Лекция по теме: Основні помилкові типи поведінки в конфлікті

Лекция по теме: 

Основні помилкові типи поведінки в конфлікті

Якщо уважно придивитися до стилю спілкування окремих керівників у конфліктних ситуаціях, можна помітити типовість цієї поведінки. Для одного характерним гаслом є : "Кращий захист - напад" (властиво "практикам"). Для іншого - "Краще поганий мир, чому гарна війна" (частіше проявляється в поведінці "співрозмовників"). Для третього - "Пускай думає, що він переміг" (відрізняє "мислителів").

"Співрозмовники" не здатні на тривале протистояння. Інакше протікає конфлікт в "мислителів" і "практиків". Заглибленість у себе, повільність мислителя сприяє затяжним станам напруженості відносин. "Дієвість" практичного типу також збільшує тривалість конфлікту. Самі небезпечний для ділових і особистих відносин - тривалі конфронтації. Адже вони перешкоджають з'ясуванню відносин у спілкуванні. Конфліктуючі особистості закріплюють при дуже довгій напрузі свій негативний стан. Практичний тип особистості компенсує складності відносин орієнтацією або на тривалість, або на пошук інших контактів.

"Мислитель" вишиковує в розумі складну систему доказів власної правоти й неправоти свого опонента. життєві обставини, Що й тільки змінилися, або третій співучасник - арбітр - можуть вивести конфліктуючі сторони з тупика.

"Співрозмовник уміє так вийти із цієї неприємної ситуації, що менше зачіпаються глибинні почуття особистості. Він більш чутливий до змін настрою партнера й вчасно намагається зняти непорозуміння, напруженість у відносинах.

"Практик", у силу "дієвості" своїх спонукань, мотивів, потреб, схильний недооцінювати наслідку конфліктів, менш сприйнятливий до дрібних недомовок. Тому факт конфлікту свідчить про велику глибину порушення відносин.

"Мислитель" більш обережний у діях, він більше продумує логіку своєї поведінки, хоча й менш чутливий у відносинах, чому "співрозмовник". На виробництві, у широкім колі спілкування більш дистантен у відносинах, тому йому складніше потрапити в конфліктну ситуацію. Але зате він більше ранимо в близьких відносинах. У цій сфері глибина конфлікту й ступінь включеності в нього буде більше. Конфлікт протікає по-різному, залежно від психологічних типів сперечальників. Рідше всього вступають у нього "співрозмовники", тому що їхня орієнтованість на спілкування, комунікативні здатності вчасно знімають напруженість. Цей тип особистості більш відкритий для прийняття позицій "суперника", не прагне змінити його думка й поведінка. Інша справа - "практик". Його невгамовна потреба перетворення зовнішнього миру, і в тому числі позицій навколишніх, може приводити до різноманітних зіткнень. Природно, що, вступаючи навіть у скороминущий контакт, дві таких людини будуть випробовувати міжособистісну напруженість. А якщо їм спільно прийде вирішувати завдання

і відносини "керівництва - підпорядкування" заздалегідь не задані офіційною інструкцією? Конфлікт практично неминучий.

Специфічні взаємини двох або більш "мислителів" у силу їх орієнтованості на себе й поганої керованості ззовні (співробітничають малоефективні, тому що міжособистісна дистанція взаємна й внаслідок цього вони будуть більше діяти самостійно). Конфлікт "мислителів" специфічний тим, що для них надзвичайно важливо інтенсивне спілкування в цей момент, що дозволяє краще усвідомити причину, обставини, позицію сторін. Без усвідомлення й вербалізації їм дуже важко розібратися в тому, що відбувається з ними.

Типи керівників по-різному чутливі до протиріч і конфліктам, що зачіпають різні сфери особистості. Так, "мислителі" гостріше всього ухвалюють протиріччя в сфері духовних цінностей, ідейного споріднення. "Практику" важлива єдність практичних вихідних, цілей спільної діяльності. Якщо в сфері цілей і засобів діяльності, впливів і керування виникає протиріччя, вони дуже швидко вступають у конфлікт.

Більш сприятлива позиція "співрозмовника". Йому звичайно випадає роль арбітра в конфліктних ситуаціях. Не випадково неофіційними емоційно-сповідними лідерами в колективі стають саме ці особистості. Правда, і вони мають уразливі місця й надзвичайно чутливі до оцінки їх емоційно комунікативних здатностей. На відміну від "мислителів", для яких основною цінністю є інтелектуальний, духовний мир, їх менше торкає оцінка інтелектуальних здатностей і практичності. "Практик" так само чутливий до несправедливих висловлень із приводу його працездатності, пунктуальності, успішності діяльності. Гострота реакції на оцінку зазначених сфер може послаблятися, якщо така людина вдоволена досягненням практичних,

інтелектуальних, афективно-комунікативних цілей. Чутливість зростає, якщо на шляху задоволення індивідуально-значимих потреб і цілей є перешкоди.