачу, задовольняти особисті по­треби кожної людини (рис. 5).

Рис. 5  Показники соціальної ефективності виробництва

Рівень життя — це фактичний рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами певної країни в конкретно-історичний період.

Він визначається рівнем фактичного споживання матеріаль­них і духовних благ та послуг на душу населення, на одну сім'ю, а також його відповідністю національному соціальному стандар­ту — прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум — це вартісна величина набору про­дуктів харчування достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Законом України прожитковий мінімум на 2005 р. на одну особу встановлено в обсязі 423 грн на місяць. Це соціальний орі­єнтир для формування величини мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії та інших соціальних виплат.

Прожитковий мінімум відображає так звану межу бідності населення, за якою настає деградація особистості.

У розвинутих країнах існує і такий показник, як якість життя населення, сформований на основі так званих індексів розвитку людини (ІРЛ), який характеризують:

-   обсяг реального ВВП на душу населення;

-   середню тривалість життя;

-   рівень грамотності населення;

-   середню тривалість навчання в країні.

Ці чотири стандарти (ІРЛ) використовуються у світовій практиці експертами ООН для встановлення відповідності рівня життя, освіченості і довголіття країни міжнародним стан­дартам.

Крім того, для аналізу стану її прогнозування соціально-еко­номічної ситуації в країні розраховують й інші показники:

-   рівень мінімальної погодинної заробітної плати;

-   рівень безробіття;

-   межу бідності;

—        коефіцієнт народжуваності;

- рівень охорони здоров'я;

—рівень фізичного розвитку людини;

—якість і комфортність житла;

—тривалість робочого тижня;

—кількість вільного часу та наявність можливостей його
раціонального використання;

—умови праці та її безпеки;

—ступінь розповсюдження засобів зв'язку та комунікацій;

—стан і екологічна місткість навколишнього середовища тощо.

Між економічною та соціальною ефективністю виробництва існує тісний взаємозв'язок. Економічна ефективність є матеріа­льною основою вирішення соціальних проблем.

У свою чергу, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Це соціальний орі­єнтир для формування величини мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії та інших соціальних виплат.

Прожитковий мінімум відображає так звану межу бідності населення, за якою настає деградація особистості.

У розвинутих країнах існує і такий показник, як якість життя населення, сформований на основі так званих індексів розвитку людини (ІРЛ), який характеризують:

- обсяг реального ВВП на душу населення;

-   середню тривалість життя;

-   рівень грамотності населення;

-   середню тривалість навчання в країні.