Облік формування елементів затрат

Облік формування елементів затрат

Як було відзначено вище, згідно нормативних актів про облік затрат будь-яке господарство повинне забезпечити роздільний облік своїх затрат по таких елементах:

·    матеріальні затрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);

·    затрати на оплату праці;

·    відрахування на соціальні заходи;

·    амортизація основних засобів;

·    інші затрати.

Формування елементів затрат здійснюється за місцями їх виникнення центрами затрат. Центри затрат визначаються робочим планом рахунків.

Матеріальні затрати на виробництво для більшості господарств є найбільш суттєвим. Їх питома вага у затратах становить у середньому 75—80%, а у деяких галузях, наприклад, харчовій — більш 90%.

Відправним моментом побудови бухгалтерського обліку матеріальних затрат є їх класифікація та оцінка. Класифікація передбачає розробку номенклатур, а оцінка — визначення облікової ціни для поточного обліку та порядку визначення фактичної собівартості. Без попереднього вирішення цих питань раціональна побудова обліку матеріальних затрат виробництва практично неможлива, особливо в умовах застосування ЕОМ.

Класифікація та розробка номенклатур повинна бути проведена з двох напрямків: економічного та технічного. Вибір методу оцінки залежить від різних умов, у яких працює те чи інше господарство.

На основі класифікації та оцінки формуються номенклатури-цінники.

У виробничих процесах для фінансового обліку матеріальних затрат вихідним є відношення до майбутнього продукту праці. Одні утворюють субстанцію майбутнього продукту праці. Другі — використовуються як допоміжні, для придання якості, кольору, підтримки роботоздатності обладання тощо. Разом з тим, незалежно від ролі, яку відіграють ті чи інші матеріали у виробничому процесі побудова їх бухгалтерського обліку у процесі виробництва як елементу затрат має багато спільного.

У першу чергу визначаються кількісні та якісні характеристики на підставі яких за ціновою ознакою визначають вартісні. Разом з тим, слід мати на увазі таку особливість окремих видів матеріальних затрат, що в процесі виробництва по деяким із них, у залежності від їх відношення до прямих або непрямих, характеристики уточнюються аж до одержання нового продукту праці. По деяким на певній стадії облікового процесу характеристики, особливо, кількісні зникають, а вартісні попадають у загальну суму окремих видів непрямих затрат за ознакою виду витрат. Наприклад, використані матеріали для потреб утримання машин та устаткування включаються у комплексні витрати за аналогічною назвою, тобто кінцевий результат виробництва включаються у загальні суми цього елементу собівартості і як матеріальний елемент не залишаються у собівартості.

Основу побудови матеріалів складає їх кількісно-якісна характеристика тому обов’язковим є показник кількості та якості у первинних документах у момент передачі (запуску) їх у виробничий процес. Без цих характеристик втрачає глузд будь-який первинний та поточний облік процесу виробництва.

Усі матеріально-речові елементи, які на кінець зміни не перетворені у готовий продукт, і знаходяться на різних операціях технологічного процесу становлять незавершене.

Для можливості здійснення контролю за рухом матеріалу у виробництві усі первинні документи, або інші носії облікової інформації, при передачі у виробничий процес матеріалів повинні мати характеристики:

·    про направлення затрат, — центи первинного формування елементів витрат: продукт, структурний підрозділ, вид затрат;

·    про характер відношення до норм: у межах норм, зміна норм, або відхилення від норми.

На підставі цих документів складають, у залежності від наявності технічних засобів — відомості, журнали, машинограми, про формування затрат. Це дає змогу далі здійснити облік, контроль та аналіз на інших етапах розподілу та перерозподілу затрат тощо.

Затрати на оплату праці визначаються на підставі нарахування або за кількістю витраченого часу (годин, днів, місяців) або на підставі виробітку (певної кількості продукції, виконаної роботи, або наданої послуги).

Основним документом нарахування заробітної плати є табель. До нього додають в залежності від форм та систем оплати праці різні документи — наряди, рапорти тощо.

Не дивлячись на різні види оплати праці, та форми оплати праці затрати на оплату праці є одним елементом затрат на виробництво. Але у собівартість продукції цей елемент потрапляє через два канали: перший — це оплата праці працівникам, які безпосередньо зайняті у виробництві, та непрямим — через різні види групувань затрат на підставі розподілу: загальновиробничі, загальногосподарські (адміністративні) зі збуту тощо.

Елемент затрат «Відрахування на соціальні заходи» є похідним від елементу затрат на оплату праці. Розмір цих затрат залежить від суми нарахованої заробітної плати.

Особливий елемент затрат — це амортизаційні затрати на засоби (знаряддя) праці. За своїм економічним змістом — це сума зношення, яка включена у затрати виробничої або іншої діяльності.

Особливості засобів праці такі, що сума їх зношення повинна бути не тільки елементом затрат але й елементом собівартості. На жаль, до цього часу цей елемент затрат включають до різних груп непрямих затрат, де вони розподіляються пропорційно різним параметрам на різні види продукції (виробів, робіт, послуг).

Суму амортизації визначають спеціальним розрахунком і щомісячно включають до затрат за місцем експлуатації у різні види непрямих затрат — загальновиробничі, загальногосподарські, затрати зі збуту тощо.

Діюча методика формування складу затрат на виробництво передбачає усі неперелічені вище види затрат об’єднати у так звану групу «Інші затрати». Сюди належать: платежі з обов’язкового страхування майна господарства, плата стороннім організаціям за охорону об’єктів господарства, амортизація нематеріальних активів тощо.

Облік цього елементу затрат здійснюється переважно на підставі рахунків відповідних організацій, установ та підприємств, що надали послуги.

Систематизація затрат здійснюється переважно у різних розробник відомостях, таблицях або машинограмах. У цю групу відносять також затрати на відрядження, збори, послуги пошти тощо.