ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ: Всесвітній ринок товарів та послуг

ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ:

Всесвітній ринок товарів та послуг

Світова торгівля — форма МЕВ, що ґрунтується на глибо­кому МПП, спеціалізації певних країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами.

Світовий ринок — розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на МПП.

Теорії зовнішньої торгівлі

Теорії  зовнішньої торгівлі покликані відповісти на запитання:

що лежить в основі МПП?

що визначає ефективність міжнародної спеціалізації для окремих країн?

чим керуються фірми у своїй поведінці стосовно включення їх у міжнародний обмін?

Історично першою є теорія зовнішньої торгівлі — мер­кантилізм (XVI—XVII ст.). Ця теорія виходила з того, що багатство нації визначається обсягом золота. Тому завдання національних держав — продавати більше, купувати менше, сприяючи таким чином переміщенню золота, яке виконувало функцію світових грошей, з одних держав у інші.

Меркантилісти розглядали міжнародну торгівлю як гру з ну­льовою сумою, в якій виграш країни неминуче означає програш її торговельного партнера. Вони підкреслювали необхідність реа­лізації такої зовнішньоекономічної політики, яка б сприяла до­сягненню позитивного сальдо торговельного балансу.

Класичні теорії зовнішньої торгівлі

Теорія абсолютних переваг А. Сміта виходить з того, що добробут нації залежить від ступеня поглиблення поділу праці, в тому числі й міжнародного. А. Сміт дійшов виснов­ку, що кожна країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, у виготовленні яких вона має абсолютні переваги, тобто виробництво товарів, які певній країні обхо­дяться дешевше, повинне орієнтуватися не лише на задово­лення потреб своєї держави, а й забезпечувати продаж їх (екс­порт) за кордон. Купувати (ввозити, імпортувати) держава повинна ті товари, виробництво яких у її межах обходиться дорожче.

Таблиця  2-Порівняльна характеристика національного та світового ринків

Відбір тих галузей і видів виробництв, на яких спеціа­лізуватиметься країна, здійснює не уряд, а невидима рука ринку. Кожна нація виграє від міжнародної торгівлі, оскіль­ки вона обов'язково має певну абсолютну перевагу у вироб­ництві тих чи інших товарів.

Теорія відносних переваг Д. Рікардо передбачала, що кож­на країна використовує свій капітал і працю у тих галузях, які забезпечують їй найбільші вигоди. Керуючись принципом егої­стичного індивідуалізму, забезпечується загальне благо для всіх. Таким чином, відбувається найефективніший і найбільш еко­номічний поділ праці між різними націями. Суть концепції Рікардо: наявність абсолютної переваги у національному вироб­ництві того чи іншого товару не є необхідною умовою для роз­витку міжнародної торгівлі; міжнародний обмін можливий та ефективний за наявності порівняльних переваг. Порівняльні переваги виникають там, де для виробництва двох товарів ви­користовується різна кількість праці. Наприклад, дві країни (Англія і Португалія) виробляють по два товари (сукно і вино). Португалія має абсолютні переваги перед Англією і у вироб­ництві сукна, і у виробництві вина (табл.3)

Таблиця  3 - Витрати виробництва на одиницю продукції у робочих днях

У Португалії витрати на виробництво сукна порівняно з ви­тратами на виробництво вина становлять 2 : 1, а в Англії 4 : З, тобто відносно менші витрати на виробництво сукна має Анг­лія (1— < 2). Витрати на виробництво вина у Португалії порівняно з виробництвом сукна становлять 1/2, а в Англії — 3/4, тобто виробництво вина ефективніше в Португалії, оскільки тут менші витрати на одиницю продукту. Отже, виходячи з теорії відносних переваг, Португалії варто спеціалізуватися на прибутковішому для неї виробництві вина, а Англії — сукна.

Неокласичні теорії світової торгівлі. Теорія Хекшера — Оліна — Самуельсона є сучасною модифікацією теорії віднос­них переваг і відома як теорія співвідношення факторів ви­робництва. Шведські економісти Елі Хекшер та Берклі Олін теоретично обґрунтували необхідність та спрямованість зовні­шньоторговельних відносин, а американський вчений Пол Са-муельсон визначив математичні умови, за яких реалізується тео­рія Хекшера — Оліна.

Автори пов'язують теорію порівняльних переваг із теорією цін на фактори виробництва. Країни продають (експортують) товари інтенсивного використання відносно надлишкових факторів та ввозять (імпортують) продукти інтенсивно­го використання відносно дефіцитних для них факторів. У результаті відбувається вирівнювання цін на фактори виробни­цтва, втрачаються відносні переваги, вирівнюються умови роз­витку.

Парадокс Леонтьева. Американський економіст Василь Леонтьев, досліджуючи структуру експорту та імпорту США у 1947 p., виявив закономірність, яка відома під назвою парадокс Леонтьева. Парадокс полягає в тому, що США експортували переважно трудомісткі товари, а імпортували — капіталомісткі.

Пояснюється парадокс тим, що одна людино-година амери­канської праці еквівалентна трьом людино-годинам іноземної праці. Отже, США мають надлишок праці високої кваліфікації, що й зумовлює таку структуру експорту.

Теорія альтернативних витрат Г. Хаберлера ґрунтуєть­ся на дослідженні технологічних змінних, що визначають поведінку суб'єктів на світовому ринку товарів. Він стверджує, що країни експортують продукцію найпередовішого технологічно­го виробництва, сприяючи тим самим поширенню у світі новіт­ніх технологій. Відтак розрив між технологічними рівнями зни­кає, експорт скорочується, структура зовнішньої торгівлі змі­нюється.

Теорія життєвого циклу товару (ЖЦТ) Раймонда Вар-нона виходить з того, що всі товари проходять свій життєвий цикл. Ця теорія розглядає взаємозв'язок між життєвим циклом типового нового товару та міжнародною торгівлею за такою схе­мою:

I       етап  — поява нового продукту на ринку;

II       етап — зрілість продукту;

III       етап — випуск стандартизованого продукту.

У міжнародному плані виробництво цих товарів перемі­щується залежно від етапу циклу. Цією теорією Р. Варнон праг­нув пояснити, чому саме США займає лідерські позиції у вироб­ництві нових і перспективних товарів. Оскільки попит на ці то­вари на американських ринках з'являється раніше, ніж на рин­ках інших країн, це забезпечує США технологічні переваги.

Ця теорія не поширюється на:

—товари з коротким життєвим циклом;

—предмети розкошів;

—товари з непомірно високими транспортними витратами;

—товари, відносно яких фірма застосовує стратегію дифе­ренціації з метою підтримання споживчого попиту без викорис­тання цінової конкуренції (рекламні послуги).

Концепції незалежності, взаємозалежності і залежності. У випадку незалежності країна позбавляється можливості спо­живати ті блага, яких вона не виробляє. Тому країни не праг­нуть до повної економічної незалежності, головне для них — уникнути або мінімізувати іноземний контроль за попитом і пропозицією.

Взаємозалежність — це розвиток торговельних зв'язків на основі взаємовигідного економічного співробітництва.

Залежність проявляється у нерівноправності країн різного ступеня економічного розвитку в системі світової торгівлі, зумовленої залежністю від однієї країни як споживача чи поста­чальника.

Шляхи обмеження залежності:

—вихід країн, що розвиваються, на світовий ринок;

—диверсифікація експорту шляхом розвитку нетрадицій­них виробництв.

Дві протилежні доктрини у галузі міжнародного об­міну:

—свободи торгівлі (фрітредерства);

—протекціонізму (захисту інтересів національного вироб­ника).

Аргументи на користь фрітредерства:

—забезпечення міжнародної спеціалізації, вигідної як окре­мим країнам, так і країнам — учасницям зовнішньоторговель­них відносин;

—активізація розвитку конкуренції як на національному, так і на міжнародному рівнях;

—розширення ринку;

—зменшення ризику дефіциту;

—формування високих стандартів життя;

—          демократизація господарського життя.

Аргументи на користь протекціонізму:

—забезпечення певних гарантій щодо належної економіч­ної державної безпеки;

—опікування нових галузей, які тільки перебувають у стадії становлення;

—забезпечення вищого рівня зайнятості та доходів у межах національної економіки.

Доцільність використання різних доктрин зовнішньої тор­гівлі

Протекціонізм доцільно використовувати під тиском необ­хідності. Це політика короткострокового періоду.

Фрітредерство — довгострокова політика.

Обмежена зовнішньоторговельна політика більш бажана, ніж відсутність будь-якої зовнішньої торгівлі.

Головні елементи зовнішньої торгівлі — експорт і імпорт.

Експорт (Е) — продаж товарів та послуг зарубіжному кон­трагенту.

Імпорт (Z) — купівля у зарубіжного контрагента товарів та послуг.

Сума експорту та імпорту становить зовнішньоторго­вельний оборот.

Реекспорт — придбання в іншій країні товарів не для влас­ного використання, а для перепродажу третій країні.

     Реімпорт — придбання реекспортного товару країною-споживачем.

Особливості сучасного етапу розвитку світової торгівлі:

—перевищення темпів зростання світової торгівлі над тем­пами зростання ВВП;

—зміна структури товарообігу світової торгівлі за рахунок зростання питомої ваги продукції переробної промисловості; зниження частки сировинних товарів;

—щорічне оновлення більш ніж на третину асортименту продукції обробних галузей, насамперед електроніки;

—зростання частини взаємної торгівлі індустріально розви­нених країн;

—зростання темпів торгівлі машинами та обладнанням на базі поглиблення міжнародного виробничого кооперування;

—розвиток ринку наукомісткої продукції, патентів, ліцен­зій, ноу-хау;

—множинність цін; зростання питомої ваги та значення світового ринку по­
слуг.