Лекция на тему: Методи аналізу фінансової звітності

Лекция на тему:

Методи аналізу фінансової звітності

Міжнародна практика розробила певні методи аналізу фінансової звітності, які ґрунтуються на різноманітних абсолютних та відносних типових показниках, що дають можливість не тільки проводити аналіз статей балансу підприємства, але і робити порівняльний аналіз по ряду підприємств окремої галузі господарства або таких, що займаються аналогічними видами діяльності. Такі співставлення звичайно проводяться не тільки за звітний період, але і за ряд років, що відображає доволі тривалий період діяльності підприємства. Це дозволяє визначати тенденції розвитку підприємства на перспективу, що має велике значення в практичній діяльності, оскільки підприємства здійснюють як довгострокове, так і середньострокове та поточне планування своєї діяльності.

Серед основних методів фінансового аналізу можна виділити наступні:

1.                 читання балансу;

2.                 горизонтальний аналіз;

3.                 вертикальний аналіз;

4.                 трендовий аналіз;

5.                 порівняльний;

6.                 факторний аналіз;

7.                 метод фінансових коефіцієнтів.

Читання звітності – це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. Шляхом читання звітності визначають майновий стан підприємства, коротко і довгострокові інвестиції, джерела фінансування власного капіталу, оцінюються зв’язки між постачальниками і покупцями, виручка від діяльності та прибуток звітного року.

Горизонтальний аналіз полягає в порівнянні показників бухгалтерської звітності з показниками попередніх періодів. У процесі аналізу визначають абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за звітний період. Найбільш поширеними прийомами горизонтального аналізу є:

- просте порівняння статей звітності і вивчення їх різких змін;

- аналіз змін статей звітності порівняно з коливаннями інших статей.

Вертикальний аналіз здійснюється з метою визначення питомої ваги окремих статей балансу в загальному підсумковому показнику (у загальній валюті балансу), тобто вивчення структури статей активу і пасиву на звітну дату і наступного порівняння результатів з даними попереднього періоду.

На відміну від горизонтального аналізу, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина приймається за 100 % і обчислюється питома вага кожної її складової. Такими цілими частинами може бути валюта балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізації у Звіті про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з’ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства

Для визначення змін у господарській політиці підприємства більш, ніж за два послідовних роки, застосовується аналіз тенденцій розвитку (аналіз тренду), який є варіантом горизонтального аналізу.

Аналіз тенденцій розвитку передбачає використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року приймається за 100 %. Відповідно до цього розраховуються індекси для інших років. Базисним роком обирається той рік, показники якого є типовими, характерними для здійснення підприємницької діяльності за нормальних умов. При цьому слід обирати тільки значимі показники. За допомогою тренду формується можливі значення показника в майбутньому, тобто здійснюється прогнозний аналіз.

Порівняльний аналіз проводиться на основі внутрішньогосподарського порівняння як окремих показників підприємства, так і міжгосподарських показників аналогічних фірм-конкурентів.

Факторний аналіз - це процес вивчення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих або стохастичних прийомів досліджень. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (аналіз), так і зворотнім (синтез).

Метод фінансових коефіцієнтів — за його допомогою вивчають рівень і динаміку відносних показників фінансового стану, які розраховуються як відношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників, що їх можна одержати на основі звітності. Ці коефіцієнти порівнюються з базовими даними.

Фінансові коефіцієнти можна умовно поділити на чотири групи:

·        показники ефективності виробничої діяльності;

·        показники ділової активності;

·        показники ліквідності;

·        показники фінансової стійкості.

В залежності від конкретних цілей та завдань можна виконати фінансовий аналіз різного ступеня деталізації. Єдиної методики немає, тому аналітики використовують різноманітні набори показників.

Найчастіше оцінку фінансового стану проводять за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі показників балансу і Звіту про фінансові результати. За допомогою цього способу вивчаються такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як ліквідність, довгострокова платоспроможність, рентабельність.

Проте, перш ніж користуватись інформацією бухгалтерських звітів, треба переконатися в її достовірності, впевнитися у правильності їх заповнення і точності зроблених арифметичних підрахунків при виведенні окремих показників. Узгодженість показників різних форм звітності, в основному, перевіряють зіставленням. Деякі показники входять до різних звітних форм і, отже, при правильному складанні звіту обов’язково повинні збігатися.

Необхідно пам’ятати, що будь-який висновок та найбільш ефективна рекомендація, зроблені за результатами аналізу, можуть бути поставлені під сумнів, якщо документи не перевірені та належним чином не підготовлені.