Лекция на тему: Зміст управління фінансами підприємств

Лекция на тему:

Зміст управління фінансами підприємств

Як було з'ясовано у попередніх темах, в умовах переходу до ринкової системи господарювання зароджується конку­ренція — важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна, не охоплює усі сфери економічного життя. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призво­дить до зменшення попиту, застою у виробництві, безробіття, а в кінцевому підсумку — до соціально-економічної та політичної нестабільності, блокування розвитку підприємництва.

Конкурентоспроможність підприємства можна забезпе­чити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному викорис­танні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Фінансовий механізм підприємства — це система управління фінансами,  призначена для організації , взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з ме­тою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати діяльності підприємства.

Взаємодія фінансових відносин досягається завдяки вико­ристанню усіх фінансових категорій (виручки, прибутку, амортизації, оборотних коштів, кредиту, бюджету, податків), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

Як нам вже відомо, на підставі маркетингового дослід­ження підприємство вирішує такі три проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги?

Підприємці зобов'язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для виробництва і реалізації продукції, виконання фінансових зобов'язань перед бюд­жетом, банками, партнерами по бізнесу.

Процес виробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервно повторюється стадія прид­бання сировини, матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію, тобто відбувається оборот, рух ресурсів. Потреба в коштах у підприємства виникає на кожній із цих стадій ще до відшкодування виробничих витрат з виручки  від реалізації продукції. Саме тому кожен підприємець, фор­муючи свій капітал (статутний фонд), мусить передбачити необ­хідну суму оборотних коштів. Вкладені оборотні кошти на кож­ній стадії виробничого процесу, переходячи з однієї функціо­нальної форми в іншу, зміщуються після реалізації продукції.

Дуже важливим у процесі управління фінансами під­приємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка забезпечувала б мінімально необхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової про­дукції для виконання виробничої програми. За браком влас­них виробничих коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах.

Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає саме через те, що надходження та використання грошей не збігаються у часі і здійснюються в різних обсягах. Внаслідок цього в одних підприємствах на певний момент з'являються тимчасово вільні кошти, а в інших — виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення вирішується комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів під­приємство звертається в банк з метою одержання кредитів.

Отже, цінова діяльність забезпечує втілення управлінських рішень у життя. Фінанси пов'язані й з іншими напрямами підприємницького управління — виробничим менеджментом, збутом, маркетингом.

Цей взаємозв'язок може бути проілюстрований прикладом послідовності складання річного бюджету компанії «Крафт Якобз Сушар Україна».

1. Загальна частина включає характеристику загальної еконо­мічної ситуації в країні і компанії, конкретизує основні цілі фінансового планування на рік.

2.       Виробнича частина визначає кількість продукції за катего­ріями, яку планується виробити в наступному році.

3.       Маркетингова частина складає прогноз продажу продукції по кожній торговій марці.

4.      Комерційна частина планує обсяг продажу за категоріями і
регіонами.

5.      Фінансова частина (підсумкова) — це розрахунки прибутків  і збитків (надходжень і витрат) на основі запланованого обсягу продажу.

Безпосереднім завданням управління фінансами під­приємств є забезпечення формування та правильного роз­поділу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, вало­вого та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забез­печити ліквідність оборотних активів для своєчасної сплати короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своє­часне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.

Амортизаційні відрахування нині є найважливішим еле­ментом витрат на виробництво та основним джерелом від­творення основних фондів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, стра­ховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.

Чинним законодавством та нормативними актами вста­новлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перера­хування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних додаткових витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер, а підприємець повинен здійснювати своєчасний контроль.

Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який зали­шається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господар­ської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство — у вигляді чистого при­бутку, а працівник — від розподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація підприємницької діяльності, можливість дальшого збільшення прибутку.