Первинний облік використання робочого часу і виробітку

Первинний облік використання робочого часу і виробітку

Робочий час – це встановлений законом або угодою сторін час, протягом якого робітники і службовці згідно з правилами внутрішнього розпорядку повинні виконувати свої трудові обов’язки.

Робочий день – це встановлена законом норма робочого часу протягом доби.

Нормування робочого часу протягом календарного тижня є робочим тижнем.

При п’ятиденому робочому тижні встановлено його тривалість – 40 годин. Законодавством встановлена скорочена тривалість робочого часу для:

- працівників віком від 16 до 18 років(36 годинний робочий тиждень),

- працівників зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці – не більше 36 годин на тиждень.

Зарплата працівникам, молодшим 18 років за скороченої тривалості робочого тижня сплачується в розмірах, передбачених відрядними розцінками.

Контроль за своєчасною явкою працівників на роботу та її закінченням організується за такими системами:

1)   картковою – з допомогою контрольного годинника, який на листку з табельним номером працівника пробиває час (години, хвилини);

2)   жетонною – з використанням жетонів із табельним номером працівника; при явці на роботу жетони навішуються на спеціальну дошку з табельними номерами або кидаються у ящик, після чого табельник дані про явку записує у табель використання робочого часу;

3)   перепустковою – шляхом пред’явлення через турнітет або здавання перепусток на початку зміни та отримання їх по закінченню зміни;

4)   рапортно-відомістною – з використанням рапортів, табельних відомостей, отриманих від майстрів, бригадирів та інших відповідальних осіб.

Облік використаного робочого часу ведеться у табелі використання робочого часу (ф. П- 12).

Завданнями табельного обліку є:

1.     контроль за явкою на роботу.

2.     виявлення причин запізнень або неявки на роботу.

3.     одержання даних про фактично відпрацьований час.

4.     складання звітності про наявність працюючих та її рух, про стан трудової дисципліни.

У табелі за місяць зазначається кількість відпрацьованих днів разом, годин разом, у тому числі надурочних, нічних, вечірніх, кількість днів неявок (з них по причинам), кількість вихідних та святкових днів. Табелі ведуться в розрізі цехів, відділів, дільниць та інших структурних підрозділів підприємства. Відповідальність за точність наведених даних покладена на табельників або відповідальних осіб (майстрів, начальників цехів, бригадирів). Облік неявок на роботу здійснюється на основі відповідних документів (довідок медичних установ, довідок шкіл та навчальних закладів, довідок про участь у судових засіданнях, наказів про відрядження, заяв працівників, оформлених належним чиним).

Табелі здають в бухгалтерію для нарахування заробітної плати, а тому доцільно їх складати за окремими категоріями працюючих (робітники, керівники, спеціалісти), за місцями роботи (цехи, дільниці, бригади, зміни), виконуваним функціям (черговий, слюсар, наладчик, електрик), за виготовлення замовлень, робіт чи послуг. Такі дані необхідні для правильного віднесення заробітної плати за призначенням на відповідні статті витрат.

Табель є основним документом для нарахування погодиної зарплати.

При відрядній формі оплати праці табельних даних не достатньо. Для нарахування зарплати необхідно отримувати відомості про обсяг виконаних робіт.

Облік виробітку робітниками-відрядниками у промисловості здійснюють за типовими формами залежно від технологічного процесу виробництва, системи організації та оплати праці в нарядах, рапортах про виробіток, маршрутних листах, відомостях обліку виробітку та інших документах, які є спіцефічними для окремих галузей.

Наряд частіше використовують підприємства з індивідуальним і дрібносерійним характером виробництва, коли робітники виготовляють одинакові вироби або зайняті на ремонтних роботах. Наряди можуть бути індивідуальні або бригадні. Основними реквізитами наряду є: прізвище робітника, його табельний номер, опис робіт, які повинні бути виконані, розцінка та код витрат, на які відноситься нарахування зарплати. Після виконання робіт вказаних у наряді, зазначається кількість виготовленої продукції, наряд підписується майстром або економістом.

У випадку, коли наряд виписано на бригаду, на зворотньому боці ведеться табель відпрацьованого кожним членом бригади часу. Ця інформація необхідна для розподілу між членами бригади зарплати за виконаний обсяг робіт.

Наряди, за якими робота протягом даного місяця не закінчена закриваються, робиться відмітка про фактично виконаний обсяг робіт. На завершальну частину роботи виписується новий наряд у наступному місяці.

У серійних і масових виробництвах виробіток кожного робітника і зарплата фіксуються у змінних рапортах, які ведуться у розрізі бригад або дільниць. В них зазначають прізвище робітника, табельний номер, розряд і кількість відпрацьованих годин. При розподілі бригадного заробітку враховують КТУ кожного члена бригади.

На підприємствах машинобудування впроваджена система маршрутних листків, які відкривають на кожну деталь або вузол окремо. Такі карти виписує виробничий відділ на підставі технологічних карт, у яких зазначають номер вузла чи деталі, номер операції, розряд робіт, норма годин і розцінки, виконавці робіт.

Первинні документи з обліку виробітку в установлені терміни (у міру закриття документів, щотижня, щоденно) подаються до бухгалтерії для обробки і нарахування заробітної плати.