Лекция по теме: Суть процесу керівництва та лідерства

Лекция по теме:

Суть процесу керівництва та лідерства

Центральною фігурою в менеджменті будь-якої організації є менеджер-керівник, який керує нею або окремим її підрозділом. Процес керівництва є неодмінною умовою функціонування організації.

*Керівництво — це цілеспрямований вплив осіб, наділених функціями й компетенцією керівників, на колективи, тобто взаємодія керівників і виконавців.

Керівництво — не лише необхідний, але й основний елемент процесу управління. Зміст процесу керівництва розкривається через його функції: -планування, -організацію, -контроль, -мотивацію й -виховання. Перші чотири розкривають зміст процесу керівництва в системі "керівник -виробництво", а остання — одну з важливих сторін керівництва — формування особистості у сфері трудової діяльності.

Цікавим є розподіл затрат робочого часу лінійними керівниками різних рівнів управління на основні функції керівництва. Витрати часу на розробку різних планів зменшуються в міру зниження рівня управління. Функція організації вимагає порівняно однакової уваги з боку керівників усіх рівнів управління. Основне навантаження щодо реалізації функції контролю припадає на вищу та середню ланку управління. Реалізація функції стимулювання здійснюється на низових рівнях, рівнозначно як і функції виховання.

Стадії процесу керівництва колективом

·          визначення цілей, які повинні бути досягнуті за певний відрізок часу;

·          інформування колективу про завдання, методи їхнього виконання, ресурси тощо;

·          проведення аналітичної роботи з метою вивчення резервів підвищення ефективності трудової діяльності колективу.

♦Таким чином, враховуючи зміст основних стадій керівництва, можна сказати, що керівництво — це процес неперервного обміну інформацією між: його суб'єктом та об'єктом із метою впливу один на одного, тобто це "робота з людьми ".

♦ Лідерство - це здатність індивіда впливати на інших людей з метою досягнення деяких цілей.

Лідер             Менеджер

Рис.  1. Основні якості лідера та менеджера

В останні роки з'явилося багато публікацій про відмінності між управлінням і керівництвом. І керівництво і лідерство однаково важливі для організацій. Так, як правило, керівництво випливає з організаційної структури, воно сприяє стабільності, порядку й вирішенню проблем всередині організації. З іншої сторони, право лідерства витікає з таких особистих якостей індивідів, як зацікавленість, цілі та цінності, й сприяє розвитку бачення перспектив, креативності й змін в організації. На рис.  1 перераховані різні якості, які властиві лідерам і менеджерам, хоча необхідно пам'ятати, що деякі індивіди володіють і тими й іншими якостями.

Велике значення в менеджменті має співвідношення керівництва та лідерства. Лідерство має місце у всіх сферах професійної діяльності керівника будь-якого рангу. Менеджер, займаючи певну посаду на відповідному рівні управління, стає формальним лідером колективу, оскільки отримує повноваження керувати ним. Однак він може й не бути дійсним лідером колективу, якщо не володітиме відповідними якостями. У такому випадку функція лідерства може перейти до неформальних керівників-лідерів, найбільш авторитетних членів колективу. За такої ситуації лідерство стає процесом стихійного, спонтанного керівництва колективом і може носити негативний вплив на нього, якщо формальний керівник не звертатиме на це уваги. Неформальними лідерами стають найбільш ініціативні, енергійні, інформовані працівники. У різних ситуаціях життєдіяльності колективу лідерами можуть бути різні працівники.

Всі найбільші досягнення людства результат діяльності великих особистостей:
послідовники ж, що складанні, переважну більшість, тільки наслідують великих людей.

                               Г.Тард і Г.Лебон

Рис. 2. Соціоматриця

Безлідерні колекіиви менш ефективні. Найбільшої ефективності у своїй діяльності досягають ті колективи, де керівник є одночасно й лідером. Керівник повинен уміти впливати на колектив через його неформальних лідерів, а не протиставляти себе їм і боротися з ними.

Одним із методів діагностики, яка дозволяє виявити дійсного лідера колективу, є метод соціометрії. Він полягає в тому, що члени колективу виражають своє ставлення один до одного, заповнюючи спеціально створену таблицю-шахматку - соціоматрицю (див. рис. 2.). Роблять вони це інкогніто. Число рядків та стовпчиків у соціоматриці дорівнює числу членів групи. По горизонталі відзначається ставлення певного члена колективу до колективу в цілому, а по вертикалі - ставлення інших членів колективу до

даного члена колективу. При цьому позитивні оцінки таких взаємин позначаються знаком "+", негативні — "-", відсутність оцінок позначається "0". Самовибір не передбачається, тому клітки по діагоналі не заповнюються.

Для спрощення обробки даних соціоматриць прізвища членів групи шифруються, у найпростішому випадку — кодуються номером згідно зі списком групи, або їм відповідає певна буква (див. соціоматрицю).

За результатами обробки даних соціоматриці можна встановити наступні характеристики членів досліджуваного колективу:

- лідер -"зірка" — член групи, який отримав максимальну кількість позитивних оцінок

(найбільш популярний); - "бажаний" — член групи, який отримав не менше половини позитивних оцінок "лідера- зірки ";

-        "відокремлений " — член групи, який отримав всього одну-дві позитивні оцінки;

- "ізольований" — член групи, який не отримав ні позитивних, ні негативних оцінок і одночасно залишився байдужим до решти членів групи;

-        "ігнорований" — член групи, який отримав лише негативні оцінки.

Для того, щоб керівника вважали лідером колективу, він повинен володіти певними якостями.

Якості, якими повинен володіти керівник       

ділові ( ♦ компетентність,   ♦ економічне мислення,  -знання основ науки управління);

організаторські ( -контактність,  - психологічний такт,  -емоційно-вольова стриманість);

особисті (- енергійність,  - ініціативність,  -вимогливість,  - рішучість, Ф оптимізм);

морально-політичні (- відданість інтересам держави,  - трудовому колективу, - інтелігентність. - широке коло захоплень).

Лідер в імя прогресу повинен боротися  і відталістю рби.

______________________                     Г. Гард)

Важливими характеристиками керівника-лідера є його висока інтелектуальна та емоційно-вольова стресостійкість. Інтелектуальна стрксостійкість означає бажання керівника набувати нових знань, прагнути до них. Емоційно-вольова стресостійкість характеризує здатність особи приймати компетентні рішення в умовах нестачі інформації, дефіциту часу, ділових протирічь і власних конфліктів.

Перераховані властивості створюють авторитет керівника, його модель, приклад якої може бути наступним:

►    уміння організовувати діяльність колективу з дотриманням вимог господарського, адміністративного й трудового права;

►   націлювати колектив на все нове, прогресивне;

►  користуватися наділеною владою в керівництві колективом таким чином, щоб інтереси підприємства та особистості та інтереси працюючих забезпечувалися в однаковій мірі;

► контролювати свої вчинки й володіти власними емоціями;
        ►      намагатися бути справедливим і доброзичливим;

        ► чітко виконувати обіцянки, дані колективу чи окремим працівникам.

Отже, в основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, вплив та влада.

 -Лідерство — це здатність впливати на окремих працівників та їхні групи з метою зосередження зусиль на досягненні цілей організації.

-Вплив — це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни

в поведінку іншого індивіда.

Уміння змінити стан речей - основна властивість керівника. А змінювати його раніше'! від інших с ознакою творчої особистості.

                                          Перший закон керівництві) Джея

Сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул для усунення перешкод і досягнення максимальних результатів.
                                                                     Р.Блейк і Дж. Моутон

♦ Влада — це можливість впливати на поведінку інших людей згідно з певними повноваженнями.

Джерело влади знаходиться не в людях, що її мають чи піддають накази, а у прийнятгі чи нприйнятті влади іпідлеглими.

Ч.Бернард