Лекция по теме: Функції управління

Лекция по теме:

Функції управління

З'ясування функцій управління базується на ознайомленні з розвитком шкіл управлінської думки. Найбільш відомі школи можуть бути згруповані за хронологічною ознакою таким чином:

а)           школа наукового управління;

б)           класична (адміністративна) школа управління;

в)           школа людських стосунків, або школа поведінки;

г)           школа кількісних вимірів.

Свій розвиток названі школи одержали в першій половині XX століття під впливом змін у виробництві, формах та мето­дах конкурентної боротьби підприємців. Окремі елементи цих шкіл перетинаються. Тому навіть у межах однієї сучасної під­приємницької структури можна знайти ознаки всіх підходів.

Спільним для представників школи наукового управління було зосередження уваги на розробці раціональних принципів управління людьми, фінансами, обладнанням, матеріальними ресурсами. Вони намагалися вирішити два питання:

1. Як збільшити продуктивність праці за рахунок впровад­
ження і використання певних прийомів полегшення вико­
нуваної роботи?

2.     Яким чином зацікавити працівників у використанні пере-

ваг запропонованих методів?

Досягнення поставлених цілей вченими і практиками вба­чалось по-різному. Наприклад, американський інженер-механік Ф. Тейлор вважав за необхідне усунення зайвих, непродук­тивних рухів з метою підвищення продуктивності праці. Він визначив основні завдання адміністрації, рекомендував здійс­нювати розподіл конкретних завдань.

Формування класичної (адміністративної) школи в менедж­менті дало змогу класифікувати вивчення менеджменту за його функціональними ознаками. Засновник класичної школи А. Файоль розбив усі можливі операції, які зустрічаються на підприємстві, на шість груп:

-технічні (виробництво, обробка);

- комерційні (купівля, продаж);

- фінансові (залучення коштів та розпорядження ними);

- страхові (страхування та охорона майна);

- облікові (бухгалтерія, статистика);

- адміністративні (передбачення, організація, координація, контроль).

Представники школи людських стосунків вважали, що ефективність управління, раціоналізація виробництва знач­ною мірою залежать від удосконалення соціальної організації підприємства. Було доведено, що за умови виявлення більшого піклування керівництва про своїх підлеглих, рівень задово­лення працівників повинен зростати. Це зумовить зростання продуктивності праці, усвідомлення працівником своїх мож­ливостей.

Згідно з існуючими підходами в межах цієї школи виді­ляють концепцію взаємин між членами колективу — добре став­лення до людей і концепцію людських ресурсів — раціональне використання персоналу.

В основі кількісної школи в менеджменті — знання інже­нерних наук, статистики, математики. Це дозволяє забез­печувати керівників потрібною інформацією для розробки і прийняття управлінських рішень. Крім того, використання засобів кількісної школи сприяє розробці формалізованих математичних моделей, які виступають можливими варіан­тами розв'язання проблеми.

Крім наведених підходів різних шкіл управлінської думки, існують й інші підходи, які дозволяють пояснити причини ви­никнення і розвитку функцій менеджменту у підприємництві:

1. Процесний підхід — розглядає управління як неперервну серію взаємозв'язаних управлінських рішень.

2.        Системний підхід — розглядає кожну фірму у вигляді взаємозв'язаних елементів. До них відносяться: люди, структура, завдання й технологія.  Кожен із наведених елементів зорієнтований на досягнення різних цілей в
умовах мінливого зовнішнього середовища.

3.       Ситуаційний підхід — концентрується на можливості засто­сування різних методів стосовно до ситуації. Найефек­тивнішим виступає метод, який найбільше відповідає кон­кретній ситуації.

Кожен із наведених підходів до управління дозволяє виділити певні функції менеджменту. Так, згідно з процесним підходом, первинними функціями управлінського процесу виступають планування, організація, мотивація та контроль.

Функція планування допомагає встановити основні на­прямки зусиль і схвалення рішень, єдність цілей для всіх співробітників фірми. Організація означає створення певних структур для виконання планів і досягнення цілі. Мотивація — це внутрішнє спонукання до дій на основі вияву потреб і способів їх задоволення. Контроль полягає у встановленні стандартів, вимірах досягнутого, порівнянні з очікуваними результатами, а при необхідності — в подальшому коригуванні.

Ці та інші функції управління, що виникають у процесі підприємницької діяльності, обумовлюють зосередження зусиль менеджерів на їх виконанні. З цією метою на підприємстві створюють певні структури, в яких управлінська діяльність зосереджується за функціональною ознакою, тобто за озна­кою виконання однотипних видів діяльності (рис. 1).

Рис. 1. Структури підприємства, які реалізують функції управління

Структури, що створюються для розробки та прийняття рішень, можуть бути представлені у вигляді відділів, управ­лінських груп, секторів і т. ін. Слід визначити, що кожна фірма має свої специфічні риси підприємницької діяльності, які визначають у кінцевому підсумку виділення тих чи інших функцій управління. Тому в підприємництві застосування функцій управління має поліваріантний характер, в якому поєднуються і використовуються одночасно як наведені наукові підходи до побудови управлінської діяльності, так і їх необхідна комбінація.