ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ: Організація обліку виробітку

 ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ:

 Організація обліку виробітку

Облік виробітку необхідний для формування інформації щодо кількості та якості продукції, що випущена з виробництва, нара­хування заробітної плати робітникам-відрядникам, організації оперативного контролю за виконанням норм виробітку та вико­ристання показників для оперативного планування виробництва, а також розробки норм праці та заробітної плати.

Система обліку виробітку - це поєднання способу одержання первинної інформації, порядку її запису, використання певних форм первинних документів. Організація обліку виробітку робітників-відрядників залежить від характеру технології виробни­цтва, організації праці, системи технічного контролю якості про­дукції та організаційно-технічних умов праці апарату бухгалтерії.

Організація обліку виробітку включає:

1) вибір операції, за якою найбільш доцільно обліковувати ви­робіток;

2) вибір системи обліку виробітку на виробничих дільницях та робочих місцях;

3) вибір форм документів з обліку виробітку та заробітної плати;

4) розробку вказівок про порядок складання, обробки та вико­ристання первинних документів про виробіток;

5) встановлення термінів подання документів до бухгалтерії;

6) вибір методів обліку виконання норм виробітку;

7) розробку вказівок зі складання звітності щодо виконання норм виробітку.

При виборі виробничої операції для обліку виробітку та сис­теми обліку виробітку на певних виробничих дільницях та робо­чих місцях слід виходити з технології та організації виробництва. Перш за усе необхідно вирішити за якою виробничою операцією слід підраховувати виробіток. У масово-поточному виробництві виробіток обліковують за кількістю переданих в обробку виробів (деталей), на інших виробництвах підраховують коліну виробни­чу операцію. Найбільш доцільно виробіток визначати за кінцевою операцією або за кількістю виробів, що оприбутковані на склад як готова продукція. Об'єкти та етапи обліку виробітку визначають­ся спільно технологами, економістами з праці та бухгалтерами. У промисловості залежно від типу виробництва, його техноло­гії і від системи оплати праці застосовують різні системи обліку виробітку, які відрізняються між собою порядком підготовки до­кументації і ознайомлення робітників із змістом та обсягами май­бутньої роботи, періодом, за який обліковується виробіток, обся­гом інформації про виробіток та способами контролю за виробіт­ком. В індивідуальних виробництвах найбільш розповсюдженою є система попереднього встановлення обсягів виробітку в нарядах на основі технологічних карт, технічних регламентів, шаблонів. У них фіксують завдання та фактичний виробіток. У ма­совому виробництві нескладної продукції використовується сис­тема рапортів про виробіток. У серійних виробництвах застосовується маршрутна система обліку виробітку. При роботі на поточних лініях з індивідуальною формою оплати праці засто­совують інвентарну систему обліку виробітку, що характеризуєть­ся позмінною інвентаризацією залишків незавершеного виробни­цтва. На поточних лініях при бригадній формі оплати праці засто­совують систему обліку виробітку за останньою операцією або за готовими виробами, що передані з виробництва на склад.

Кожна з систем обліку виробітку може бути багатоваріантною. Система обліку виробітку на основі нарядів може бути індивіду­альною відрядною або бригадною відрядною. Варіанти системи обліку виробітку із використанням рапортів про виробіток зале­жать від періоду, за який накопичують показники про виробіток в одному документі або кількості осіб, роботу яких обліковують у документі. Рапорти можуть бути позмінні, потижневі, подекадні, індивідуальні та бригадні.

При маршрутній системі застосовують такі варіанти: 1) увесь обсяг виконаних робіт фіксують у маршрутному листі, а виробіток кожного працівника - у позмінному рапорті; 2) виробі­ток коленого працівника із зазначенням прізвищ фіксують лише у маршрутному листі, у якому вказують обсяг робіт, виконаних кож­ним робітником та інші показники (час роботи обладнання, кіль­кість використаної сировини і матеріалів, тощо).

При висвітленні у проекті організації обліку праці та її оплати системи обліку виробітку наводять методику обліку, перелік пер­винних документів, вказують осіб, відповідальних за їх складання, перевірку, затвердження та обробку.

При кожній системі обліку виробітку можна застосовувати ти­пові первинні документи, запроваджені нормативними докумен­тами. Якщо вони не задовольняють інформаційних потреб керів­ництва або їх неможливо використовувати, то підприємство може і самостійно розробляти та впроваджувати первинні документи.

Обираючи первині документи для обліку виробітку слід орієн­туватись на найбільш раціональні форми: багаторядкові, нако­пичувальні, універсальні, придатні для складання та обробки як ручним способом, так і автоматизованим. Це зменшить кількість документів та зекономить час на їх складання та обробку.

Первинні документи, на основі яких обчислюється виробі­ток і заробітна плата робітників-відрядників (наряди, відомості, маршрутні листи, рапорти про виробіток тощо), а також доплати, пов'язані з відхиленням від нормальних умов праці, простоями не з вини робітників, за понаднормові роботи тощо, виписує норму­вальник на підставі змінно-добових завдань і вказівок майстра (виконавця робіт). У документах він вказує професійні назви і роз­ряди робіт, проставляє норми часу і розцінки відповідно до чинних нормативних матеріалів з організації, нормування праці і заробіт­ної плати, поопераційних технологічних карт. Нормувальник та­кож веде облік виписаних нарядів та інших платіжних документів, нормованого часу, своєчасно групує наряди на роботи, виконані робітниками, бригадами, передає їх для нарахування заробітної плати, складає необхідні відомості для майстра й інженера з нор­мування праці та вживає заходів для використання в роботі сучас­них технічних засобів.

Після закінчення зазначеної у наряді роботи його підписують відповідні особи (бригадир, майстер цеху, начальник зміни, цеху) і передають до відділу праці і заробітної плати або нормувальнику для перевірки застосовуваних розцінок і обчисленню заробітної плати по кожному наряду.

Для кожного документа складається оперограма, у якій у тех­нологічній послідовності складання і обробки документа перера­ховуються усі види робіт, виконавці та час виконання операцій (табл. 5.5).

Таблиця 5.5

Оперограма наряду на відрядну роботу

Показники наряду на відрядну роботу використовують для встановлення кількості виготовленої продукції, її якості, контр­олю за виконанням норм виробітку. При складанні первинних до­кументів необхідно забезпечити правильний підрахунок кількості виробленої продукції. У проекті організації обліку слід вказати осіб, відповідальних за підрахунок виробітку; організаційно-технічні засоби, що використовуються для обліку виробітку; порядок здій­снення контролю за правильністю показників про виробіток. Існує декілька варіантів організації підрахунку виробітку. Підрахунком виробітку займаються контролери ВТК, спеціальні приймальники готової продукції, майстри дільниць за допомогою різних засобів підрахунку; автоматів, ваг, мірної тари.

Важливою складовою є організація обліку виконання норм ви­робітку при відрядній оплаті праці. Для цього використовують різ­ні методи (у натуральних вимірниках виробітку, нормо-годинах або у заробітній платі, що нормується). Організовуючи облік вико­нання норм виробітку необхідно визначити найбільш доцільний метод для кожної виробничої дільниці; розробити його технологію; встановити терміни виконання робіт та відповідальних осіб. Най­більш раціональним способом обліку виконання норм виробітку є метод підрахунку у заробітній платі, що нормується. Облік ви­конання норм виробітку із застосуванням комп'ютерної техніки ведеться відповідно до конфігурації комп'ютерної програми. У ній слід передбачити можливість складання звітності з праці.

Для одержання інформації про фактичний випуск продукції, попередження втрат деталей та напівфабрикатів, виявлення мож­ливих приписок виробітку відрядників "необхідно обліковувати рух виробів, напівфабрикатів та деталей всередині підприємства. Най­частіше рух деталей та напівфабрикатів з цеху у цех, з цехів вироб­ників у збиральні цехи або цехи, що випускають готову продукцію обліковується аналогічно руху сировини і матеріалів, тобто приймання-здавання кожної партії деталей оформлюють первинни­ми документами. Але такий трудомісткий облік доцільно замінити без документальним обліком внутрішнього переміщення деталей з цеху у цех, при якому вони передаються без оформлення докумен­тів. Для визначення кількості переданих за місяць деталей кіль­кість готових виробів множать на кількість деталей (напівфабри­катів), необхідних для одного виробу і додають кількість деталей, що були забраковані при збиранні. Одержані підсумки корегують на кількість деталей у незавершеному виробництві. Результати розрахунку записують до відомості приймання-здавання, яку під­писують представники цехів здавальників і одержувачів деталей. За показниками відомості обліку готової продукції здійснюється оперативний контроль за правильність нарахування суми заро­бітної плати робітникам-відрядникам.