Економічний зміст та завдання обліку праці і її оплати

Економічний зміст та завдання обліку праці і її оплати

Основним джерелом доходів найманих працівників є заробітна плата. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Суть заробітної плати виявляється також у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Найважливішими функціями є такі (табл. 6.1):

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

65

За трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу заробітну плату, яка складається з таких частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати

(табл. 6.2)

.

Найсуттєвішими серед заохочувальних та компенсаційних виплат з фонду оплати праці є надбавки: за високу професійну майстерність робітників; за високі досягнення в праці службовців; за вислугу років; за виконання особливо важливої чи особливо термінової роботи; за знання й використання в роботі

66

іноземних мов.

Доплати можна класифікувати за різними ознаками, а передусім за ознакою сфери трудової діяльності.

За цією ознакою їх розподіляють на дві значні групи: доплати, які не залежать від сфери трудової діяльності;

доплати, що застосовуються тільки в певних сферах прикладання праці. До першої групи належать доплати:

за роботу в понаднормовий час; за роботу у вихідні і святкові дні;

особам, які не досягли вісімнадцяти років, за скороченої тривалості їхньої щоденної роботи;

робітникам, які через виробничу необхідність виконують роботи за нижчими тарифними розрядами (тобто виплата різниці між тарифною ставкою робітника виходячи з його фактичного розряду і тарифною ставкою, установленою для роботи, що виконується); за час простою не з вини працівника; у разі невиконання норм виробітку та виготовлення бракованої продукції не з вини працівника.

Рис. 6.1 – Система доплат в Україні

Доплати, що існують у певних сферах діяльності, у свою чергу, можна поділити на три групи. Перша група включає доплати, що мають водночас і стимулювальний, і компенсаційний характер, тобто доплати, що заохочуватимуть до розширення професійного (посадового) профілю, інтенсифікації праці тощо.

До цієї групи належать доплати:

-                          за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників;

-                          за суміщення професій (посад);

-                          за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних

робіт;

-                          на період освоєння нових норм трудових затрат;

-                          бригадирам з робітників, якщо їх не звільнено від основної роботи;

-                          за завідування господарством;

-                          за виконання обов’язків майстра навчальних майстерень;

-                          за керівництво підсобним сільським господарством;

-                          за ведення діловодства та бухгалтерського обліку;

-                          за обслуговування обчислювальної техніки.

67

До другої групи належать компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних. Hайвагомішими з-поміж них є доплати:

за роботу в нічний час; за роботу у важких, шкідливих для здоров’я та особливо важких і

шкідливих умовах праці; за інтенсивність праці;

за перевезення небезпечних вантажів; за виконання робіт тільки в нічний час (наприклад, у тунелях і підземних

територіях метрополітенів).

Третя група включає доплати, пов’язані з особливим характером виконуваних робіт (сезонністю, віддаленістю, невизначеністю об’єкта роботи тощо), а саме:

за багатозмінний режим роботи; за роботу у вихідні дні, що є робочими за графіком (текстильна

промисловість); водіям службових легкових автомобілів за ненормований робочий день, а

також водіям, які працюють на інших автомобілях в експедиціях і розвідувальних партіях, зайнятих на геологічних, топографічних та інших роботах у кочових умовах;

за дні відпочинку (відгулу), що надаються за роботу понад нормальну тривалість робочого часу за вахтового методу організації робіт або за підсумковим обліком робочого часу і в інших подібних випадках;

за роботу понад нормальну тривалість робочого часу в період масового приймання й закладання на зберігання сільськогосподарської продукції;

за працю понад нормальну тривалість робочого часу; плавскладу суден рибної промисловості, а також буксирно-транспортних і

службово-допоміжних суден; за обслуговування тварин на відгінних пасовищах; за роз’їзний характер праці.

Скачано с www.znanio.ru