Робота з літературним твором (3 клас, укр. читання)

Хлопчик Валь                                               Михайло Слабошпицький Жив на світі маленький сіроокий хлопчик Валь. Було в нього найзаповітніше бажання — мати розумного собаку. Він  ніколи не бачив собак, йому тільки читали про них книжки.  З книжок Валь узнав, що ці тварини — дуже розумні істоти і віддані  друзі. Тому він їх і полюбив. Якогось дня Валь проснувся і вирішив, що піде шукати собі собаку. Він не знав, де вони водяться, а тому подумав, що шукати їх треба в лісі. І  він пішов у ліс. А там йому зустрівся Гном чарівник. —    Ти чом тут ходиш, хлопчику Валь? — запитав Гном. —    Я шукаю собаку,— сказав йому Валь.— А звідки мене знаєш? —    Я всіх знаю,— відповів Гном. —    А хто ж ти такий? — запитав Валь. —    Я найстаріший і найдобріший гном на світі. Я все знаю, я все  можу. —    Як тобі добре,— мовив, зітхнувши, Валь.— Ти можеш мати все, що схочеш. —    А я нічого не маю, бо не хочу мати. Я живу лише для того, щоб  виконувати людські бажання. —    Ой, то ти можеш мені допомогти? —    Можу. І допоможу. Гном покрутив свого зеленого вуса, схожого на лісну траву, суворо  поморщив схожого на гриб носа і запитав: —    А ти знаєш, що собаку треба любити? —    Знаю і любитиму. —    От і добре,—  полагіднішав Гном,— буде тобі собака. Гном заклав два пальці в рота і тихенько свиснув Враз на той свист  з'явився яскравий, мов райдуга, дятел. Він сів на замшіле* Гномове  плече і допитливо ш дивився на хлопчика. Очі його світилися проти  сонця як два маленькі ліхтарики. —    На суничній галявині живе самотній, усіма забутий собака. Лети  до нього і скажи, що хлопчик Валь хоче з ним потоваришувати,—  попрохав дятла Гном. Валь навіть не встиг здивуватися, що дятел розумі людську мову, а  птах уже спурхнув з Гномового плеча. Тільки­но встиг Валь переповісти Гномові, що як виросте, вивчатиме життя всяких тварин і  вже читає про них книжки, аж тут і з'явився собака. Він був великий,  волохатий. І очі в нього були великі й сумні. Він довго дивився на  Валя, а потім підійшов і став обнюхувати його руки. Валь погладив  його по голові, а потім присів і сказав собаці на вухо: —    Ти найкращий собака на світі. Давай дружити. Собака лизнув хлопчикову щоку і поклав йому голову на плече. —    А чом у тебе такі сумні очі? — запитав собаку Валь. —    Цей собака колись товаришував з одним хлопчиком. Той хлопчик  був дуже жорстокий. Він бив собаку палицею, стріляв у нього з  рогатки. Терпів­терпів образи собака, а потім терпець йому увірвався, і покинув він свого кривдника. Відтоді жив у лісі самотньо і виглядав  собі друга. А тепер ви одне одного знайшли. Шануйтеся і допомагайте одне одному в біді,— сказавГном,— тоді  назавжди залишитеся друзями. —    Дякую тобі, добрий Гноме,— промовив хлопчик Валь. І собака теж подякував Гномові своєю мовою. А Гном знав і людську  мову, і мову рослин та тварин. Він щось сказав собаці мовою тварин, а коли Валь допитливо подивився на нього, Гном пояснив: —    Я розповів йому, що ти добрий і чемний хлопчик і що ти давно  хотів дружити з розумним собакою. Він твоїх слів не зрозумів, тільки  повірив голосу... Попрощалися вони з добрим Гномом і пішли додому. (О.Н. Хорошковська, Г.І. Охота. Літературне читання: підручник для 3  класу загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською  мовою. – К.: Освіта, 2013. – 160 с.) (стор. 121 – 123)