Лекция на тему: Організація обліку витрат виробництва

Лекция на тему:

Організація обліку витрат виробництва

Організація обліку витрат виробництва включає: визначен­ня переліку статей витрат виробництва та складу затрат, що ста­новлять кожну зі статей; порядку відображення витрат на рахунках обліку виробництва та способів включення витрат до вартості кожного об'єкту калькулювання; вибір методів оцінки та обліку відходів виробництва, обліку витрат майбутніх періодів, обліку браку у виробництві; розробку виходячи з форми обліку на підпри­ємстві методики і техніки обліку витрат виробництва; вибір регі­стрів обліку витрат за їх видами та об'єктами обліку (центрами від­повідальності) Перелік статей прямих витрат розробляється у спеціальній ін­струкції на основі П(С) БО 16 «Витрати» та Методичних рекоменда­цій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промис­ловості. Склад затрат за кожною статтею (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати) вста­новлюється підприємством виходячи із особливостей і специфіки технології і організації виробництва. Також розробляється мето­дика розподілу витрат, які безпосередньо не можна віднести на певний об'єкт обліку витрат (технологічне паливо, енергію, деякі види сировини, заробітну плату погодинників), а також методика оцінки й списання відходів виробництва, погашення витрат май­бутніх періодів, зносу інструментів.

При організації обліку втрат у виробництві розробляють кла­сифікатор причин та винуватців браку і простоїв; визначають по­рядок формування і склад витрат з остаточного браку і простоїв; обирають первинні документи з обліку браку та простоїв; розро­бляють методику обліку втрат від браку і простоїв; методику ви­явлення відхилень від норм втрат; систему оперативного обліку браку та втрат від нього.

Документи з обліку витрат обирають виходячи з особливостей технології та організації виробництва. Виробничий процес здій­снюється на підставі документів, які створюються саме у цехах і відділах підприємства, тому для їх правильного складання необ­хідно розробляти спеціальні робочі інструкції. У первинних доку­ментах, якими оформляються операції по використанню праці, виробничих запасів та необоротних активів, необхідно вказувати показники, які б забезпечували одержання інформації для органі­зації обліку витрат за центрами відповідальності, за місцями ви­никнення витрат та об'єктами калькулювання (табл. 10.3).

Таблиця 10.3

Перелік номенклатур з обліку витрат

Для забезпечення своєчасного виконання облікових робіт роз­робляють графіки документообігу, які під підпис доводять до усіх виконавців (табл. 10.4).

Методика і техніка обліку витрат залежать від форми бухгал­терського обліку і комп'ютерної техніки, що використовується для облікових робіт.

У проекті обліку витрат висвітлюють методику і техніку поточ­ного обліку витрат на рахунках обліку, форми й зміст облікових регістрів, їх взаємозв'язок із зведеним обліком витрат і калькулю­ванням собівартості продукції.

Таблиця 10.4

Зведений графік з обліку витрат підприємства

Організація обліку загальновиробничих витрат. Для правиль­ного формування виробничої собівартості продукції загальновиробничі витрати необхідно обліковувати у розрізі структурних підроз­ділів, тому у наказі Про облікову політику зазначають центри обліку витрат; встановлюють склад витрат для кожного підрозділу, визна­чають, які з них постійні, змінні, розподілені та нерозподілені; роз­робляють методику і техніку обліку витрат та порядок їх розподілу; обирають регістри аналітичного і синтетичного обліку.

Методика обліку загальновиробничих витрат залежить від фор­ми обліку на підприємстві. При журнальній формі обліку витрати обліковують постатейно у відомостях аналітичного обліку, а при комп'ютерній - в електронних носіях інформації, передбачених кон­фігурацією програми (наприклад, аналізі рахунку 91 «Загальновиробничі витрати»). Незважаючи на форму обліку номенклатура ви­трат у носіях інформації повинна повністю відповідати їх переліку, встановленому у наказі про облікову політику (табл. 10.5).

Таблиця 10.5

Відомість обліку загальновиробничих витрат по цеху № 1 за січень 201___р.

Перелік і склад як постійних, так і змінних загальновиробни­чих витрат підприємства формують у наказі про облікову політику, виходячи із вимог П(С)БО 16 «Витрати» (табл. 10.6).

Таблиця 10.6

Групування загальновиробничих витрат підприємства

Загальновиробничі витрати необхідно щомісячно списувати. Для цього у наказі про облікову політику підприємство визначає порядок списання коленого виду загальновиробничих витрат та порядок їх розподілу між готовою продукцією та незавершеним виробництвом, а також між видами продукції (об'єктами кальку­лювання) (рис. 10.5).

Для розподілу загальновиробничих витрат підприємству необ­хідно обрати оптимальну базу, яка б забезпечувала формування виробничої собівартості продукції, максимально наближеної до фактичних витрат на її виробництво. Вибір такої бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат) має базуватись на особливостях технології виробництва.

Наприклад, якщо певний вид продукції випускається із вико­ристанням ручної праці, то вибір заробітної плати у якості бази розподілу загальновиробничих витрат призведе до перерозподілу загальновиробничих витрат на користь такої продукції і її вироб­нича собівартість виявиться завищеною порівняно із виробничою собівартістю тієї продукції, що випускалась із використанням ма­шин і обладнання. У такому випадку найбільш прийнятною базою розподілу загальновиробничих витрат є години роботи обладнан­ня, використані на обробку конкретних видів продукції.

Облік витрат необхідно організувати за такими етапами. На першому етапі обліку витрат витрати звітного періоду згідно з первинними документами і накопичувальними регістрами гру­пуються у відомостях аналітичного обліку, які відкривають для обліку витрат у кожному центрі відповідальності (структурному підрозділі) та за об'єктами калькулювання. Прямі витрати спису­ються на дебет рахунків обліку виробництва (рахунок 23 «Вироб­ництво» із субрахунками за видами виробництв та видів продук­ції), а непрямі - на дебет рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» у кореспонденції із кредитом рахунків обліку виробничих ресурсів. У кожному регістрі аналітичного обліку витрати групуються у роз­різі статей витрат, передбачених відповідною номенклатурою (ви­трати цехів основного виробництва, витрати допоміжних (підсо­бних) виробництв, загальновиробничі витрати).

У проекті обліку висвітлюють порядок виявлення відхилень від норм загальновиробничих витрат, що розподіляються. Особливо це важливе при застосуванні нормативного методу обліку витрат, за якого відхилення виявляються методом сигнального докумен­тування або розрахунковим способом у цілому по рахунку. Сут­ність розрахункового методу полягає у тому, що нормативну суму витрат, що одержують множенням норми витрат на одиницю про­дукції на фактичний випуск цієї продукції, порівнюють з фактич­ною сумою витрат.

Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бух­галтерського обліку  не передбачено окремого регістру аналі­тичного обліку витрат, тому підприємству необхідно самостійно розробити відповідні носії інформації (табл. 10.7).

Витрати виробництва у поточному обліку збираються на су­брахунках рахунку 23 «Виробництво» у регістрах аналітичного обліку за центрами відповідальності (окремими відділами, брига­дами, цехами) та об'єктами калькулювання за такими варіантами: з розподілом їх на витрати за нормами й відхиленнями від норм (при нормативному методі) та у цілому без такого розподілу (при застосуванні ненормативних методів). При застосуванні нор­мативного методу обліку витрат обирають певний спосіб визна­чення відхилень від норм витрат (сигнального документування, партійного розкрою, розрахунковий, інвентарний).

На другому етапі обліку витрат після визначення вартості по­слуг допоміжних (підсобних) виробництв, вони розподіляються між споживачами, як правило, пропорційно вартості одержаних ними послуг. Для організації витрат допоміжних (підсобних) ви­робництв необхідно визначити їх склад; розробити перелік статей обліку витрат для кожного виду виробництв та склад витрат, що становлять кожну статтю; порядок розподілу непрямих витрат між об'єктами калькулювання, а також методи розподілу вартості послуг між споживачами.

                                                                                                                                     Таблиця 10.7

Відомість обліку витрат по цеху № 1 за січень 201___р.

На третьому етапі обліку витрат загальновиробничі витрати списуються і розподіляються між об'єктами обліку за методикою, обраною підприємством, а нерозподілені витрати включаються до собівартості реалізованої продукції

На четвертому етапі відбувається зведення витрат виробни­цтва й калькулюванням визначається собівартість готової про­дукції.

Зведений облік витрат виробництва - це методика й техні­ка узагальнення усіх виробничих витрат та виявлення частини, що належить до готової продукції та незавершеного виробництва. Вона визначається формою бухгалтерського обліку, методами об­ліку витрат та калькулювання собівартості продукції.

Організація зведеного обліку витрат передбачає встановлен­ня ступеня централізації обліку витрат; вибору варіанту метода їх узагальнення на рахунках обліку витрат виробництва; порядку оцінки напівфабрикатів власного виробництва, що передаються з цеху у цех; розробку методики та техніки узагальнення витрат, послідовності закриття рахунків обліку витрат виробництва та об­ліку незавершеного виробництва.

Порядок узагальнення витрат виробництва залежить від ієрар­хії виробничої структури підприємства. Фактичні витрати вироб­ництва узагальнюють спочатку по кожному структурному підроз­ділу (цеху, а всередині його - виробничим дільницям, бригадам), а потім по підприємству у цілому. При журнальній формі витрати кожного структурного підрозділу узагальнюють у спеціальній ві­домості (див. табл. 10.7), а потім підсумки кожної з них переносять до журналу 5 або 5 А.

Журнали 5 або 5 А використовують для узагальнення витрат підприємства за місяць і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку матеріальних витрат, витрат з оплати праці, від­рахувань на соціальні заходи, тощо. їх заповнюють за показника­ми первинних облікових документів по нарахуванню заробітної плати, використанню матеріальних ресурсів, тощо, а також зве­дені відомості обліку витрат. Спочатку в третьому розділі журналу відображаються обороти за кредитом рахунків обліку виробничих ресурсів з дебетом рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновироб­ничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». Далі з третього розділу показники за рахунками 91 «Загальнови­робничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» переносяться до першого розділу журналу. Такий порядок відображення витрат забезпечує узагальнення усіх витрат на ви­робництво за елементами витрат.

Журнал 5 складається з трьох розділів, які дозволяють визна­чити витрати операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, втрати від надзвичайних подій, а також витрати з податку на при­буток.