Педагогическое мастерство
Оценка 4.6

Педагогическое мастерство

Оценка 4.6
Исследовательские работы
doc
воспитательная работа +1
Взрослым
25.10.2018
Педагогическое мастерство
Публикация является частью публикации:
Роль імені в житті людини.doc
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ МАЛА АКАДЕМІЯ НАК УЧНІВСЬКОІ МОЛОДІ КРИМА «ШУКАЧ»                                                Красноперекопська міська філія                                                   Відділення історії                                                                       Секція: етнологія Роль імені в житті людини                                                              Роботу виконала:                                                              Шишка Олена Володимирівна,                                                              вихованка гуртка «Юні етнографи»                                                              туристсько­краєзнавчого відділу ЦДЮТ,                                                              учениця 11 класу Красноперекопської                                                                загальноосвітньої школи I­III ступенів №5                                                              Науковий керівник:                                                              Рудюк Наталія Сергіївна,                                                              керівник гуртка «Юні етнографи»                                                              туристсько­краєзнавчого відділу ЦДЮТ                                                               м. Красноперекопськ 2 Красноперекопськ­2013 ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………………………… ГЛАВА 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ ІМЕН……………………. 1.1. Ономастика як напрямок пізнання власних назв…………………………… 1.2. Історія походження українських  імен………………………………………. 1.3. Релігія  і традиція як мотиви  вибору  імені  в українських родинах……… 1.4. Народні звичаї та прикмети, пов’язані з обиранням імені для дитини……. ГЛАВА 2 СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВИБОРУ ІМЕНІ ДИТИНІ………………….. 2.1. Особливості вибору імені у нашому краї…………………………………… 2.2. Порівняльний аналіз мотивів вибору імен…………………………………. ВИСНОВКИ………………………………………………………………………... СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…….……………………………….. ДОДАТКИ………………………………………………………………………….. 3 ВСТУП … взагалі без імення ніхто між людей не буває ­ Хто б не родився на світ – родовита людина чи проста, Кожного з них, породивши, іменням батьки наділяють. Гомер, Одіссея Актуальність теми дослідження.  Інтерес  людини до свого  власного імені,   до   імен   інших   людей,   до   імен   взагалі­очевидний.   Ім’я   ­   це   те,   що супроводжує людину все її життя та залишається з нею і після смерті. Імена людей  ­  це   частина   історії   кожного   народу.   В   них   відображається   побут, вірування, сповідання, фантазія, художня творчість народу, його історичні, господарські й культурні зв’язки. Традиційно   склалося   так,   що   в   сучасній   Україні   повне   ім’я   людини утворюється з трьох складових частин: прізвища, імені та імені по батькові. Ім’я кожному з нас підібрали батьки.                       У нашому багатонаціональному світі у кожного з народів, що його населяють, існують свої традиції іменування людей. І в нашого народу є своя специфіка,   пов’язана   з   історією,   культурою,   традиціями.   В   Україні використовуються   імена   не   тільки   слов’янські,   але   й   грецькі,   латинські, германські, деякі східні тощо. 4                День, коли дитині дають ім’я, є поворотним у її долі. Користуючись енергетикою   імені,   батьки   задають   малюку   своєрідну   життєву   програму. Навіть   Бог   не   насмілився   давати   імена   «тваринам   польовим   і   птахам небесним»,   а   привів   їх   до   людини,   «щоб   побачити,   як   вона   назве   їх». Тому вибір імені для новонародженого є справою дуже відповідальною. Адже ім’я міцно приростає до людини на все життя, стає невіддільним, зливається з нею. Мета дослідження ­  визначити характерні особливості надання імені, її вплив на долю людини. Досягнення поставленої мети потребує постановки та вирішення таких завдань: 1. Розглянути історію виникнення імен. 2. Вивчити   традиційні   особливості,   пов'язані   з   вибором   і   присвоєнням дитині імені.      3. Розглянути народні звичаї та прикмети, пов’язані з обиранням імені для дитини. 4. Проаналізувати основні мотиви вибору імені в сучасному житті, шляхом проведення анкетування серед учнів. Об’єкт дослідження ­ ім’я дитини.    Предмет   дослідження  ­   історія   виникнення   імен,   основні   мотиви     їх вибору. Для вирішення поставлених завдань нами застосовувались наступні методи дослідження:  ­ описовий – описуються основні мотиви вибору імен;   ­ методом анкетування було отримано інформацію від респондентів;   ­ статистичний метод допомагає врахувати кількісні показники.  Теоретичною   основою   дослідження  є  словник   ­   довідник 5 Л.Г. Скрипник, Н.П. Дзятківської   «Власні імена людей», який присвячений наданню   відомостей     про   походження   імен,   уживаних   в   Україні.   Імена ілюструються   уривками   з   поетичних   творів,   народних   пісень   тощо.   До проблеми   ономатології   у   праці   «Імена»   (1882—1937)   звернувся П.   Флоренський.     Він   зазначав,   що   іменем   виражається   тип   особистості, онтологічна форма її, котра визначає далі її духовний і душевний склад. Імена виражають типи особистісного буття. Белей Л.О. в своїй книзі «Ім’я дитини в українській   родині»   знайомить   з   історією   імен   українців,   християнським календарем   імен,   з   їх   скороченими   формами,   які   мають   особливу популярність у сімейному спілкуванні. У брошурі Масенко Л.Т. «Українські імена   і   прізвища»   розглядається   походження   українських   імен   і   прізвищ, історичні етапи становлення прізвищ, роль народних говірок у формуванні цієї   лексичної   групи.   Висвітлюються   питання   правопису   імен   і   прізвищ   у сучасній   українській   мові.   Виклад   історії   особових   імен   українців     та   їх предків з посиленою увагою до імен давніших часів, за яких особові імена слов’янського   походження   кількісно   ще   переважали   над   іменами, запозиченими   з   інших   мов,   передусім     з   давньогрецької,   давньоєврейської, латинської   та   західноєвропейських,   а   також   із   числа   радянських заідеологізованих     утворень   розглянутий   у   праці   П.   Чучки   «Слов'янські особові імена українців: історико­етимологічний словник». Практична значення одержаних результатів полягає в можливості його застосування в подальшому дослідженні …………… Результати   дослідження   можуть   бути   використані   на   уроках мовознавства.  Структура   та   обсяг   роботи.   Науково   –   дослідницька   робота складається   із   вступу,   двох   розділів,   висновків,   списку   використаної літератури.   Повний обсяг дослідницької роботи – ___ сторінок. Основний текст   складає   ____   стор.,   крім   того   наукова   робота   містить   список літературних джерел із ___ найменувань. 6 ГЛАВА 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ ІМЕН 1.1. Ономастика як напрямок пізнання власних назв У   наукових   дослідженнях   про   мову   існує   спеціальний   розділ,   цілий напрямок   лінгвістичних   досліджень, найменуванням.   присвячений   іменам,   назвам, Цей розділ має назву ономастика. Цей термін пов’язаний з грецьким словом онома – ім’я. Ономастика   (від   грецького   оnomastikуs   –   який   має   відношення   до найменування, onoma­ ім’я, назва): 1)   розділ   мовознавства,   який   вивчає   особові   імена,   історію   їх виникнення та перетворення у результаті довготривалого вживання у мові­ джерелі або у зв’язку із запозиченням їх з інших мов. 2) власні імена різних типів (ономастична лексика), які у відповідності з об’єктами поділяються на антропоніміку, топоніміку, зоонімію (власні імена тварин),   астронімію,   космонімію   (назви   зон   та   частин   Всесвіту),   теонімію (імена богів) та інше [6, c. 34]. 7 Власні   імена   людей,   форми   по   батькові,   прізвища,   прізвиська, псевдоніми   відносяться   до   розділу   ономастики,   який   називається антропоніміка (від грецького антропос – людина). Ономастичні   дослідження   допомагають   виявляти   шляхи   міграцій   та місця   минулого   розселення   різних   народів,   мовні   та   культурні   зв’язки, стародавній   стан   мов   та   їх   діалектів.  Топонімія   дуже   часто   є   єдиним джерелом інформації про зниклі мови та народи [6, c. 35]. Згідно з Книгою Буття, першими отримали особові імена самі люди, відомі їм місця на землі, тварини (свійські та дикі) та відомі небесні світила. Ці об’єкти та їх імена заповнювали ономастичний простір прадавньої людини. Час спливав та цей простір розширювався, отримали імена нові типи об’єктів. Сучасна ономастика – це комплексна наукова лінгвістична дисципліна, яка має своє коло проблем та методів. Ономастичні дослідження допомагають вивченню шляхів міграції окремих етносів, визначенню місць їх проживання, установленню більш стародавнього стану окремих мов, визначенню мовних та культурних контактів різних етносів. 1.2. Історія походження українських  імен Ім'я є найдавнішим серед усіх видів і способів найменування людини. Сучасними дослідженнями встановлено, що вже в кам'яному віці люди мали імена. Вони  не могли з'явитися до появи мови, а мова починає формуватися в неандертальців. Приблизно до цього часу відносять і появу імен. У процесі суспільної трудової діяльності у людини виникла потреба сказати щось іншим членам суспільства, а значить – і необхідність назвати окремих його членів [7, c. 54]. Імена   –   такі,   як   ми   їх   знаємо   сьогодні,   –   виникли   не   одразу:   вони 8 пройшли довгий  шлях становлення, розвитку, змін. За родового ладу імена кожного роду були його власністю і не могли вживатися в інших родах того ж племені. Не могло бути також двох людей з однаковим ім'ям. Якщо імен не вистачало, їх можна було позичити з іншого роду. Після смерті людини, яка мала це позичене ім'я, його слід було повернути сусідам. Утвердження   рабовласницького   ладу   внесло   значні   зміни   в   життя людей: з'явилась держава, первісні примітивні релігії замінилися складнішими. Особове ім'я людини стало обов'язковим.  В   історії   особових   імен   вирізняються   два   етапи:   дохристиянський період та період після прийняття християнства [7, c. 57]. До   введення   християнства   особові   імена   були   прізвиськами,   які давалися тій чи іншій людині через певні обставини. Ці імена­прізвиська були дуже   різноманітні.   Їх   підказували   здебільшого   різні   обставини   родинного життя. У так званих числових іменах був майже весь числовий ряд від одного до десяти: перша дитина у сім’ї – Первак, третя – Третяк і так далі. Дуже розповсюджені були імена, які давали за кольором шкіри або волосся та за іншими зовнішніми ознаками: Біленький, Чорнявий, Великий, Головатий та інші.   Окрім   імен,   які   давалися   за   зовнішніми   ознаками,   були   й   такі,   що привласнювалися  в залежності від характеру  та поведінки дитини: Безсон, Крикун, Забава. Довгоочікуваного сина називали Ждан , небажаного Неждан , Нечай , єдиний син діставав ім’я Одинець. В особових іменах дуже часто відображалася пора року, коли дитина з’явилася на світ: Зима, віра в магічну силу імені, спільного із назвою рослини, тварини тощо:  Береза, Лев, Орел, Сокіл   та   інші.   Імена   з   негативним   емоційним   забарвленням   давалися,   як застережний захід: за уявленням наших пращурів, погані імена, такі як Горе, Захворай, оберігали дітей від дії злих сил. У дохристиянський період поряд з одноосновними іменами функціонували і двоосновні з компонентами ­ слав , ­ 9 мир,   ­   волод,   ­   гост,   ­   бор:  Милослав,   Радослав,   Володимир,   Всеволод, Ратибор та інші [7, c. 62].  Після прийняття християнства увійшли у практику так звані календарні імена.   Це   особові   імена,   які   давалися   людям   за   церковним   календарем,  у якому  вони були  розподілені  по  всіх  днях року.  Християнські  імена  були також   прізвиськами   людей   –   греків,   євреїв,   римлян,   єгиптян,   але   вони потрапили у календарі у своїх справжніх іномовних звучаннях без перекладу. Кожне  з   цих  імен  можна   перекласти   на   нашу   мову   та   дізнатися   про   його значення. Сучасні імена дослідники поділяють на шість основних груп : 1.Візантійські християнські імена, або імена християнського календаря, запозичені разом із введенням християнства на Русі у Х ст. До візантійських імен належать, наприклад, популярні в Україні імена Іван, Олексій, Михайло, Григорій, Петро, Федір, Ганна , Олена, Катерина. На українському мовному ґрунті   вони   набули   специфічного   звукового   оформлення,   обросли різноманітними варіантами і вже давно не сприймають як запозичені. 2.Давньоруські, або дохристиянські ­ Володимир, Всеволод, Ростислав, Людмила, Ждан, Горобець, Красной, Любава  та інші, у тому числі кальки з грецької   мови   типу   Богдан,   Віра,   Надія,   Любов,   і   окремі   імена скандинавського   походження,   що   побутували   в   Давній   Русі,   ­   Ігор,   Олег, Ольга. 3.Імена, запозичені із західнослов’янських і південнослов’янських мов : Ванда, Ружена, Власта, Квітослава та інші. 4. Нові імена, які почали з’являтися після революції 1917 року, коли церква  була  відокремлена   від  держави  і  батьки  здобули  право   дати  дітям імена, що виходили за межі канонічних. Помітну групу складали імена, що відображали   революційну   ідеологію,   нові   явища   суспільного   життя,   реалії тогочасної дійсності: Воля, Свобода, Слава, Октябрина, Кім, Тракторина та 10 інші. Імена­неологізми поповнювалися за рахунок назв квітів: Лілія, Піонія тощо. Іменами ставали слова типу Геній, Ідеал, Ідея, Новела, Іскра та подібні. Як показує мовна практика, перевірку часом витримали далеко не всі імена­ неологізми 20­х років [7, c. 65]. 5. Імена, запозичені із західноєвропейських мов, типу Альберт, Арнольд, Артур, Вільгельм, Франц, Жанна, Елеонора та подібні. Їх поширенню сприяли популярні твори зарубіжної художньої літератури, преса, радіо, кіно. Так, на честь   героїнь   трагедій   Вільяма   Шекспіра   дівчаток   називали   Дездемоною, Джульєттою, Офелією, на честь героїні опери Джузеппе Верді «Травіата» ­ Віолеттою. Надмірне захоплення іншомовними іменами, характерне для 20­ 30­х років, уже в 40­х роках різко спадає. 6. Індивідуальні  імена­новотвори, які  виникають  у  колі   тієї  чи  іншої родини. До таких, наприклад, можна віднести ім’я Вальжанна, згадане у творі І. Григурка «Ватерлінія». У наші дні переважна більшість імен, якими називають новонароджених, належить   до   системи   традиційних   імен,   успадкованої   від   поколінь,   але естетично відшліфованої. Імена   в   залежності   від   ситуації   мовлення   можуть   виступати   у найрізноманітніших   видозмінах.   Поряд   з   офіційними   повними документальними іменами існують розмовно­побутові (скорочені, чи усічені, здрібніло­пестливі та згрубіло­зневажливі) їх варіанти. Є   підстави   констатувати   повну   відсутність   соціальної   диференціації особових імен в Україні (однаковим набором імен користуються в родинах робітників,  селян   інтелігенції),  інтенсивне   зближення   міського   і   сільського іменного репертуару. Особове  ім’я – це юридично зафіксоване слово, за допомогою якого (разом із формою по батькові та прізвищем) здійснюється індивідуалізація, чи, як кажуть фахівці, легалізація особи. За існуючими законами в нашій країні, 11 батьки   зобов’язані   зареєструвати   дитину   протягом   трьох   місяців   після   її народження.   Зафіксована   в   актовій   книзі   і   в   свідоцтві   про   народження тричленна формула має бути точно відтворена в наступних документах особи. Порядок   присвоєння   імені   новонародженому   визначається   законодавством України. 1.3.  Релігія  і традиція як мотиви  вибору  імені  в українських родинах  З   кінця   ХІХ   до   початку   ХХІ   ст.   релігійність   батьків   є   одним з   визначальних   чинників,   що   впливають   на   вибір   імені.   До   1918   р.   право реєстрації   новонароджених   належало   церкві,   і   дітей   називав   священик   за церковним календарем. Тому селяни переважно отримували імена тих святих, пам'ять   яких   під   час   їхнього   народження   вшановувала   церква [12,   с.   75].   Саме   релігійний   чинник   сприяв   тому,   що   більшість   хлопців, народжених   у   січні,   отримували   імена   Василь,   Григорій,   Савва,   Степан,   а дівчата  –  Агафія, Анастасія, Марія,  Меланія, Ніна, Тетяна. Народженим у квітні   часто   давали   імена   Георгій,   Яків,   Марфа,   Параскева,   у   травні   – Олексій, Олександра, у липні – Іван, Павло, Петро, Алевтина, Єфимія, Уляна, у   серпні     –    Ілля,   Євдокія,   Христина,  у   вересні     –   Іван,  Марія,  Ганна,   у листопаді – Дмитро, Михайло, у грудні – Андрій, Микола, Варвара.   Відміна   обов'язкового   церковного   хрещення   1918   р.   сприяла демократизації   іменника:   відтепер   люди   сміливо   створюють   нові   імена, активно  запозичають   оніми   з  інших   мов,  використовують   давні   слов'янські імена, не передбачені святцями, відмовляються від значної кількості старих імен і замінюють церковно­канонічні форми імен народними, вживають у ролі офіційних найменувань різні розмовно­побутові варіанти і т. ін. Це призводить до зменшення впливу релігійного чинника на вибір імен для новонароджених. Канонічні   імена   й   надалі   переважають   в   іменнику,   однак   тепер     батьки 12 обирають їх самостійно, за власним смаком, незалежно від релігійних свят. Після   проголошення   незалежності   України   відроджуються   національні традиції й зростає вплив церкви на свідомість людей.   Упродовж 1990­х   і особливо   2000­х   рр.   дітей   дедалі   частіше   називають   за     церковним календарем.   Слов'янська   народна   антропонімія   зазнала   великого   впливу християнської культури; це стосується списку імен, однак вона багато в чому зберегла   ставлення   до   імені,   притаманне   до   називання   іменем, дохристиянській   міфопоетичній   традиції   [8,   с.   598].   Тому   поряд   із релігійними   узвичаєннями   досі   діють   і   деякі   забобонні   уявлення,   як­от: дитина буде здоровою і щасливою, якщо дочці ім'я вибере батько, а синові – мати; діти  будуть  дружити  між собою,  якщо  їх назвати на одну букву тощо. Родинні традиції – чинник, який, на думку П.П. Чучки, «за ступенем актуальності в наші дні, а великою мірою і в минулі десятиліття, … треба поставити на перше місце» [12, с. 79]. За визначенням В.А. Івашка, традиція – це «заданий суспільством самому собі алгоритм поведінки в певних умовах» [2, с. 11]. Традиція найменування на честь діда, батька чи іншого близького родича   є   визначальним   чинником,   який   утримує   на   провідних   позиціях   в іменнику   такі   канонічні   оніми,   як   Андрій,     Віктор,   Віталій,   Володимир, В'ячеслав,   Григорій,  Дмитро,  Іван,  Микола,   Михайло,  Олександр,  Олексій, Павло, Петро, Семен; Анастасія, Валентина, Галина, Ганна, Дарія, Євгенія, Ірина,   Катерина,   Людмила,   Марина,   Марія,Надія,   Олександра,   Тетяна   та деякі  інші.  Варто зауважити, що визначений чинник особливо впливовим був під час війни. Коли чоловіки гинули в боях за Батьківщину, багато хлопчиків отримало імена своїх рідних. На   початку   ХХІ   ст.   дітей   усе   частіше   називають   на   честь   дідусів   і бабусь.   Ця   тенденція,   на   нашу   думку,   має   позитивне     значення,   оскільки сприяє відновленню й збереженню призабутих імен, які вже вийшли з ужитку. 13 Так,   за   останнє десятиліття іменник українців збагачують   такі призабуті імена:  Борис,  Влас, Давид,  Данило,  Єлисей,  Захар, Іларіон,  Ілля, Йосип, Карпо,   Кирило,   Леонтій,   Марко,   Микита,   Мирон,   Назар,   Омелян,   Пилип, Платон,   Степан,   Тарас,   Тимофій,   Федот,   Харитон,   Юлій,   Яків,   Ярослав; Варвара,   Василина,   Єва,   Євдокія,   Єлизавета,   Зоряна,   Зоя,   Іванна,     Кіра, Ксенія,  Лідія,  Мар'яна,    Меланія,  Милана,  Мирослава,   Мілена,  Серафима, Софія, Таїсія,  Уляна.  1.4.  Народні звичаї та прикмети, пов’язані з обиранням імені для дитини Вибір імені для новонародженого ­ радісне і в той же час важливе і відповідальне подія для  майбутніх батьків. Адже почасти ім'я може внести свої корективи в долю маленької людини. Існує безліч друкарських видань, що дають поради про те, як назвати дитину, що позначає обране для малюка ім'я, якими рисами характеру воно наділяє. Деякі  батьки  керуються  ними, вибираючи  те  ім'я,  яке  передбачає добре життя. За традицією обирається ім'я того святого, чий день пам'яті найбільш близький до дати народження. Але забороняється давати ім'я за календарем «назад»,   тобто   відповідно   зі   святом,   що   передували   дню   народження (названий «назад» дитина не буде рости, у той же час, напрямок «вперед» символізує  розвиток  і зростання). Також не слід  називати  «день у  день».   Наректи   дитину   ім'ям   праведника   ­   до   добра,   мученика   ­   до   лихо. Дівчаток не рекомендується називати ім'ям матері чи бабусі по материнській лінії ­ маля буде часто хворіти. Старший син, названий ім'ям батька, буде і здоровий     Діти, неврівноваженими і примхливими.   щасливий.   названі   іменами   батьків,   ростуть 14 Не слід давати «ім'я на ім'я», тобто називати дитину ім'ям якого­небудь іншого члена сім'ї, що живе в цьому ж будинку: разом вони не уживуться. Не можна називати дитину на честь померлого родича ­ він успадкує його долю. Але якщо у померлого була щасливе життя, то називати на честь нього дозволено. Більш м'яко вимовні імена та по батькові роблять людей добрішими. Не   називайте   дівчинку   ім'ям,  провідним   свій   початок   від   чоловічого (Олександра, Євгенія, Антоніна і т.п.), якщо ви не хочете, щоб у неї склався чоловічий характер. Бажано давати дитині більш довге ім'я ­ для повної та широкої життя. Братів   і   сестер   слід   називати   співзвучними   іменами   (Марина­Ірина, Юрій­Юлія) ­ для миру і взаєморозуміння між ними. Особливо це стосується двійнят. Можна помітити, що деякі рекомендації суперечать один одному, але в той же час всі вони мають місце бути. Ім'я повинно легко утворювати по батькові, легко запам'ятовуватися. Бажано,   щоб   у   поєднанні   з   по   батькові   та   прізвищем   ім'я   вимовлялося гармонійно. Багато   хто   називає   малюка,   вперше   побачивши   його,   внутрішньо розуміючи,   що   тільки   це   ім'я   йому   підходить.   Важливо,   щоб   обране   ім'я подобалося обом батька. ГЛАВА 2 СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВИБОРУ ІМЕНІ ДИТИНІ 2.1. Особливості вибору імені у нашому краї 15 Ім’я та характер, ім’я та моральний вміст особистості, ім’я та доля людини   –   чи   існує   між   такими   поняттями   зв’язок?   Над   цим   питанням замислювалися ще наші пращури та відповідали на них позитивно. Людина,   її   ім’я,   сутність,   лінія   поведінки,   її   майбутнє   нерозривно пов’язані між собою. Ім’я ототожнюється з людиною, через нього вона усвідомлює сама себе та   спілкується   з   навколишнім   середовищем.   Якщо   звучання   імені   людини може   викликати   в   інших   людей   будь­яке   почуття,   то   це   почуття   буде автоматично переноситися на власника цього імені. Можна вирізняти основні моменти впливу імені на психіку людини: 1) Підсвідоме сприйняття слова через його ритмічність, пластичність, мелодійність. Через несвідомість такого впливу від нього доволі важко буває визволитися. 2)  Розповсюдженість.  При   цьому   сила   впливу   імені   тим   більша,   чим менше воно вживається. 3) Асоціації, пов’язані з іменем. 4) Образ героїв історії та культури, що мали це ім’я. 5) Конкретна суть та значення імені як слова. Ім’я   людини  –  це   деяка   матриця   особистості,  яка   припускає   певний зв'язок з навколишнім середовищем. Не можна бути достеменно впевненим, що   цей   зв'язок   проявиться   в   житті   людини   повною   мірою   –   дуже   багато залежить від виховання людини, її особистої праці над собою; але все ж таки енергія,   що   міститься   в   людському   імені,   безсумнівно,   буде   впливати   на людину   та,   визначивши   її   характер,   цю   енергію   можна   з   успіхом використовувати для досягнення тих чи інших цілей. Володіючи   цією   інформацією   розглянемо   характеристики   імен   учнів Красноперекопської загальноосвітньої школи I­III  ступенів № 5. Значення та характеристика імен дівчат 11 – Б  класу 16 Анастасія  –  жіноче від чоловічого імені Анастас (грецьке,  anastasis  – воскресіння). Дівчинці   з   таким   ім’ям   визначено   бути   найвродливішою,   самою найтендітнішою.   Її   люблять   у   дитсадку,   у   школі   –   скрізь.   Вона   ніколи   не зрадить, не буде злою, мстивою, а навпаки, вона беззахисна перед хитрими, злими  людьми.  Її  легко   обдурити  чи   образити.  Дівчина   з  цим   ім’ям   росте мрійливою,   любить   казки.   У   неї   добре   розвинута   уява.   Анастасія,   що народилась влітку, має характер дружній, чуйний. Вікторія – латинське, Victoria – перемога. Це   спокійна,   врівноважена   дитина.   Вона   дуже   часто   схожа   на   свого батька.   Її   внутрішня   невпевненість   у   собі   поступово   переростає   у   спроби самоствердження, що інколи приймають дивакувату форму. Вона довірлива та відверта, заради близьких людей готова на будь­які жертви. Катерина – грецьке, katharios – чистий. Запаслива,   трохи   жадібна.   Катя   самолюбива,   важко  переносить   коли успіх інших перевершує її досягнення. Вона одна з найкращих учениць класу. Характер у цієї дівчини неспокійний, тривожний, вона переживає з будь­якого приводу. У багатьох галузях може бути добрим працівником. Катерина, що народилася   весною   трохи   примхлива   та   неврівноважена.   Але   це   з   роками минає, вона стає серйозною та розважливою. Марина – латинське, marina – морська. Трохи   гордовита   дівчинка.   Має   важкий   характер.   Намагається підкорити всіх домашніх собі, але дуже часто піддається впливу більш сильної людини.   Розумна,   смілива,   веселої   вдачі   ця   дівчина   має   сильне   почуття власної   гідності.   «Весняна»­   романтична,   загадкова.   На   кухні   вона   гарна господиня. Марина любить, коли на неї спрямована вся увага. Марина, що 17 народилася   весною,   може   працювати   де   завгодно,   але   більш   за   все   їй підходить робота у сфері обслуговування. Ірина – давньогрецьке, що означає мир, спокій У дитячі роки Ірина самостійна й рішуча. Прагне більше перебувати в товаристві батька, ніж матері. Має гарні здібності, і навчання не жадає від її   особливих   зусиль.   Здатна   реально   підходити   до   оцінки   навколишньої її дійсності. Любить читати фантастичні романи й детективи, захоплюється спортом. Проливати сльози, співпереживаючи героям книги, ніколи не буде, тому що почуття сентиментальності їй не властиве, навпаки, у її характері присутня жорстокість. Після закінчення школи для Ірини важливим моментом у   житті   стає   придбання   спеціальності,   а   потім   і   професійний   ріст. Відповідально підходить до виконання будь­якої роботи Олена ­ догречеського походження,  означає світло, факел, або ж світла, сонячна, іноді сяюча, і обрана. Маленька Олена любить казки. Тримається дещо замкнуто, серед дітей тримається   відокремлено,   живе   своїм   внутрішнім   світом.   Дуже   довірлива. Доброта Олени не носить активного характеру.    Їй подобається краса в речах. Уроки вчить час від часу, але, маючи гарну пам'ять, устигає по всіх предметах. Характером більше схожа на батька. Замолоду робить враження замкнутої й соромливої, але при більш близькому знайомстві можна побачити в ній життєрадісну, емоційну натуру з багатою фантазією. Найбільших успіхів Олена домагається в професіях, де потрібне вміння спілкуватися з людьми. Ангеліна  – жіноче від латинського чоловічого імені Ангелус, в свою чергу, походить від грецького «Ангелос» – «вісник, ангел».  Європейська форма цього імені – Анжеліка і Анжела. Ангеліна вміло поєднує   в   собі   веселу   вдачу   і   відстороненість,   гострий   розум   і   спокій. У родині Ангеліни батьки можуть не ладити один з одним і нерідко розходяться. 18 Складні відносини між батьком і матір'ю накладають відбиток на характер дівчинки.   Вона не розраховує ні на чию допомогу, покладається тільки на себе.   Буває   дратівливою,   впертою,   непоступливою.   Школу   відвідує   без особливого бажання й учиться так собі. Владислава  –   славянське,   означає   «славна   владичиця»   або   що «володіє славою». Яку   б   зменшувальну   форму   свого   імені   не   вибрала   Владислава   ­ Влада, Лада або навіть Слава ­ все одно в її характері найчастіше переважають упевненість в собі, цілеспрямованість і жвавість характеру. Взагалі, вона дуже честолюбна і емоційна, як правило, має швидкий розум і живу уяву, а у разі потреби   уміє   проявити   необхідну   твердість.   У   неї   дійсно   багато   шансів добитися успіху і зробити своє життя досить нормальним, тим більше що її прагнення до лідерства не припускає владності. Створюється враження, що натяк, що міститься в імені Влада, на владу вже задовольняє честолюбство і не потребує підтвердження практикою, так що Владі не треба нікого особливо підпорядковувати своїй волі, набагато краще просто залишатися самостійною і незалежною серед таких же самостійних людей. Єлизавета  ­ давньоєврейське, означає «Божа клятва, обітниця Богу» (почитаюча Бога).    Єлизавета   ­   непосидюча   дитина,   не   може   спокійно   всидіти   навіть однієї хвилини. Вона всюди хоче встигнути, усе довідатися. Однокласники люблять її за веселий характер, вірну дружбу. Прагне відвідувати всі гуртки рукоділля,   які   тільки   можливі,   зуміє   зшити   плаття   для   своєї   улюбленої ляльки. Намагається створити про себе враження краще, ніж вона є насправді. Їй здається, що люди ставляться до неї гірше, ніж вона того заслуговує, тому, намагаючись   самоствердитися,   робить   іноді   екстравагантні   вчинки.   У жіночому товаристві намагається стати лідером, але із друзями й близькими м'яка й чуйна. 19 Значення та характеристика імен хлопців 11 ­ Б класу Олександр  –   грецькою  alexo  –   захищаю   і  aner  –   чоловік,   мужній оборонець і захисник людей. Він завжди рішучий, дотепний, товариський. Але нерідко буває різким та запальним. Тому, хто намагається впливати  на нього з позиції сили, не варто розраховувати на успіх. На перший погляд у нього є велика сила та він може   прикласти   усі   зусилля   для   того,   щоб   досягнути   мети,   але   у   його рішучості   присутня   частка   сумнівів.   Олександр   боїться   невідомості,   дуже часто боїться невдач. Дружбу сприймає глибоко. Везіння та щаслива  доля допомагають йому вибиратися з неприємних ситуацій. Павло – латинською paulus – малий. Його   характер   дуже   непростий,   але   спілкуватися   з   ним   легко   та приємно. В роботі він винахідливий, більш за все цінує істину, красу, добро. Дуже   ревнивий,   але   здатен   пробачати.   Не   робить   поспішних   вчинків,   не поспішає у надзвичайних ситуаціях. У Павла конкретні бажання та цілі, котрі йому вдається здійснити. Має силу волі, але все залежить від його настрою. Має гарне почуття гумору.  Олексій – давньогрецьке,  означає «захищати».  Це ім'я дасть синові спокійна й тиха жінка. Хоча із самого дитинства Олексій дуже прив'язаний до матері й багато в чому схожий на неї, однак відразу ж починає відчувати себе захисником матері, а в більше дійшлий вік може   стати   захисником   і   для   інших   жінок.   Олексій   воліє   бути   людиною справи   й   менше   займатися   розмовами.   У   дитинстві   він   звичайно   не   є заводилою, але його думка має часом вирішальне значення.  Дорослий Олексій старанний   у   будь­якій   справі,   якою   займається,   і   із   задоволенням   робить навіть   кропітку   роботу.  Він  завжди   прагне   до  досконалості   й  домагається успіхів у будь­якій справі ­ виробництві, науці, спорті, бізнесі. Олексій не 20 позбавлений честолюбства й завдяки цьому домагається гарного положення в суспільстві. Віктор ­  латинське,  означає «переможець».  Віктор   ­   довірливий   хлопчик,   вірить   усьому,   що   говорять   йому дорослі.   Довідавшись   про   обман,   він   сильно   засмучується,   Віктор   не злопам'ятний, швидко забуває образи й знову з довірою ставиться до людей. Можна намагатися змусити Віктора займатися музикою, наприклад, навчати грі на піаніно або скрипці, але малоймовірно, що з Віктора вийде професійний музикант. Щирий інтерес у хлопчика будуть викликати книги про індіанців і фільми   про   розвідників.   Небезпечні   пригоди   викликають   у   нього   більше почуттів і емоцій, ніж абстрактні музичні образи.  Ставши дорослим, Віктор буде вибирати професію, більше пов'язану із чимсь конкретним і відчутним. З нього   вийде   гарний   електрик   або   шофер.   Він   може   стати   професійним футболістом, домогтися успіхів у стрілянині з лука. Якщо ж Віктор стане художником, то швидше за все він віддасть перевагу графіці. Роман  ­ латинське, означає «римський, римлянин».  У   дитинстві   Роман   часто   хворіє,   можливі   навіть   небажані ускладнення,   тому   батькам   необхідно   стежити   за   здоров'ям   хлопчика.   У зв'язку із частими пропусками занять   Роман може погано вчитися в школі, тут   теж   йому   може   знадобитися   допомога.   Роман   не   терпить   у   житті однаковості.   Він   раптово   може   перервати   навчання   в   інституті   й   піти працювати. Чимсь захопившись, він загоряється й намагається захопити своєю витівкою інших. Валерій  ­ латинське означає «бути здоровим».  Характер   Валерія   з   раннього   дитинства   доставляє   батькам   багато хвилювань.   Валерій   любить   рухливі   ігри,   із   задоволенням   бігає,   лазає   по деревах. Для гостроти відчуттів він може перебігти дорогу перед машиною, уночі відправитися в яке­небудь глухе місце в надії зустріти там примару. 21 Такі забави Валерія можуть викликати в батьків головний біль і прискорене серцебиття. Книги Валерій любить читати відповідні свої неспокійній натурі. Йому подобаються пригоди й фантастика.  Валерій ­  улюбленець  батька.  З матір'ю відносини рівні. Він вислухує всі її наставляння, не сперечається, але наставляння її виконує не завжди. У   нашому   дослідженні   проаналізовано   антропонімічний   матеріал, отриманий   з   анкет   учнів   школи.   У   класі   навчається   25   осіб,   однак   брали участь   у   дослідженні   лише   15   учнів,   з   них   9   дівчат   (9   жіночих   онімів), 6 хлопців (6 чоловічих онімів).  Варто зауважити, цей масив антропонімів неоднорідний, і у складі цих імен   можна   виділити   кілька   пунктів.   Найбільш   численною   групою   є   імена християнські  (релігійні, візантійські). Імена  такого  типу  прийшли  до  нас  з різних мов: латинської, грецької, давньоєврейської. Розглянемо імена цього типу, які ми отримали з анкет респондентів. Усього   15   антропонімів:   латинські   –   6   (   Вікторія,   Марина,     Павло, Віктор,   Роман,   Валерій),   давньоєврейські   –   1   (Єлизавета),   грецькі (давньогрецькі) – 7 (Анастасія, Катерина,   Ірина, Олена,   Ангеліна Олексій, Олександр) , слов’янські – 1 (Владислава).   Це дало змогу нам відокремити типи імен за походженням.  Нами було проаналізовано 15 анкет учнів 11 класу   загальноосвітньої школи    I­III    ступенів   №   5   з   них   9   дівчат   (9   жіночих   онімів),   6   хлопців (6 чоловічих онімів) (Додаток № 1). Серед респондентів ми виділили наступні чинники: родинні традиції; релігійний чинник; подібність імен;  фактор моди.  У анкеті їм було запропоновано відповісти на такі запитання:  ­ За якими традиціями надаються імена в Україні, Криму? ­ За якими традиціями надаються імена у Вашій родині? ­ Чи знаєте Ви походження власного імені?  ­ Які імена популярні сьогодні серед населення? 22 2.2. Порівняльний аналіз мотивів вибору імен Аналіз отриманих відповідей на вищезазначені запитання показав, що сьогодні активно відбуваються зміни у процесі найменування дітей. Так, на питання:   «За   якими   традиціями   надаються   імена   в   Україні?»   переважна більшість   учнів   відповіли,   що   у   наші   дні   значна   кількість   імен,   якими називають   новонароджених,   належить   до   системи   традиційних   імен, успадкованих від попередніх поколінь. Основними мотивами при виборі імені є родинна традиція, милозвучність імені, легкість у вимові та вшануванням іменем   дитини   видатних   осіб.   Водночас   питання   «За   якими   традиціями надаються імена у Вашій родині?» показало, що 87, 74 % опитуваних зі всієї вибірки володіють інформацією наступного характеру: право вибирати ім’я в нашій   родині   залишається   за   батьками.   Питання   «Які   імена   популярні сьогодні серед населення?» дозволило підсумувати зазначене в анкетах учнів й отримати відповідь: на протязі 10 ­ ти, а то й більше років розповсюджені такі імена – жіночі: Олександра, Софія, Марія. Останнім часом популярними стають   імена:  Поліна,   Арина,   Христина,   Наталія.   Серед   чоловічих   імен переважають: Богдан, Максим, Дмитро, Кирило, Сергій, Олександр.  Проведене дослідження   свідчить, що антропоніми  учнів, які зазнали впливу різноманітних чинників, активно функціонують у часі. Проте, незначна кількість   опитуваних   все   ж   таки   недостатньо   обізнані   щодо   мотивів   їх найменування.  Їх знання обмежуються лише тією інформацією, яка дійшла до нашого часу, передаючись із покоління в покоління та видозмінюючись. Особливої   уваги   потребує   вивчення   питань   мотиваційного   підґрунтя вибору особового імені. Вибір найменування дитини – це важливий процес, який відображає антропонімічні уподобання мешканців певної країни, регіону. На цей процес впливає велика кількість факторів. Не зважаючи на важливість вивчення цього питання, воно й досі залишається мало вивченим.  23 ВИСНОВКИ У  науково­дослідницькій  роботі ми мали на меті визначити  характерні особливості надання імені,  її вплив на долю людини, також  проаналізувати основні мотиви вибору імен учнів загальноосвітньої школи                          м. Красноперекопська.   Джерелами   фактичного   матеріалу   послугували   дані, отримані шляхом анкетування, проведеного серед учнів. Теоретичною основою для  розв’язання поданих завдань постали праці таких науковців: Л.Г. Скрипник, Н.П. Дзятківської, Белей Л.О., Масенко Л.Т., П. Чучки, П. Флоренського. У першому розділі роботи нами була розглянута історія походження імен. Визначено основні чинники, що впливають на вибір імені для дітей в українських родинах. Зосереджена увага на народних звичаях та прикметах, пов’язаних з обиранням імені для дитини. Другий  розділ   був присвячений     практичній  частині,  що  передбачала виявлення саме сучасних тенденцій найменування дітей. 24 Вивчивши     теоретичну   основу   обраної   теми   та   зіставивши   його   з сучасними   умовами,   ми   виявили   необхідність   проведення   аналізу   мотивів, якими послуговувались інформанти, надаючи ім’я дитині з точки зору учнів.  Виходячи з отриманих даних, дійшли висновку, що антропоніми учнів загальноосвітньої школи, які зазнали впливу різноманітних чинників, активно функціонують   у   часі.   Окрім   цього   було   виявлено   недостатнє   володіння інформацією щодо значення дітьми походження власних назв. Результати   дослідження   доводять   необхідність   формування пізнавального інтересу до процесу виникнення, утворення імен  як найвищої цінності, добутої людством. СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Белей Л.О. Ім'я для дитини в українській родині: Словник­довідник. — Ужгород: Закарп. крайове т­во «Просвіта», 1993.— 117с. 2.   Ивашко   В.А.   Социолингвистический   и   психолингвистический   анализ ситуации выбора имени при наречении: автореф. дис. на соиск. науч. степени канд.   филол.   наук:   10.02.19   «Общее   языкознание»   /   Ивашко     Владимир Андреевич; Одесский гос. ун­т им. И.И. Мечникова. – Минск, 1978. – 20 с. 3. З історії власних імен. — У кн.: Культура української мови: Довідник. —К.: Либідь, 1990. — 168 с. 4. Масенко Л. Г. Українські імена і прізвища. — К.: Т­во «Знання» УРСР, 1990. —48 с. 25 5.  Осташ P.  І. Типи  імен  за  походженням. — У кн.:  Міжетнічні  зв'язки  в українській антропонімії XVII ст.: (Реєстри всього Війська Запорізького 1649 р. і мовно­територіальні контакти). — К.: Наук, думка, 1989. —С. 118—124. 6. Питання сучасної ономастики. — К.: Наук, думка, 1976. —244 с. 7. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. Словник­довідник. К.: Наукова думка, 1996. – 335 с. 8. Толстой Н.И. Имя в контексте народной культуры / Н.И. Толстой, С.М. Толстая // Язык о языке: [сб. ст.  / под  общ. рук.  и ред. Н.А. Арутюновой]. – М.: Языки русской культуры, 2000. – С. 597­625. 9. Федас Й. Історія, культура, краса імен // Народна творчість та етнографія. —1988. —№ 2. —С. 77 —79. 10. Хигир Б.Ю. Как правильно назвать ребенка./ Б.Ю. Хигир. – М.: Астрель: АСТ, 2007. – 349 с. 11. Чучка П. П. Слов'янські особові імена українців : історико­етимологічний словник. —Ужгород: Ліра, 2011. — 428 с 12.   Чучка   П.П.   Антропонімія   Закарпаття:   [монографія]   /   Павло   Павлович Чучка. – К. : ТОВ «Папірус», 2008. – 671 с.

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство

Педагогическое мастерство
Скачать файл
Бесплатно учителям.
Свидетельство СМИ.
Приз 150 000 руб. ежемесячно.
10 документов.