Лекция по теме: Роль податків у фінансовій системі підприємства

Лекция по теме:

Роль податків у фінансовій системі підприємства

Податки — обов'язкові платежі в бюджет, які вилучаються державою з фізичних та юридичних осіб.

Функціями податків є:

1) фіскальна (акумулювання державних доходів, не­обхідних для виконання державних функцій);

2)     регулююча (шляхом зміни податкових ставок, за­ провадження одних податків та зміни інших, зміни джерел та розмірів інвестицій, рівня цін, структури галузей народ­ного господарства та ін.);

3)  стимулююча (стимулювання впроваджень науки і техніки у виробництво, створення ефективних стимулів діяльності підприємств тощо);

4)  розподільча (певний перерозподіл національного доходу на користь бідних верств населення).

Основними принципами оподаткування є обов'яз­ковість, стабільність (податки найкраще виконують свої функції за умов незмінності податкових ставок і основних видів податків протягом не менше 5—7 років), прогре­сивність (податковий тягар повинен відносно рівномірно розподілятись залежно від величини отримуваних до­ходів), простота (система оподаткування має бути про­стою, зрозумілою для платників, а утримання податкових служб — недорогим) та ін.

Основними видами податків є прямі та непрямі.

Прямий податок — податок, який вилучають з доходів та майна конкретної фізичної або юридичної особи.

Непрямий податок — податок на товари і послуги, який частково або повністю переносять на їх ціну або фіксують у вигляді тарифів.

Розглянемо структуру кожного з цих видів податків.

Прямі податки

До прямих податків належать податки з таких доходів, як заробітна плата, прибуток, відсоток, а також з таких видів майна, як земля, будівлі, цінні папери. Прямий по­даток з юридичних осіб — податок на прибуток підпри­ємств (фірм, компаній, корпорацій), їх майно, на землю (земельний). Прямий податок з фізичних осіб — по-дохідний і по майновий податки з населення, податки на спадок і дари, транспортні засоби.

Розглянемо коротко сутність кожного виду податків з юридичних осіб. Першим видом прямого податку є пода­ток на прибуток.

Податок на прибуток підприємств і організацій — по­даток на доходи юридичних осіб, який вилучається за прогресивною шкалою оподаткування.

Прогресивний податок — податок, ставка якого зростає у міру зростання величини оподатковуваного доходу.

Оподатковується цим податком чистий прибуток підприємства, який визначають як суму валової виручки за винятком усіх витрат і збитків. Іншими словами, об'єктом оподаткування є прибуток, отриманий від реалізації про­дукції, основних фондів та іншого майна і доходів, за ви­нятком суми витрат, які виникають при здійсненні цих операцій.

Водночас оподаткування тієї частини прибутку, яка розподіляється на дивіденди, здійснюється по-різному. В одних країнах (Швеція, Швейцарія, США, Україна та ін.) ця сума спочатку оподатковується податком на прибуток підприємства, а потім — ще й особистим подохідним по­датком на фізичних осіб, тобто підлягає подвійному опо­даткуванню. В інших державах (Австрія, Канада, Японія та ін.) акціонери частково звільняються від сплати по­датків на дивіденди, незалежно від оподаткування цієї ча­стини доходу податком на прибутки підприємств. У дея­ких країнах (Франція, Великобританія та ін.) податок на прибуток підприємств частково зараховується при оподат­куванні дивідендів.

Величина податків на прибуток підприємств може зменшуватися на величину законодавчо встановлених по­даткових пільг і знижок.

Податкові пільги — часткове або повне звільнення окре­мих категорій фізичних та юридичних осіб від сплати по­датків.

Так, у США налічується майже 100 податкових пільг та знижок, які надаються різним видам підприємств, пере­дусім дрібним, з метою стимулювання процесу впровад­ження нових досягнень науки і техніки, створення нових робочих місць та ін. Завдяки цьому реалізується насамперед стимулююча функція податків, яка здійснюється також внаслідок прогресивного характеру оподаткування при­бутків підприємств. Наприклад, у США прибуток підпри­ємств до 50 тис. дол. оподатковується за ставкою 15% від 50 до 70 тис. — за ставкою до 25% і понад 75 тис. дол. — за ставкою 34%. В Україні прибуток підприємств оподатко­вується за ставкою 30%. Податок на додану вартість — 20%. У новому податковому кодексі передбачено скорочення йо­го до 18%. Загалом в Україні з доходу підприємств вилучається понад 80%. Податок на фонд зарплати — приблиз­но 40—41%. У новому податковому кодексі планується пев­не зниження податкового тиску на підприємства.

Досвід розвинутих країн світу засвідчує, що податки відіграють стимулюючу роль тоді, коли максимальна став­ка на прибуток не перевищує 35%. У разі перевищення цієї ставки стимулююча функція податків пригнічується, а посилюються соціальна, регулююча, Загалом порушується оптимальне співвідношення між функціями. Аналогом по­датку на прибутки підприємств у США є податок на при­буток корпорацій.

Стимулююча функція податків значно посилюється у разі надання державою податкових кредитів, відстрочки від сплати податків та ін. Основним видом податкових кредитів є інвестиційний кредит — знижка загальної суми податку на прибуток, яка залежить від частки реінвестованого прибутку, тобто додаткових інвестицій до раніше інвестованих.

Відстрочка від сплати податків надається, як правило, новоствореним підприємствам. Так, у Франції новостворені акціонерні компанії у перші два роки повністю звільняються від сплати податків, після цього до початку шостого року оподатковується лише 25% прибутків.

Другим видом прямих податків з підприємств і ор­ганізацій є по майновий податок, який вилучається з майна підприємства і надходить у федеральний (центральний) та місцевий бюджети. Ставки цього податку у розвинутих країнах світу невисокі. Так, у ФРН вони становлять 0,6% від сукупної вартості всіх видів майна, причому за вартості майна менше 20 тис. марок цей податок не вилучається.

Третім видом податків з юридичних осіб є поземельний податок, тобто податок на земельні ділянки, які належать підприємствам і організаціям. Від сплати його звільняють­ся лікарні, державні установи, церква та деякі інші ор­ганізації.

Помайновий і поземельний види податків становлять податок на власність, який у деяких розвинутих країнах світу вилучається муніципальними органами залежно від величини вартості (а отже пропорційно).

Непрямі податки

Основним видом непрямих податків на юридичних осіб є податок на додану вартість, тобто податок з підприємств, який вилучається на суму приросту вартості або вартості, яка додається на кожній стадії виробництва і реалізації товарів, а також наданих послуг та виконаних робіт. Так, щоб виготовити двері, необхідно: а) зрубати де­рево; б) транспортувати його до лісокомбінату; в) розпи­ляти дерево на дошки; ґ) висушити їх у сушилці; г) виго­товити двері у столярному цеху. Якщо кожну з цих опе­рацій виконує окреме підприємство, то при цьому до­дається частина вартості. Платники податків — окремі підприємства, які в процесі виконання наведених спе­цифічних видів робіт додають до них предмети праці, от­римані з інших підприємств і виплачують податок з цієї доданої вартості. Тому додана вартість є різницею між вартістю продукту, виготовленого окремим підприємством, і витратами на придбання проміжних товарів (предметів праці) в інших підприємств. Структурними елементами до­даної вартості є заробітна плата (разом з нарахуванням на соціальне страхування), амортизація основних фондів, відсотки за кредит, витрати на електроенергію та ін.

За сплати ПДВ підприємці повинні знати передусім базу оподаткування. Така база визначається залежно від контрактної вартості проданих товарів, виконаних робіт або наданих послуг, встановленої за ринковими або регу­льованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита та інших обов'язкових платежів, за винятком ПДВ, що зараховується в ціну товарів, робіт або послуг. Якщо ПДВ сплачується уперше, то для визна­чення величини цього податку користуються формулою

де х — база оподаткування.

У разі виготовлення підприємством продукції з вико­ристанням купованих деталей, матеріалів тощо за цінами з додатковим нарахуванням ПДВ розрахунки обсягів цьо­го податку здійснюють за формулою

Податок на додану вартість використовують приблиз­но у 50 країнах світу, в тому числі в Україні. Із 24 розви­нутих країн світу він не вилучається в США, Швеції та Ав­стралії. В країнах Європейського Союзу основна ставка цього податку становить майже 15% вартості товару або послуг, в Україні — 20%. У більшості країн, які вилучають цей податок, використовують кілька ставок податку на до­дану вартість. В інших державах збирають податок з обо­роту, який вилучається у вигляді частки відсотка від ціни товару в міру його реалізації.

Другим видом непрямих податків на підприємства є акцизи, тобто податки, не пов'язані з отриманням доходу продавцями товарів, які входять у ціну товарів масового вжитку і оплачуються споживачами. Найчастіше цим ви­дом податку оподатковуються спиртні напої, тютюнові ви­роби, делікатеси, предмети розкоші та автомобілі, а також комунальні, транспортні послуги, інколи — показ кінофільмів.

Перелік товарів, на які існує акциз, неоднаковий в різних країнах світу. Так, у ФРН, Росії ним оподатко­вується майже 20 найменувань товарів, в Японії — понад 600. Акцизи встановлюють з таким розрахунком, щоб після їх сплати підприємство мало оптимальний рівень рентабельності.

Третім видом непрямих податків з підприємств є митні тарифи. Водночас ним оподатковується й населення. Цей податок вилучають з товарів, які перевозять через кордон, згідно зі ставками митного тарифу. Так, Кабінет Міністрів України встановив у липні 1998 р. мінімальну митну вар­тість таких видів імпортних товарів, як мило, вироби швейного виробництва, килими та покривала. Наприклад, мінімальна митна вартість вовняних пальто становить 50 дол., теплих курток з вовни — 25 дол.

Загалом в Україні налічується майже 35 видів цент­ральних та місцевих податків, сплата яких залежить від ви­ду діяльності підприємства. До прямих податків належать податок на прибуток підприємства, плата за землю, пода­ток з власників транспортних засобів, плата за майно підприємств. До непрямих — ПДВ, акцизний збір, мито. За внесками до державних пільгових фондів належать такі види податків: внески в пенсійний фонд, фонд соціально­го страхування, фонд зайнятості, інноваційний фонд, на будівництво та експлуатацію автомобільних шляхів. Крім того, підприємства виробничого профілю вносять плату за забруднення довкілля, за спеціальне використання при­родних ресурсів, державне мито, а також місцеві податки і збори.

Значного поширення за сучасних умов набуває ді­яльність підприємств з мінімізації податків, тобто спроби зменшити ставки податків або уникнути окремих з них шляхом податкового маніпулювання у межах закону. Ця діяльність здійснюється за допомогою спеціальних консультаційних фірм шляхом пошуку суперечностей і недосконалостей у податковому законодавстві, нечітких фор­мулювань тощо.