Лекция по теме: Джерела фінансових ресурсів та процес інвестування

Лекция по теме:

Джерела фінансових ресурсів та процес інвестування

Фінансові ресурси на капіталістичному підприємстві отримали назву «грошового капіталу». Вони є сукупністю усіх видів грошових коштів, фінансових активів під­приємства.

Фінансові ресурси поділяють на власні та залучені. До власних належать засоби: а) отримані від випуску та ре­алізації акцій та облігацій; б) резервний капітал, який ут­ворюється внаслідок відрахувань від прибутку та їх інвес­тування у виробництво; в) пайові внески членів трудового колективу; г) частина статутного капіталу, який скла­дається із внесків засновників в оборотні фонди. Власний грошовий капітал також може збільшуватися шляхом на­ступних випусків акцій.

До залучених фінансових ресурсів належать капітал, який утворюється за рахунок банківського довготерміно­вого кредиту (понад один рік) та коштів, отриманих від випуску облігацій, а також орендовані підприємством за­соби праці.

Управління фінансовими ресурсами передбачає пере­дусім оптимальне співвідношення власного і залученого капіталу, тобто раціональну структуру грошового капіталу.

З цього погляду найважливішим завданням фінансового менеджменту є досягнення самофінансування під­приємства.

Самофінансування підприємства — забезпечення із власних джерел як поточних витрат, так й інвестицій у процесі фінансово-господарської діяльності підприєм­ства.

Водночас частка позичок у загальних фінансових фон­дах американських корпорацій за період 60—90-х років зростає. Особливо швидко збільшується частка коротко­термінового боргу.

Джерелом самофінансування є насамперед прискорена амортизація, тобто грошове вираження процесу перене­сення вартості основних виробничих фондів на готовий продукт в міру не лише їх фізичного, а й морального зно­шування (морального старіння). Іншими словами, при­скорена амортизація означає списання у перші роки ек­сплуатації нових засобів праці значно більшої частини їх вартості стосовно пропорційного терміну служби. Фізичне зношування означає втрату фізичних властивостей і якос­тей основного капіталу, а моральне — його старіння і знецінення внаслідок появи досконаліших основних фондів, пов'язаних з НТР. Проте в Україні норми аморти­зації приблизно у два рази нижчі, ніж у розвинутих країнах світу.

За рахунок амортизаційних відрахувань у США в сере­дині 90-х років формувалося майже 65% загального обся­гу інвестицій. В Україні за період 1990—1998 pp. цей по­казник знизився майже у 5 разів і становив до 12%.

Одним з джерел фінансування є збільшення частки не­розподіленого прибутку, з якого формуються страховий та резервний фонди.

Загалом фінансовий менеджмент щодо джерел фінан­сування передбачає вирішення таких ключових проблем:

а)         розробку інвестиційної політики, визначення по­треб у фінансових ресурсах та обґрунтування форм, ме­тодів і засобів її реалізації;

б)         планування інвестицій на поточний, середньо- та довгостроковий терміни, розробку такої початкової форми планування інвестицій, як інвестиційний проект. Основ­ними етапами підготовки та реалізації такого проекту є
попереднє техніко-економічне обґрунтування, експертиза прийняття його, реалізація та процес експлуатації;

в)        обґрунтування політики оптимального поєднання використаних власних і залучених коштів, а також методів та засобів її втілення у практику,  зокрема залучення фінансових ресурсів на найбільш вигідних умовах;

г)         розробка дивідендної політики та засобів її ре­алізації, які втілюються в управлінні портфелем цінних па­перів.

Вихідним пунктом реалізації фінансового менеджмен­ту є фінансове планування.