ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ: Постійний та змінний капітал

ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ:

Постійний та змінний капітал

Поняття "капітал підприємства" та його структура. Оскільки згідно з вимогами принципу суперечності поняття "капітал" включає речовий зміст і суспільну форму, ці сторони мають бути виділені і в категорії "капітал підприємства".

Виходячи з цього, капітал підприємства можна визначити як відособлений елемент, первинну ланку системи відносин капіталістичної власності, в межах якої певні об'єкти (засоби праці тощо) є знаряддям привласнення частини неоплаченої праці певної кількості найманих робітників і службовців.

Загальне визначення "капітал підприємства" конкретизується у поняттях "капітал індивідуального підприємства", "капітал монополістичного підприємства", "капітал акціонерного підприємства" тощо.

Капітал акціонерного товариства існує у формі реального та фіктивного. Реальний капітал — капітал, що використовується у процесі обороту промислового (який зрісся з продуктивним капіталом), торговельного і грошового й обслуговує, насамперед, рух промислового капіталу. Його речовим змістом є засоби виробництва, готова продукція, незавершене будівництво та ін. Реальний капітал акціонерного товариства представлений номінальною вартістю акцій, які випускають на величину статутного фонду акціонерного товариства.

Фіктивний капітал акціонерного товариства — це частка реального капіталу у формі акцій, облігацій, паперових представників дійсного капіталу, вартість яких зростає у процесі не безпосереднього виробництва, а особливого обігу. Фіктивний капі­тал зазвичай більший за реальний. Так, у 30-ті роки XX ст. фіктивний капітал становив 50 % фондового ринку розвинених країн світу, а на початку XXI ст. — понад 90 % . Це пояснюється тим, що за сприятливої економічної кон'юнктури курс акцій значно вищий від їх номінальної вартості; коли цінні папери акціонерного товариства стають об'єктом торгівлі, їхні ціни ви­значаються не лише доходом, який вони приносять, а й позичко­вим відсотком. Дохід починає капіталізуватися, виходячи з на­явного рівня позичкового відсотка.

Фіктивний капітал акціонерного товариства може бути і мен­шим за реальний під час економічних криз, різкого зниження курсу акцій, біржових спекуляцій тощо.

Найглибше структура капіталу підприємства може бути пізна­на у випадку виділення в його межах змінного та постійного капіталу. Цей поділ всебічно обґрунтував К. Маркс з метою роз­криття їхньої неоднакової ролі у створенні вартості та додатко­вої вартості. Витрати капіталіста на придбання засобів вироб­ництва, які є незмінними і переносяться конкретною працею на новостворений продукт, К. Маркс назвав постійним капіталом і позначив літерою "с" (від початкової букви латинського слова constant — постійний). Постійний капітал бере участь у про­цесі праці своїм речовим змістом, є фактором виробництва, ство­рення споживчих вартостей, але не бере участі в процесі збільшен­ня вартостей, а отже, не створює додаткової вартості.

Інша частика витрат капіталіста, яку він авансує на придбання робочої сили і яка змінює свою вартість у процесі виробницт­ва — це змінний капітал, "v" (various — змінний). Він збільшує початкову вартість, тобто не тільки відтворює власний еквіва­лент, який отримує працівник у формі заробітної плати, а й ство­рює надлишок вартості — додаткову вартість. Таку ж роль вико­нує і праця функціонуючого підприємця. Якщо він є водночас і власником, то отримує за свою працю підприємницький дохід. Коли ж підприємець не є власником, він отримує зарплатню. Ро­боча сила не лише створює працею споживчі вартості, корисність товарів і послуг, а й зберігає вартість спожитих засобів виробниц­тва, переносить її на продукт як складову його вартості. Внаслі­док цього робоча сила є факто утворюючим елементом вартості. Абстрактною працею до вартості спожитих засобів виробництва додатково приєднується нова вартість.

Засоби праці у процесі еволюції капіталістичного способу ви­робництва загалом розвиваються спочатку у формі індивідуального постійного капіталу (на нижчій стадії капіталізму), відтак акціонерного постійного капіталу (на етапі переходу нижчої стадії у вищу, що відбувався у нині розвинених країнах світу у 60— 90-х роках XIX ст.), який у межах акціонерної власності слугував організаційно-технічною та суспільною формами засобів праці на середніх немонополізованих та великих монополістичних підприємствах.

На вищій стадії еволюції капіталізму постійний капітал функ­ціонує, передусім, у формі монополістичного (у т. ч. олігополістичного), відтак державно-монополістичного (на вищому сту­пені даної стадії) та інтернаціонального державно-монополістич­ного постійного капіталу (останній набув найповнішого розвит­ку в межах Європейського Союзу).

Особистісний чинник еволюціонує спочатку, відповідно, у формі індивідуального змінного, відтак акціонерного змінного, пізніше монополістичного (в т. ч. олігополістичного) та державно-моно­полістичного і, нарешті, — інтернаціонального змінного капіта­лу. Виявом останнього є процес формування інтернаціональної вартості робочої сили у формі гармонізації умов продажу цього специфічного товару в межах ЄС, вирівнювання заробітної пла­ти, соціальних витрат держави на відтворення найманих праців­ників та ін.