Загальні питання побудови обліку непрямих затрат

Загальні питання побудови обліку непрямих затрат

Кінцева мета фінансового обліку затрат виробництва — визначення натуральних, (кількісних та якісних) характеристик та грошових параметрів використаних ресурсів (затрат), а також визначення фактичної виробничої собівартості окремих видів продуктів (робіт, послуг) та їх одиниць вимірювання.

Проте природа більшості процесів виробництва така, що значна кількість затрат не може бути у момент запуску (передачі) ресурсу у виробничий процес визначена до якого конкретно виду продукту відносяться. Тому загальновиробничі затрати поділяють на прямі та непрямі.

Частина елементів затрат перш ніж бути віднесеною до виду затрат або виробнича собівартість продукції окремого виду формує сукупність затрат за окремими виробничими або загальноекономічними ознаками. І тільки після цього може бути включена до складу затрат що формують виробничу собівартість виду продукту.

Друга частина елементів затрат формує комплекси затрат періоду — адміністративні затрати, затрати за збуту, інші операційні затрати.

Ці групи комплексних затрат у фінансовому обліку не розподіляються на окремі види продукції, а прямо списуються на фінансові результати (як це показано в наступному підрозділі Б.4.4 на рис. Б.4.15, Б.4.16, Б.4.17).

Кожний із названих видів затрат формує самостійний обліковий (фактично планово-обліковий комплекс затрат). До початку виробничого процесу по кожному із названих видів формують кошторис затрат. Тому основна задача обліку — інформація про процес формування того чи іншого виду затрат та контроль за додержанням відповідного кошторису.

Усі види комплексних затрат формують за відповідною номенклатурою, яка або рекомендована галузевими нормативними документами, або розроблена безпосередньо на підприємстві.

При побудові фінансового обліку більшість підприємств непрямі затрати формують за такими ознаками:

·    непрямі затрати по придбанню матеріалів (товарів);

·    непрямі затрати по виробничому (комерційному) процесу за різними ознаками;

·    загально виробничі;

·    загальногосподарські;

·    непрямі затрати по (продажу) реалізації  продукції (товарів);

·    інші непрямі затрати.

Незважаючи на різні за змістом затрати ці проміжні комплекси формуються та облікуються за єдиним зразком. Спочатку затрати у розрізі елементів облікуються по кожній статті номенклатури кошторису, виду затрат, а потім на підставі відповідного параметру (ознаки) розподіляються по напрямках. Загальна побудова їх може бути показана на рис. Б.4.18.

Рахунок обліку непрямих комплексних затрат

Рис. Б.4.18. Загальна побудова обліку затрат у стадії комплексів

Видове групування затрат є прерогативою органів управління, об’єднань і самих господарств. Воно випливає з потреб безпосереднього управління затратами на виробництво та собівартістю продукції в межах господарства.

Скачано с www.znanio.ru