Побудова обліку в управлінні власного капіталу (власності засновників) Загальні поняття про власні вкладення

Побудова обліку в управлінні власного капіталу
(власності засновників)

Загальні поняття про власні вкладення

Власний капітал — це власні джерела підприємства, які без визначення строку проведення внесені засновниками або залишені ними на підприємстві з уже оподаткованого прибутку. Він складається з таких компонентів-капіталів:

— статутного (реєстрованого);

— пайового;

— різних видів нереєстрованого;

— додаткового сплаченого;

— додаткового несплаченого;

— резервного (страхового);

— нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) минулих років;

— неоплаченого;

— вилученого.

Ці складові відбивають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишили у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.

Показник «власний капітал» — один з найістотніших і найважливіших для підприємства показників, оскільки дає уявлення про такі характеристики:

— забезпеченість коштами для функціонування;

— кредитоспроможність;

— платоспроможність.

У світовій практиці у формуванні власності (капіталу) засновників підприємства розрізняють (за економіко-правовим характером) два поняття: вклади й додаткові внески засновників. Вони виконують різні функції. Для того щоб зрозуміти ці функції, слід спочатку з’ясувати складові елементи власного капіталу.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини: реєстрований і нереєстрований. Перша — це статутний або пайовий капітал, друга — додатковий, резервний, страховий капітали та нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Але вклади виконують незрівнянно більше функцій і мають значно глибший зміст, аніж просте внесення додаткових коштів (майна), зокрема й таких, що залишилися в складі власного капіталу як нерозподілений прибуток.

Вклад — це частка засновника у статутному капіталі підприємства, яка виконує такі функції:

— інвестування у діяльність підприємства (це першочергове джерело формування майна підприємства);

— регулювання відносин власності (розподіл майна, виробленої продукції, одержаного прибутку тощо). Це особливо важливо у разі виходу учасника з підприємства або коли йдеться про правонаступництво тощо;

— управління підприємством (адже кількість голосів кожного учасника дорівнює його вкладу або пропорційна до нього).

Додатковий внесок — це частка засновника в інших формах власного капіталу підприємства — резервному, страховому чи нерозподіленому прибутку (непокритому збитку) минулих років (лишається неспожитою частка прибутку поточного року), тобто вклад виконує лише першу функцію — інвестування.

Додаткові грошові внески або майно засновників можуть бути спрямовані на розвиток підприємства, закупівлю товарно-матеріальних цінностей, покриття збитків тощо.

Формування статутного капіталу за рахунок вкладів засновників — обов’язковий елемент установчих документів підприємства. Сума статутного (пайового) капіталу підлягає обов’язковій реєстрації в державному реєстрі господарських одиниць. Рішення про його збільшення (зменшення) також обов’язково має реєструватися. Сума статутного капіталу за балансом підприємства не може бути відмінною від тієї, що зареєстрована в державному реєстрі. Невкладені кошти засновників показуються в пасиві балансу.

Вартісна оцінка вкладу визначає частку засновника у статутному капіталі, тоді як додаткові внески, крім випадків, щодо яких самі засновники зробили застереження, на її розмір не впливають. Ця властивість додаткових внесків набуває особливого значення, наприклад, у разі банкрутства. Учасники товариства відповідають лише в межах своїх вкладів (часток). При цьому додаткові внески учасників до інших видів власності до уваги не беруться.

Згідно із законодавством, внесення вкладу є обов’язковим для засновника. Воно неодмінно спричиняється до зміни статутного (пайового) капіталу, його перереєстрації. А ось додаткові внески є добровільними. Відповідне рішення приймається простою більшістю голосів засновників. При цьому важливо, що робиться — вклади до статутного капіталу чи додаткові внески просто до власності (капіталу). Для побудови бухгалтерського обліку власності це має першорядне значення.

Вилучені з ринку акції зменшують участь акціонерного товариства на ринку і, відповідно, відбиваються в пасиві балансу.