Лекция по теме: Підприємництво як сучасна форма господарювання

Лекция по теме: 

Підприємництво як сучасна форма господарювання

Щоб розв'язати вузол економічних проблем нашої країни, не­обхідні радикальні заходи для створення механізму ринкових відно­син, за допомогою якого реалізуються вимоги економічних законів.

Прийняті Верховною Радою України закони значною мірою юри­дично оформили механізм ринкових відносин і створили умови для підприємництва — «бізнесу». Термін «бізнес» поширений в усьо­му світі, у певній мірі його можна ототожнювати з підприємницт­вом.

Що ж таке підприємництво? Відповідь на це питання дуже важ­лива для економічної науки і господарської практики.

Вчені-економісти минулого виокремлювали три фактори вироб­ництва:

 1) землю; 2) працю; 3) капітал. Сучасний досвід господарю­вання свідчить про те, що процвітання країн з розвинутою ринко­вою економікою забезпечує вміла реалізація їх підприємницького потенціалу як четвертого фактора виробництва.

Термін «підприємництво» запозичений з Франції. Він був уведе­ний в економічний лексикон на початку XVIII століття французьким економістом Рішаром Кантільйоном, який характеризував само­стійного підприємця (ремісника, фермера, купця) як індивідуально­го виробника і власника, діяльність котрого обов'язково зв'язана з певним господарським ризиком.

Протягом тривалого періоду (з кінця XIX століття до нашого часу) підприємець не обов'язково є власником. Виникненнясистеми кре­диту зруйнувало феномен об'єднання в одній особі власника і підприємця. Щоб стати підприємцем, не обов'язково бути власни­ком майна і мати реальний капітал. Вдаючись до образних висловів, можна сказати: головним капіталом підприємця є не гроші, не зна­ряддя або предмети праці, а його господарський хист, уявлення про суспільні потреби, знання психології споживача. Саме вони в кінце­вому підсумку зумовлюють очікуваний ним прибуток.

Необхідно і важливо також відрізняти підприємництво від менедж­менту, а підприємця від управляючого (керівника). Підприємець — це самостійний агент ринку, котрий діє на свій острах і ризик, під особисту відповідальність за результати бізнесової діяльності. Мене­джер — найманий працівник, який організовує реалізацію завдань, поставлених підприємцем. Він, як правило, не несе майнової відпо­відальності за свої дії.

Підприємець завжди є власником капіталу (хоча б у тій частині, і якій він отриманий прибуток інвестує як власний капітал), а також у тій або іншій мірі менеджером. При цьому важливо зазначити, що підприємництво можна вважати особливою сферою професійно діяльності, сутність якої полягає у постійному перетворенні ресурсі і майна в реальний капітал, тобто в те, що приносить прибуток.

Сучасна економічна література дозволяє простежити еволюції терміна «підприємець» (див., наприклад, С. Н. Соболь. Предприни мательство (начало бизнеса). — К.: Исследовательский центр содей ствия развитию малого бизнеса «Венчур», 1994. — С. 7, табл. 1.1).

Отже, підприємництво—це багатопланове явище, що може бути
описаним з економічного, психологічного і політичного поглядів.
У зв'язку з цим можна дати таке тлумачення терміна «підприєм
.          ництво».

Підприємництво — це самостійна, ініціативна господарсько-фі нансова діяльність громадян, спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність або ж від імені і під майно відповідальність юридичної особи—підприємства [організації].

Якщо діяльність фізичних або юридичних осіб не зв'язана з отри манням прибутку, то вона не може вважатися підприємницькою. Головне, що вирізняє підприємця серед інших агентів суспільної рисної діяльності, — це можливість і обов'язювість отримання пев ного зиску.

Підприємництво не можна відносити до звичайної трудової с<! ри діяльності: воно за своєю сутністю характеризує творчу і актив діяльність бізнесменів. Підприємцям притаманні особлива етиі навіть своєрідний світогляд, що дозволяє виокремлювати специф ну філософію підприємництва (бізнесу), яку кваліфікують як пр тично корисну філософію системи господарювання. В міру розв ку виробництва і суспільства, зміни умов його життєдіяльної загальної культури філософія бізнесу не залишається незмінною; вона завжди адаптується до сучасних вимог господарювання.

Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особли­вий вид діяльності, в основу якого покладені такі ознаки:

1)свобода вибору напрямків і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень;

2)постійна наявність фактора ризику;

3)орієнтація на досягнення комерційного успіху (зиску);

4)інноваційний характер діяльності.

Підприємництво — не лише особливий вид діяльності, а й певні стиль і тип господарської поведінки, яким притаманні:

1)ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу;

2)готовність наражатися на власний ризик;

3)гнучкість і постійне самооновлення;

4)цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяльності. Крім того, підприємництво — це комплекс особливих функцій,виконуваних в економіці (народному господарстві), спрямований на

забезпечення розвитку і вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки господарюючих суб'єктів, створення інноваційного поля діяльності. Сучасна економічна література виок­ремлює три головні функції сфери підприємницької діяльності:

•ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);

•організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту, реклами та інших господарських справ);

•творчу (новаторські ідеї, генерування й активне використання ініціативи, вміння ризикувати).

Із зазначених вище міркувань випливає такий важливий висно­вок: підприємництво має завжди супроводжуватись науково-техніч­ною, організаційною і комерційно-економічною творчістю, новими підходами до вирішення господарських завдань; воно зумовлює особ­ливий, антибюрократичний стиль господарської поведінки, підвали­нами якого є, з одного боку, постійний пошук нових можливостей і ресурсів, а з іншого—персональна відповідальність за наслідки своєї діяльності.

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути:

•громадяни України та інших держав;

•юридичні особи — підприємства (організації) усіх фори

Законодавство України передбачає певні обмеження щодо здійснення підприємництва. Зокрема, не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військо­вослужбовцям, посадовим особам органів прокуратури, суду, дер­жавної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, держав­ного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств і організацій.

Об'єктами підприємницької діяльності можуть бути: товар; продукт; послуга.

Підприємницька діяльність здійснюється згідно з чинним законо­давством:

•без використання найманої праці;

•з використанням найманої праці;

•без утворення юридичної особи;

•з утворенням юридичної особи.