Формування цін на товари, роботи, послуги

Формування цін на товари, роботи, послуги

1.Формування цін на товари, роботи, послуги

2. Контроль за дотриманням цін

Підприємства торгівлі можуть отримувати товари безпосередньо від підприємств-виробників, від торгових посередників, закуповувати їх у приватних підприємців, у населення і т. ін.

Кожна така операція оформлюється відповідними документами: рахунком-фактурою, товарно-транспортною накладною, коносаментом, закупівельним актом тощо. Приймання купленного товару здійснюють матеріально відповідальні особи підприємства торгівлі за кількістю і якістю. Прийняті товари повинні бути оприбутковані в день їх приймання.

При відображенні в обліку придбання товарів необхідно визначити їх первісну вартість, до якої включають витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням товарів (згідно з П(С)БО 9«Запаси»):

— суми, що сплачені постачальнику (купівельна вартість) без урахування непрямих податків, які компенсуються підприємству державою;

— суми непрямих податків, що входять до вартості товарів, тобто не компенсуються підприємству;

— суми ввізного мита (при імпортуванні товарів);

— транспортно-заготівельні витрати, тобто витрати на доставку товару від постачальника до покупця: навантажувально-розвантажувальні роботи, оплата транспортних тарифів, страхування ризиків при транспортуванні товарів, втрати товарів у межах норм природного убутку в процесі транспортування тощо;

— інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану придатності для продажу (витрати на доробку та підвищення якості і купівельної привабливостІ товару — фасування, пакування тощо).

Придбані товари приймають матеріально відповідальні особи для тимчасового зберігання на складі або ж для термінового продажу безпосередньо у торговій залі або іншому пункті продажу. Товари, що зберігаються на складі, оцінюють за первісною вартістю, у місцях продажу — за реалізаційними (продажними) цінами. Відповідно, складський облік товарів ведуть за їх кількістю і вартістю, використовуючи для цього картки складського обліку т. ф. № М-12, а облік товарів у пунтах продажу — за їх суммарною вартістю (крім дорогоцінних товарів і товарів спеціального при-

значення). При оприбуткуванні товарів у магазині їх дооцінюють до ціни продажу, відображаючи окремо суму торгової націнки. Усі інші витрати, пов’язані зі зберіганням та реалізацією товарів, організацією і управлінням діяльністю торговельного підприємства, відносять до витрат на збут, тобто операційних витрат періоду, які не включають до собівартості придбаних то-

варів, а списують у звітному періоді на фінансові результати.

Сума цих витрат повинна покриватися за рахунок торгової націнки.

У бухгалтерському обліку придбання товарів та відображення їх первісної вартості оформлюють такими проведеннями

Це буває у тих випадках, коли одночасно придбавають великий асортимент товарів і визначити частку ТЗВ, що припадає на кожен вид товару, практично неможливо або ж коли сума ТЗВ може бути правильно визначена лише в кінці місяця. Такий метод розподілу ТЗВ у роздрібній торгівлі використовують значно частіше, ніж метод прямого розподілу.

Суть методу розподілу ТЗВ за середнім відсотком полягає у визначенні середнього відсотка ТЗВ у відношенні до загальної продажної вартості товару. Визначений таким чином середній відсоток ТЗВ виконує роль коефіцієнта їх розподілу. Помноживши цей коефіцієнт на вартість реалізованого товару, визначають суму ТЗВ, що припадає на реалізований товар і підлягає списанню та віднесенню на собівартість останнього. Решта ТЗВ відноситься до залишку нереалізованих товарів на кінець місяця.

Середній відсоток ТЗВ визначають за формулою:

%ТЗВс = (ТЗВпоч + ТЗВнад) : (Тпоч + Тнад),

де ТЗВпоч — сума ТЗВ на початок місяця;

ТЗВнад — сума ТЗВ за звітний місяць;

Тпоч — вартість товарів на початок місяця;

Тнад — вартість товарів, що надійшли (прибутковані) за звітний місяць.

У даному розрахунку вартість товару доцільно брати за ціною придбання, тобто без суми ПДВ і ТЗВ. Суму ТЗВ, що припадає на реалізовані товари, визначають за формулою:

ТЗВ виб = Твиб ⋅ %ТЗВс,

де Твиб — вартість реалізованих за звітний місяць товарів за ціною придбання.

Таку методику розподілу ТЗВ доцільно застосовувати підприємствам, у яких частина товарів зберігається на складі, а частина — безпосередньо у магазині і які використовують різні методи оцінки товарів: на складі — за купівельною вартістю, а у магазині — за ціною продажу.

Розглянемо такий приклад:

а) залишки на початок місяця на рахунках обліку товарів 281 «Товари на складі» — 150000 грн (за купівельною вартістю);

282 «Товари у торгівлі» — 250000 грн (за продажною вартістю);

285 «Торгова націнка» — 80000 грн;

289 «Транспортно-заготівельні витрати» — 20000 грн;

б) господарські операції за звітний період

в) сума транспортно-заготівельних витрат, що припадає на залишок товарів на складі та у магазині

(20000 + 2000) : (150000 + 250000 — 80000 + 25000) ⋅ (150000 +

+ 250000 — 80000 + 25000 — 61511) = 18078 грн, або 20000 + 2000 — 3922 = 18078 грн;

Розглянемо методику таких розрахунків на прикладі операцій, подібних до попереднього прикладу:

а) сальдо на початок місяця на субрахунках

282 — 150000 грн (продажна вартість);

285 — 60000 грн (торгова націнка);

289 — 12000 грн (транспортно-заготівельні витрати);

б) господарські операції за звітний період

в) залишки на субрахунках на кінець місяця становитимуть:

субрах. 282 — 114200 грн;

субрах. 285 — 43572 грн;

субрах. 289 — 8421 грн.

За методикою, передбаченою П(С)БО 9 «Запаси», сума торгової націнки не повинна покривати транспортно-заготівельні витрати, тобто у нашому прикладі вона повинна становити не 20200 грн, а лише 16700 грн. Відповідно повинно бути меншим і початкове сальдо на субрахунках 285 (не 60000, а 48000 грн) і 282 (не 150000, а 138000 грн). Продажна вартість товару в цьому випадку буде складатися з вартості товару в торгівлі (дебет рахунка

282) та суми транспортно-заготівельних витрат (дебет субрахунка 289).

Використовуючи методику, запропоновану П(С)БО 9, визначимо:

а) суму торгової націнки на реалізований товар (Д-т субрах. 285 — К-т субрах. 282)

(48000 + 16700) : (138000 + 40000 + 16700 + 12000 + 3500) ⋅96000 = 29549 грн.

б) суму ТЗВ на реалізований товар (Д-т субрах. 902 — К-т субрах. 289)

(12000 + 3500) : (138000 + 40000 + 16700 + 12000 + 3500) ⋅96000 = 7079 грн.;

в) купівельну вартість реалізованого товару (Д-т субрах. 902 —

К-т субрах. 282) 96000 — 29549 — 7079 = 59372 грн.

Як бачимо, обидві розглянуті методики забезпечують однакові результати, але перша більш адекватна практиці бухгалтерсь-

Відображення на рахунках господарських операцій з обліку розподілу

та списання ТЗВ

Зміст господарської операції

1 Одержано товар від постачальника в магазин (завезено транспортом постачальника):

-купівельна вартість без ПДВ-  40000

-вартість транспортних витрат без ПДВ- 3500

-сума податкового кредиту з ПДВ- 8700

-сума торгової націнки, визначена торговим підприємством-20200

2 Перераховано постачальнику за товар і послуги з перевезення-52200

3 Реалізовано товар за готівку - 96000

4 Відображено суму податкового зобов’язання з ПДВ- 16000

5 Списується сума торгової націнки на реалізований товар

(60000 + 20200) : (150000 + 40000 + 20200) ⋅ 96000 = 36628 грн

6 Списується купівельна вартість реалізованого товару 96000 – 36628 = 59372 грн

7 Списується сума ТЗВ, що припадає на реалізований товар

(12000 + 3500) : (150000 + 40000 + 20200) ⋅  96000 = 7079 грн

8 Віднесено на фінансові результати:

собівартість реалізованого товару-59372 + 7079 = 66451 грн

доход від реалізації-    96000 – 16000 = 80000 грн

кого обліку. При використанні методики, запропонованої П(С)БО 9, аналітичні рахунки торгових працівників (матеріально відповідальних осіб) та їх товарні звіти необхідно звіряти з підсумками початкового сальдо і оборотів за дебетом одночасно двох субрахунків (282 і 289), що зумовлює певні незручності, тоді як у першому варіанті продажна вартість товару буде ідентична показникам одного субрахунка 282 «Товари в торгівлі».