Облікова політика

Облікова політика охоплює велику кількість прийомів, методів, про- цедур, які можуть бути представлені у вигляді окремих блоків і елементів:

1.   Теорія – загальнотеоретичні основи організації та ведення обліку (принципи обліку, законодавчі акти, на основі яких визначають предмет, методи, вимоги і порядок складання документів, регістрів, загальнодер- жавної звітності та ін.).

2.   Методологія – критерії оцінювання об'єктів обліку, методи нарахування зносу основних засобів, необоротних активів, нематеріальних активів, по- рядок списання МШП, облік та порядок списання витрат майбутніх пері- одів, аналітичний облік і методика розподілу непрямих втрат, порядок формування статутного капіталу, фондів, резервів, методика обліку та розподілу прибутку.

3.   Технологія охоплює процедури і прийоми, які власне забезпечують ре- єстрацію даних у первинних документах, облікових регістрах та формах звітності (План рахунків, форми і регістри обліку, внутрішній контроль, проведення інвентаризації, порядок заповнення облікових регістрів та складання форм звітності).

4.   Організація визначає структуру бухгалтерії, розробку посадових ін- струкцій, встановлення способу ведення обліку, інформаційні зв'язки і взаємодію працівників бухгалтерії з іншими управлінськими підрозділами.

Облікова політика – це документ, який формують переважно для внутрішнього використання. Він впорядковує ведення та організацію облі- ку на підприємстві.

Протягом звітного періоду облікова політика є незмінною.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених за- конодавством, у зв’язку зі:

–    зі змінами нормативно-правових актів, що визначають і регулюють норми ведення обліку;

–   суттєвими змінами в організації та структурі підприємства;

–   розробкою нових методів обліку.

Кожне підприємство самостійно встановлює правила організації, ме- тодології і ведення обліку.

Відповідальність за організацію фінансового обліку на підпри- ємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх го- сподарських операцій у первинних документах, регістрах і звіт- ності протягом встановленого терміну несе власник або упов- новажений ним орган (посадова особа), який здійснює керівниц- тво підприємством.

При використанні загальних і галузевих положень та інструкцій на кож- ному підприємстві чи в установі індивідуально розробляють нормативні до- кументи, які регламентують діяльність окремих облікових працівників. Це здебільшого положення про бухгалтерію та посадові інструкції. У Положенні про бухгалтерію наводяться її структура, завдання, функції, права і відпові- дальність. У типовій структурі положення про бухгалтерію мають обов'язко- во бути назва підрозділу, загальні положення, мета, організаційна структура, завдання та функції. Крім цього, у Положенні має бути визначено права і ві- дповідальність та взаємовідносини з іншими функціональними підрозділами, порядок стимулювання, розширення, реорганізації або ліквідації.

Посадові інструкції розробляють на кожну посадову особу бух- галтерії – головного бухгалтера, його заступника, бухгалтера з обліку виробничих запасів, бухгалтера з обліку оплати праці та ін. У типовій структурі посадової інструкції обов'язковими є назва посади, загальні положення, мета, завдання, обов'язки, права і відповідальність, взаємо- зв'язок з іншими посадовими особами, критерії оцінювання виконання обов'язків, оклад, премії, порядок призначення, звільнення з посади, переведення на іншу посаду та ін.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік до- кументів, які використовують для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення та систематизації інформації.

Перелік документів має бути затверджено наказом або розпо- рядженням керівника підприємства про організацію облікової роботи. До нього можуть входити:

 робочий план рахунків обліку, який містить синтетичні та аналітичні ра- хунки, необхідні для ведення обліку відповідно до вимог вчасності і пов- ноти обліку та звітності;

 форми первинних облікових документів, що застосовуються для офо- рмлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачено типо- вих форм первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої звітності;

 порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань;

 правила документообігу й технологія обробки облікової інформації;

 порядок контролю за господарськими операціями;

 обов'язки головного бухгалтера;

 інші рішення, необхідні для організації обліку.

Сучасне законодавство України не приділяє належної уваги викорис- танню обчислювальної техніки у сфері обліку. Проте Закони України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про авторське право і суміжні права", а також "Про бухгалтерський облік і фі- нансову звітність" містять мінімально необхідну юридичну базу для ве- дення фінансового обліку за допомогою комп'ютерної техніки. Зазначені нормативні акти встановлюють базові вимоги до застосування обчислю- вальної техніки та визначають правовий статус програмного забезпечен- ня, хоча багато положень юридично не закріплено в законодавстві.