Лекция по теме: Сутність банків та їх структура

Лекция по теме:

Сутність банків та їх структура

Банк — фінансовий інститут (організація), який забез­печує функціонування та розвиток позичкового капіталу, зокрема кредиту. У цьому визначенні не названі основні операції та функції банку, тому воно розкриває сутність банків лише частково.

Коротко функції банків можна охарактеризувати так:

1) випуск, купівля і продаж, зберігання, надання в кредит та обмін грошей і цінних паперів;

2)     контролювання руху фінансових ресурсів, обігу гро­шей та цінних паперів і внаслідок цього значною мірою здійснення контролю над окремими галузями економіки, їх власністю;

3)      надання платіжно-розрахункових послуг підпри­ємствам і населенню та ін.

Тут перераховано далеко не всі функції та операції банків. Комплексне визначення сутності банків з ураху­ванням всіх їх функцій та операцій, втрачає локанічність. Тому у ньому слід зазначити лише основні функції банків.

Банк — особливий фінансово-кредитний інститут, який акумулює грошові ресурси (цінні папери) та випускає їх, надає в кредит фінансові ресурси, контролює грошовий обіг та надає платіжно-розрахункові послуги.

Якщо перші банки виконували переважно одну — мак­симум дві операції, то сучасні крупні комерційні банки здійснюють майже 300 операцій. Внаслідок цього поняття «банк» постійно наповнювалось елементами нового еко­номічного змісту.

Основними видами сучасних банків у розвинутих країнах світу є центральний банк, комерційні банки, сільськогосподарські, кооперативні та ін. Залежно від форм власності виділяють державні, приватні (в руках окремої особи), акціонерні, кооперативні, муніципальні, змішані (державний капітал поєднується з іншими форма­ми), міждержавні. Відповідно до функцій та характеру ви­конуваних операцій розрізняють емісійні, комерційні, інвестиційні, ощадні, іпотечні, зовнішньоторговельні та інші банки. Залежно від видів господарської діяльності виділяють промислові, сільськогосподарські, торговельні, зовнішньоторговельні.

Крім банків, існують банківські об'єднання: банківські асоціації, банківські картелі (або консорціуми), банківські трести і концерни. Сукупність різних видів банків та банківських об'єднань у їх взаємодії та взаємозв'язку фор­мує банківську систему.

До цієї системи також входять спеціалізовані кредит­но-фінансові установи, які здійснюють кредитування окремих сфер і галузей народного господарства. До них на­лежать інвестиційні банки, кредитні союзи, страхові ком­панії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії та ін.

Розглянемо коротко сутність комерційних банків та спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів, з якими безпосередньо мають справи підприємства.

Комерційні банки, як правило, не є державною вла­сністю. Наймогутніші з них — відкриті акціонерні товари­ства. Водночас у Франції та Італії крупні комерційні бан­ки є власністю держави. У США наприкінці 90-х років налічувалося 10,5 тис. комерційних банків, в Україні — до 200. Наймогутніший комерційний банк США («Сітікорп оф Нью-Йорк») мав у 1995 р. активи понад 170 млрд дол., тоді як в Україні у 1998 р. найкрупнішим банком був Промінвестбанк, активи якого становили приблизно 200 млн грн. Наймогутнішими у світі є японські банки, ак­тиви найкрупнішого з них у середині 90-х років станови­ли майже 500 млрд дол. Наприкінці 90-х років такий самий гігантський банк появився і в США.

Основними функціями комерційних банків є кредитні, фондові (випуск цінних паперів різних компаній та їх розміщення на валютних ринках), комісійні (платіжно-розрахункові) операції у межах всього народного госпо­дарства та ін. Важлива функція банків за сучасних умов — посередництво у міжнародному обігу позичкових капіта­лів, надання дедалі більшої маси міжнародних кредитів. З цією метою створюються філіали іноземних банків у роз­винутих країнах світу.

Значно посилюється універсалізація банків. Крім пе­релічених функцій, вони виконують операції страхування, консультаційного бізнесу (надання фінансової;, комер­ційної, ринкової, технічної інформації тощо). Швидко по­ширюється така форма діяльності банків, як фінансовий лізинг (фінансування банками оренди устаткування, особ­ливо нової наукомісткої та дорогої техніки), проектне фінансування.

Виконання таких функцій банків та їх постійне розши­рення зумовлює посилення концентрації банківського капіталу та зростання масштабів привласнюваного ними прибутку. Основними джерелами цього прибутку є здій­снення банками розрахункових, емісійних, облікових та інших функцій, надання кредитів і встановлення при цьо­му вищих відсотків, ніж виплата відсотків за вкладами.

Важливим структурним елементом банківської систе­ми є спеціалізовані фінансово-кредитні установи.

Інвестиційні банки здійснюють операції з випуску і розміщення акцій, облігацій. При цьому вони залучають капітал шляхом випуску і продажу власних акцій, або за­лучають для цього кредити комерційних банків.

Взаємоощадні банки, кредитні союзи та інші ощадні ус­танови акумулюють заощадження населення і спрямову­ють їх здебільшого на фінансування будівництва (житло­вого, комерційних установ та ін.).

Страхові компанії з метою залучення фінансових коштів продають страхові поліси, а потім вкладають їх у цінні папери компаній та держави, надають цим суб'єктам кредити.

Пенсійні фонди акумулюють кошти здебільшого із внесків у фонди соціального страхування. Серед них розрізняють фонди, які не інвестують свої кошти у цінні папери (а отже виплачують пенсії лише з поточних надхо­джень і доходів), і ті, якими управляють страхові компанії чи підприємства (або за їх дорученням банки).

Інвестиційні компанії залучають кошти шляхом випус­ку акцій, їх продажу дрібним акціонерам та купівлі цінних паперів промислових компаній різних галузей промисло­вості.

Основні форми кредиту та банківських операцій і плата за ними

Виникнення, функціонування та розвиток банків значною мірою пов'язані з наданням кредиту.

Кредит (лат. credit — довіра) — позичка у формі грошей або товару в тимчасове користування з умовою своєчас­ного повернення і виплати за це певної винагороди (відсотка).

Відсоток (або ціна за тимчасове користування капіта­лом) — прибуток за користування наданого у позичку капіталу в грошовій або товарній формі.

Найважливішими джерелами кредиту, до яких при­четні підприємства, є:

1) засоби, які нагромаджуються в амортизаційному фонді на підприємстві й призначені для відновлення ос­новного капіталу;

2)      частина оборотного капіталу, яка звільняється за розбіжності, з одного боку, продажу товарів, а з іншого — купівлі сировини та матеріалів;

3)      частина тимчасово вільного оборотного капіталу, яка з'являється з часу отримання підприємством коштів від реалізації власної продукції та виплати зарплати;

4)     частина отриманого прибутку, яка спрямовується на розширення виробництва, тобто частина капіталізова­ної додаткової вартості. 

Розрізняють такі основні форми сучасного кредиту, пов'язані з діяльністю банків: комерційний, банківський, державний, іпотечний, міжнародний.

Комерційний кредит — кредит, який надається одними підприємствами (фірмами, компаніями) іншим у формі продажу товару з відстрочкою платежа і оформляється векселем; використовується з метою прискорення ре­алізації товарів, ціна яких зростає на суму відсотка.

Банківський кредит — кредит, який надається кредитно-фінансовими установами (насамперед банками) будь-яким господарюючим суб'єктам (підприємствам, дер­жаві, підприємцям, власникам домашніх господарств то­що) у формі грошових позичок.

іпотечний кредит — кредит, який надається банками та спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами у формі довготермінових позичок під заставу нерухомості.

Державний кредит — кредит, який надається державі (в тому числі місцевим органам влади), фізичними та юри­дичними особами у формі державних позик.

Міжнародний кредит — кредит, який надається у формі валютних та товарних цінностей підприємствами (в тому числі банками, державою, а також міжнародними та регіональними фінансово-кредитними установами) од­нієї країни підприємствам та державам інших країн.

Основними видами банківських операцій є пасивні, активні та комісійні.

Пасивні операції банку — операції із залучення вільних коштів.

Про основні джерела таких коштів, які утворюються на підприємстві, йшлося вище. їх необхідно вкласти у банк і отримувати за це відсоток.

Основними видами вкладів є:

1.      Депозит, або вклад до запитання. Він означає, що підприємство вкладає частину своїх вільних коштів у банк і використовує їх у будь-який час для розрахунків з інши­ми підприємствами, для виплати податків і заробітної пла­ти. Внаслідок цього цей вид вкладу ще називають розра­хунковим рахунком і за ним відсотки або не виплачують,
або виплачують дуже низькі.

2.   Депозит на термін,  або терміновий вклад.  Під­приємство у цьому разі вкладає частину своїх вільних коштів у банк на чітко визначений термін і    зобов'язується до закінчення його гроші з банку не вилучати. Це дає змогу
банку використовувати вкладені кошти, зокрема надавати їх у кредит іншим підприємствам. За тимчасове користування цими коштами банк виплачує підприємству відсоток, вели­чина якого зростає із збільшенням терміну. Якщо підпри­ємство схоче вилучити ці кошти раніше, величина відсотка
значно знизиться або він зовсім не буде виплачений.

Депозити на термін поділяють, у свою чергу, на влас­не термінові вклади (після закінчення встановленого терміну вони перетворюються на депозити до запитання) і вклади з попереднім повідомленням про їх зняття.

3. Депозитний сертифікат. Це документ, вид цінних па­перів, який засвідчує вклад (депозит) фізичною особою грошових коштів у банк на умовах термінового вкладу під зазначену банком ставку відсотка. Розрізняють депозитні сертифікати до вимоги (гроші за ними можуть бути вилу­чені через певний час) і термінові (гроші можуть бути ви­лучені у будь-який час).

До пасивних операцій банків належать також випуск облігацій з метою залучення грошових коштів замість ок­ремих видів цього цінного паперу, а саме іпотечних і банківських.

Активні операції банку — операції з надання кредитів, а також операції з цінними паперами з метою отримання прибутків, що реалізуються тоді, коли відсоток за креди­тами вищий, ніж відсоток за вкладами.

Іншими формами активних операцій банку є вкладан­ня коштів у цінні папери, а також їх інвестування у вироб­ництво.

Основними умовами надання кредитів є їх повернен­ня, цільовий характер (тобто використання лише на певні цілі), терміновість і забезпеченість. Якщо підприємство своєчасно не повертає кредити, банк вилучає більший відсоток.

Забезпеченість кредиту означає, що його надають під заставу товарно-матеріальних цінностей. У разі неповер­нення кредиту ці цінності переходять у власність банку. Без забезпечення кредити можуть надаватися лише надійним підприємствам-клієнтам, тобто тим, платоспро­можність яких не викликає сумнівів.

Залежно від характеру застави кредити поділяють на підтоварні (надаються під заставу товарів, які знаходяться в обігу, але ще не реалізовані) та фондові (надаються під заставу цінних паперів). Різновидом останніх є вексельні кредити — коли банк надає позичку власнику векселя, який хоче отримати кошти раніше закінчення терміну, за­значеного у векселі.

Перед тим як надати кредит підприємству, банки пере­дусім ретельно вивчають його фінансовий стан, (зокрема, наявність або відсутність непогашених кредитів, платоспро­можність тощо), потім — виробничу діяльність, перспективи впровадження досягнень науково-технічного прогресу та ін.

До активних операцій банку належать також операції з нерухомістю, іноземною валютою, лізингові, факторингові та ін. Активні операції банків базуються переважно на залучених коштах. Так, у розвинутих країнах світу частка власного капіталу становить від 1 до 10%. Відповідно до угоди між країнами ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку, куди входять 28 розвинутих країн світу) частка власних активів банку повинна бути не нижчою 9,2%.

Комісійні операції банку — посередницькі операції, пов'язані з наданням інкасових, торгово-комісійних, ак­редитивних та переказних послуг або з платіжно-розра­хунковим обслуговуванням клієнтів.

Інкасові операції — операції, які здійснює банк за дору­ченням своїх клієнтів з метою отримання для них грошей замість грошових і товарно-розрахункових документів (чеків, векселів, цінних паперів, транспортних документів та ін.); за виконання цих операцій банк бере комісію.

Акредитив — грошовий документ, який містить доручен­ня банку про виплату певної суми грошей підприємству або фізичній особі відповідно до умов, названих у цьому документі.

Розрізняють грошові та товарні акредитиви.

Переказні операції — операції з перерахування внесе­них клієнтами грошей іншому отримувачу, який перебу­ває в іншому місці.

Крім того, банки виконують низку довірчих (трасто­вих) операцій. До них належать управління майном і капіталом, збереження цінностей та інше.

Відносно новими формами кредиту є лізинг і факто­ринг. Розглянемо їх сутність та механізм дії.