ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ: Суть, причини, види і соціально-економічні наслідки інфляція

ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ:

     Суть, причини, види і соціально-економічні наслідки інфляція

Проблема інфляції є складовою частиною теорії грошей.

Інфляція — це одна з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу, що негативно впли­ває на всі сторони життя суспільства.

Є різні погляди на природу і причини інфляції, але перева­жають два напрями: перший розглядає інфляцію як суто гро­шове явище, спричинене порушенням законів грошового обігу; другий — як макроекономічне явище, спричинене порушенням пропорцій суспільного відтворення, і насамперед між виробниц­твом і споживанням, попитом і пропозицією товарів.

Тим часом інфляція є складним, багатостороннім явищем, причини якого — у взаємодії факторів сфери виробництва і сфе­ри грошового обігу.

Інфляція зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням цін на товари та послуги.

Проте це лише форма прояву, а не глибинна сутність і при­чина інфляції. Звичайно інфляція має свій зовнішній прояв у підвищенні цін. Але не кожне підвищення цін служить показ­ником інфляції. Ціни можуть підвищуватися в результаті по­ліпшення якості продукції, погіршення умов видобутку палив­но-сировинних ресурсів, змінюватися під впливом циклічних і сезонних коливань виробництва, стихійних лих і т. ін. Але це будуть, як правило, не інфляційні, а певною мірою природні пе­ріодичні зміни цін на окремі товари і послуги.

Насправді ж інфляція є результатом порушення економіч­ної рівноваги, яка зумовлена комплексом внутрішніх і зовніш­ніх причин (рис. 3).

Найважливішими з внутрішніх причин інфляції є:

—порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагромадженням і споживанням, попитом і про­позицією, грошовою масою в обігу і сумою товарних цін;

Рис. 3 -  Основні причини інфляції

—значне зростання дефіциту державного бюджету і держав­ного боргу, зумовлених непродуктивними державними витра­тами;

—надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;

—мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовиробництва товарів народного споживання, створює їх дефіцит;

—збільшення податкового тягаря на товаровиробників;

—випередження темпів зростання заробітної плати порівня­но з темпами зростання продуктивності праці.

—Зовнішні фактори інфляції пов'язані з посиленням інтер­націоналізації господарських зв'язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на світових рин­ках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнародних валютно-кредитних відносин, зі структурними

світовими кризами (енергетичною, продовольчою, фінансо­вою та ін.).

Узагальнюючи сказане, можна дати таке визначення ін­фляції.

Інфляція — це знецінення грошей, спричинене диспро­порціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Інфляція може набувати різноманітних форм (рис. 4).

Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стри­мується.

Прихована інфляція — це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги, з одного боку, і доходів населення — з іншого.

Повзуча інфляція — інфляція, що розвивається поступово, коли ціни зростають незначною мірою (не перевищує 10 % на рік).

Помірна інфляція (2—5 % на рік) у розвинутих країнах За­ходу не розглядається як негативний фактор. Навпаки, вва­жається, що вона стимулює розвиток економіки, надає їй необ­хідного динамізму.

Галопуюча інфляція — інфляція, коли ціни зростають швидко — на 10—100 % щорічно. На стадії галопуючої інфляції відбувається спад виробництва та скорочення товарообороту, втрачається стимул до інвестицій, стримується процес суспіль­ного нагромадження, поширюється відплив капіталу з вироб­ничої сфери до сфери обігу, тобто йде розбалансування економіч­ної рівноваги.

Гіперінфляція — інфляція, коли ціни зростають астроно­мічно — на 1—2 % щодня або сягають 1000 % і більше на рік.

Вона означає глибоку економічну і соціальну кризу в країні.

Збалансована інфляція — інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів та послуг.

Незбалансована інфляція — інфляція, коли співвідношен­ня цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

Очікувана інфляція — зазвичай помірна інфляція, яку мож­на спрогнозувати на будь-який період. Досить часто це є пря­мим результатом антиінфляційних дій уряду.

Рис. 4 - Типи інфляції

Неочікувана інфляція характеризується раптовим стриб­ком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очі­кувань суспільного попиту населення на споживчі товари, то­варовиробників — на сировину та засоби виробництва.

Інфляція попиту — це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.

Спричинити її може в основному збільшення державних за­мовлень (наприклад, військових), попиту підприємців на за­соби виробництва в умовах повної зайнятості й майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання купівельної спроможності трудящих (зростання заробітної пла­ти) в результаті, наприклад, узгоджених дій профспілок. Усе це спричиняє утворення надлишку грошей порівняно з кіль­кістю товарів, призводить до підвищення цін. Таким чином, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропо­зиції, коли виробники не можуть адекватно реагувати на зрос­тання попиту.

Інфляція пропозиції (витрат) — це зростання цін внаслі­док підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної про­позиції.

Причинами збільшення витрат можуть бути зростання цін на сировину, енергоносії, підвищення заробітної плати, олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави і т. ін. Збільшення витрат виробництва на одиницю продукції в економіці скорочує прибутки й обсяг про­дукції, який підприємці готові запропонувати за наявного рівня цін. Внаслідок цього зменшується сукупна пропозиція товарів та послуг, що, у свою чергу, підвищує рівень цін.

Стагфляція — це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

Рівень (темп) інфляції обчислюють за формулою

де / — індекс зростання цін за рік; Р°. і Р₁— ціни однакових то­варів, виражені відповідно в цінах базового і поточного років; Q\ — обсяг виробництва певного продукту в поточному році.

Соціально-економічні наслідки інфляції

Інфляція — це тяжка хвороба економіки з глибокими соці­ально-економічними наслідками. У світі немає країни, яка б тією чи іншою мірою не зазнала втрат від інфляції.

Економічні наслідки інфляції

По-перше, інфляція руйнує нормальні господарські зв'язки, посилює хаос і диспропорції в економіці, дезорганізує інвести­ційний процес, оскільки при нестримному зростанні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання ви­робництва.

По-друге, капітали переливаються зі сфери виробництва у сфе­ру обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки, а та­кож переміщаються за кордон у пошуках прибутковішого засто­сування й гарантованого прибутку. Зростають спекуляція, тіньо­ва економіка, корупція.

По-третє, порушується нормальне функціонування кредит­но-грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як "втеча від гро­шей", коли підприємці й населення надають перевагу вкладан­ню грошових заощаджень у товари, нерухомість та інші мате­ріальні цінності. Розриваються кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під невеликі процен­ти, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знеці­нених грошах.

По-четверте, поступово згортаються товарно-грошові відно­сини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартер­них угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад — до простої, або випадкової, форми вартості.

По-п'яте, інфляція негативно впливає і на міжнародне еко­номічне та валютно-кредитне становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас стимулює імпорт товарів з-за кордону, оскільки на внутріш­ньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція стри­мує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і рин­ковий курси національної валюти через її знецінення.

Соціальні наслідки інфляції

Економічна наука вважає, що інфляція є своєрідним подат­ком, яким держава шляхом емісії нічим не забезпечених гро­шей додатково обкладає доходи населення, що веде до негатив­них соціальних наслідків. Ще Дж.М. Кейнс писав, що "трива­лим процесом інфляції уряди можуть конфіскувати таємно і непомітно значну частину багатства своїх громадян".

По-перше, інфляція знижує життєвий рівень усіх верств на­селення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

По-друге, інфляція знецінює попередні грошові заощаджен­ня населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

По-третє, інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диферен­ціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.

Антиінфляційна державна політика

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфля-ційну політику, яка передбачає здійснення тактичних (корот­кострокових) заходів щодо зниження рівня наявної інфляції та стратегічних (довгострокових) заходів, спрямованих на недо­пущення інфляції у тривалій перспективі.

До основних заходів антиінфляційної державної політики належать:

—зростання виробництва і насичення ринку товарами;

—обмеження емісії грошей;

—подолання дефіциту державного бюджету;

—стимулювання нагромаджень та інвестицій;

—проведення обґрунтованої кредитної політики;

—скорочення ставок податків;

—проведення приватизації і стимулювання розвитку серед­нього й малого бізнесу;

—збільшення безготівкового обігу;

—широке впровадження електронної системи розрахунків;

—скорочення бартерних операцій;

—регулювання валютного курсу;

—розвиток ринку цінних паперів;

—подавления інфляційних очікувань населення;

—проведення грошових реформ конфіскаційного типу.

Дефляція — загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Процес, протилежний інфляції.

1.                     У результаті проведення в Україні грошової реформи у верес­ні 1996 р. тимчасова грошова одиниця купоно-карбованець була замінена новою українською національною валютою — гривнею, яка стала єдиним законним засобом платежу на території України. Введення гривні та проведення довгострокової антиінфляційної державної політики стали важливими факторами значного зниження рівня інфляції та стабілізації грошового обі­гу в країні.