Визначення центрів фінансового обліку затрат виробничої діяльності

Визначення центрів фінансового обліку
затрат виробничої діяльності

Базуючись на загальноприйнятому, що предмет — це те що вивчається, тобто, що облікується, та на засадах системного підходу та кібернетичного методу будемо описувати згадане.

Виходячи із суті системного підходу як комплексності, структуризації та розмежування понять, стосовно до бухгалтерського обліку затрат процесу діяльності це означає розробку класифікації та термінологічне єднання понять про категорії та елементи виробничого процесу, які характеризують його зміст.

За вихідний момент слід прийняти визначену вище предметну суть виробничого процесу (див. рис. Б.4.6) та цільову функцію (див. рис. Б.4.7). Крім того при визначенні предмету слід дотримуватися таких принципів: етапність прийняття управлінських рішень щодо процесу виробництва, моменти впливу на об’єкти управління, формування зворотного зв’язку в процесі управління.

Як було вище визначено, процес виробництва як сукупність завжди виступає у своїй двоїстості (подвійності), з одного боку, як процес споживання різних ресурсів, а з другого, як процес виготовлення нового продукту праці.

У цій двоїстості (подвійності) процесу виробництва проявляються два аспекти, які підлягають самостійному обліку. Перший — процес використання різних речовин та сил природи (виробниче споживання). Другий як процес виготовлення нового продукту праці (виробництва). Кожний аспект є самостійним об’єктом пізнання, тобто обліку. В їх самостійності проявляється їх протилежність, і як результат їх індивідуальність.

Кожний аспект облікується одночасно і у натуральному і у вартісному вимірниках, тобто формах.

Як самостійні об’єкти обліку, і процес споживання (використання) ресурсів і процес виготовлення (створення) нового продукту праці протистоять один одному як сукупність, спільності та об’єкти обліку.

Разом з тим між цими об’єктами є діалектичний взаємозв’язок та взаємообумовленість, яка одночасно характеризує їх як єдність. Ця єдність проявляється у тому, що обидва аспекти облікуються (визначаються) як спільність (сукупність), у своїх технологічних та організаційних параметрах. У цій єдності обидва аспекти втрачають свою індивідуальність та виступають як сукупність (спільність). Як спільність два аспекти процесу виробництва формують третій аспект — процес перетворення (трансформації) ресурсів у новий продукт праці, який виступає як третій об’єкт обліку.

Таким чином, процес виробництва як об’єкт управління та як єдність і предмет обліку, розчленовується на три самостійні об’єкти:

·   перший — речовини та сили природи (ресурси), які використовуються;

·   другий — новий продукт праці (виріб, робота послуга);

·   третій — процес перетворення речовини та сил природи у новий продукт праці.

Наведені три ознаки характерні для любого виробництва.

Справа у тому, що у будь-якому виробництві незалежно від його технології, організації та майбутнього продукту праці, для здійснення процесу виробництва необхідно використати різні ресурси, речовини та сили природи. Облік їх натуральних та вартісних характеристик — задача бухгалтерського обліку. Таким чином, на початковій стадії будь-якого виробництва облікуються процеси використання речовини та сил природи які й виступають як об’єкти обліку.

Далі, процес виробництва облікується як процес поєднання праці, предметів праці та засобів праці, тобто різних речовин та сил природи, з метою одержання нового продукту праці. Це поєднання відбувається в залежності від характеру технології виробництва. При цьому не має значення характер продукту праці — центнер цукру, пара взуття, трактор чи це робота або послуга. Обліку підлягають процеси поєднання, видозмінювання, розміру, якості тощо, використаних ресурсів, їх натуральні та вартісні параметри. Іншими словами, у бухгалтерському обліку повинні знайти відображення хід технологічного процесу, як проходив процес перетворення ресурсів у готовий продукт розділений на організаційні осередки операцій, бригада, дільниця, цех, ферма тощо. При цьому не має значення характер технології — механічна або органічна, тип виробництва — індивідуальний, серійний або масовий, чи якась інша ознака виробництва. Облікові підлягають в усіх випадках процеси перетворення (трансформації) ресурсів у новий продукт праці, їх натуральні та вартісні характеристики переданих у виробничий процес ресурсів до моменту їх повного перетворення у новий продукт праці. (Цей процес становить комерційну таємницю).

Нарешті, у процесі виробництва завжди з’являється новий продукт праці. Він може мати натуральну (тона цукру, пара взуття, трактор тощо) форму, або може мати умовну форму роботи, послуги тощо. Але незалежно від форми у бухгалтерському обліку обов’язково повинні знайти відображення натуральні та вартісні характеристики цього нового продукту праці. У цьому аспекті об’єктом обліку є новий продукт праці, його натуральні та вартісні параметри.

Різноманітність речовин та сил природи, які використовуються у процесі виробництва в економічній літературі називають «моменти виробництва». Це праця, предмети праці та засоби праці. Економічна практика ці моменти згуртувала у елементи затрат. У різні часи це групування мало свої особливості.

З 1-го січня 2000 року в практичній роботі підприємств України прийнята єдина система елементів затрат. Це — матеріальні затрати, затрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, амортизація необоротних активів, інші затрати. Таким чином, елементів затрат сьогодні п’ять. Вони єдині для усіх підприємств незалежно від галузевої належності. Ці елементи затрат не підлягають ні розширенню ні скороченню. Для внутрішніх потреб в управлінні підприємства можуть їх деталізувати.

Натуральні характеристики ресурсів які використовують у процесі виробництва визначені системою вимірювання СІ (Міжнародна система одиниць), а вартісні — грошовою одиницею — гривня, марка, долар тощо.

Різні види готових виробів також повинні бути облічені за натуральними та вартісними характеристиками: натуральні характеристики визначаються контрактами, прейскурантами, ТУ, МТУ, РТУ, тощо, а вартісні — грошовою одиницею, карбованцем, маркою, доларом тощо. Але вартісні характеристики готового продукту можуть бути розчленовані на фінансові та калькуляційні елементи — статті затрат (елементи собівартості). Вони визначаються стандартами для потреб фінансового управління та внутрішньогосподарський для потреб конкретного господарства.

Що стосується третього аспекту бухгалтерського обліку процесу виробництва, то його деталізація залежить від конкретних умов, властивостей та характеру технології і організації виробництва та визначається суто індивідуальними особливостями. Справа у тому, що іноді виготовлення одного продукту різними технологічними прийомами вимагає різної системи групування статей собівартості. Наприклад, виготовлення хліба на лініях безперервного тістоприготування або у діжах? У бухгалтерському обліку буде мати різні групування собівартості.

Разом з тим для побудови бухгалтерського обліку процесу виробництва має виключне значення застосування методу класифікації, і перш за все, класифікації затрат, технології виробництва, організації виробництва, готової продукції. Для цього потрібна структурна побудова обліку затрат виробничої діяльності.