ЛЕКЦІЯ 30. Особливості організації інформаційного забезпечення НБУ

 ЛЕКЦІЯ 30. Особливості організації інформаційного забезпечення НБУ

Організація інформаційного забезпечення НБУ визначається складом керованих об'єктів предметної області, завдань, даних і сукупністю інформаційних потреб користувачів НБУ.

            Інформаційне забезпечення включає повний набір показників, документів, класифікаторів, файлів, баз даних, методів  їхнього використання в роботі НБУ, а також способів подання, нагромадження, збереження, перетворення, передачі інформації для всіх категорій користувачів у необхідній формі й на вимогу в часі.

До організації інформаційного забезпечення органів НБУ пред'являються наступні вимоги:

    - забезпечення для широкого кола користувачів можливостей роботи в реальному режимі;

    - формування для керування оперативних даних, які реально перебувають у БД низових структур інформаційної системи НБУ (по суті, це є створення й використання сховищ даних);

    - автоматичне формування відомостей на кожному рівні ієрархії структури НБУ на основі звітних файлів;

    - гарантування безпеки електронних документів і збереження банківської інформації;

    - забезпечення цілісності інформації у випадку відмови апаратури.

Основній складовій інформаційного забезпечення НБУ є інформаційна база, що по загальних принципах структуризації ділиться на зовнішню й внутрішню.

Зовнішня інформаційна база - вхідні й вихідні повідомлення, перелік яких завжди визначається щодо конкретної інформаційної системи або підсистеми. У НБУ такими системами є територіальні керування НБУ, головний офіс НБУ й центральна розрахункова палата (ЦРП).

Вхідні повідомлення надходять у територіальні керування НБУ від комерційних банків (КБ), центрального офісу НБУ й від ЦРП.

Від КБ до територіального керування НБУ направляються:

      -     платіжні документи клієнтів банків - учасників СЕП, скомпоновані в конверти по призначенню (файл А);

     -      квитанції - підтвердження про прийняття платіжних документів від банків, які перебувають в інших областях (файл Т);

     -      звітні файли від головних банків;

     -      службові повідомлення, запити - неструктуровані текстові файли.

З інших територіальних керувань НБУ надходять платіжні документи й підтвердження про відправлення платіжних документів КБ даної області. Від головного офісу НБУ й ЦРП надходять: нормативні документи, зміни в класифікаторах і довідниках, програмні продукти й т.п..

З територіальних керувань НБУ направляються в електронній формі в комерційні банки:

      -     платіжні документи, які надійшли з інших територіальних керувань;

      -     підтвердження про прийняття платіжних документів, спрямованих комерційними банками в територіальні керування НБУ;

     -      нормативні документи, зміни в класифікаторах і довідниках, програмні продукти й т.п..

В інші територіальні керування направляються платіжні документи, а в ЦПР і головний офіс НБУ - звітні файли й службові повідомлення.

Обмін вхідними й вихідними повідомленнями відбувається також між НБУ й іншими державними структурами, зокрема  з: Казначейством Міністерством фінансів, Державною податковою службою, Державною митною службою, Рахунковою палатою Верховної Ради України, Держкомстатом, Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України й інших державних структур.

Вхідні повідомлення заносяться в базу даних локальної системи на обласному або державному рівні ієрархії НБУ. У цих системах функціонують локальні й центральні БД.

Локальні БД створюються на робочих місцях користувачів, вони підтримують оперативну й нормативно-довідкову інформацію (НСИ).

Центральні БД підтримує на сервері адміністратор БД, що через свій АРМ забезпечує:

      -   ведення фонду НСИ, поточну роботу із вхідними документами,

      -     формування на їхній основі БД оперативної інформації,

      -     переведення БД оперативної інформації в "архів",

      -     установлення рангів доступу до БД і конфігурацію робочих місць користувачів.

Фонд нормативно-довідкової інформації в НБУ містить законодавчі й нормативні акти, державні класифікатори й відомчі довідники. БД НСИ формуються на верхньому рівні й централізовано засобами електронної пошти приходять до низових структур, у тому числі й до комерційних банок.

До державних класифікаторів, які використовуються в ИC НБУ, ставляться: класифікатор форм власності, класифікатор видів економічної діяльності, класифікатор держав миру, класифікатор валют, класифікатор організаційно-правових форм господарювання, класифікатор адміністративно-територіального пристрою України, класифікатор управлінських документів, єдиний державний реєстр підприємств і організацій України й ін.

До відомчих довідників ставляться: довідник банків (МФО), план рахунків бухгалтерського обліку в банках України, довідник касових оборотів, довідник звітних файлів, довідник учасників СЕП, довідник строків пролонгації й прострочення кредитів.

Організація БД оперативної інформації в ИC НБУ має істотні особливості: оперативна інформація надходить у систему НБУ ззовні, в основному від комерційних банків, від державних і недержавних організацій, а також від громадян.

За змістом і структурою цю сукупність вхідних даних можна поділити на три різновиди.

Перший різновид - це платіжні й прирівняні до них документи, які надходять від комерційних банків і інших фінансових структур або направляються їм після обробки за відповідною технологією. Обробка цих потоків даних здійснюється системою електронних платежів. Крім реквізитів, які вказують суть предметної області, у СЕП виконуються технологічні реквізити, призначені для організації виконання технологічних операцій. До них ставляться: електронно-цифрові підписи платіжного документа, код оператора- відправника, вид інформації й одержувач її, оцінки про час виконання операції й ін.

Другий різновид оперативної інформації, що втримується в БД НБУ - це звітні файли, які надходять від КБ у територіальні керування, а після нагромадження інформації передаються на верхній рівень ИC НБУ. При цьому на кожному рівні ієрархії банківської системи деякі вхідні й зведені дані заносяться в архівні бази даних.

            Наприклад, файл 01 - залишки засобів на балансових рахунках у національній валюті містить: ознака й номер рахунку, залишок на рахунку, ліміт, суму дебетових оборотів за день, суму кредитових оборотів за день, тип рахунку, символ звітності, процентну ставку, ознаку заключних оборотів, реєстраційний номер клієнта, дату відкриття рахунку, номер шкали при нарахуванні відсотків, дату списання відсотків.

Третій різновид оперативної інформації характеризується як текстові повідомлення, які направляються "знизу нагору" або навпаки. Крім того, у структуру НБУ можуть надходити різні запити від небанківських установ. Для обробки таких повідомлень і контролю за виконанням доручень у НБУ використовується спеціалізований пакет програм.

Основним напрямком подальшого вдосконалення інформаційного забезпечення НБУ є створення корпоративного сховища даних (СД). Головною метою створення СД у НБУ є інтеграція різноманітної інформації, що існує й постійно надходить у НБУ, а також надання фахівцям НБУ потужного інструментарію її аналізу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Система сховищ даних НБУ стане складовою частиною його дворівневої інформаційної системи й буде охоплювати всю ієрархію локальних обчислювальних мереж, що є на кожному із цих рівнів.

На основі сховищ даних і систем підтримки рішень у НБУ створюється аналітична система. Це засобу виявлення функціональних і логічних закономірностей в інформації, що зберігається в СД, а також побудови моделей і правил, за допомогою яких можна пояснювати взаємозв'язку між економічними показниками й прогнозувати, з певною ймовірністю, розвиток деяких економічних процесів.

Об'єднання можливостей програмних продуктів з підтримки сховищ даних і аналітичних систем (СДАС) дасть можливість вирішувати практично будь-які завдання аналізу й підтримки управлінських рішень в інформаційній системі НБУ. Ця система включає:

       - засобу формування складних звітів і їхнього аналізу;

       - засобу створення запитів довільного змісту в професійних банківських строках;

      - подання інформації у вигляді діаграм і графіків;

      - "вітрини даних" для забезпечення потреб функціональних департаментів;

      -  економічні методики аналізу показників;

      -  методики прогнозування.

Особливо  важливим є те, що СДАС дасть можливість кінцевим користувачам одержувати складні аналітичні звіти й обробляти інформацію, не залучаючи фахівців з інформаційних технологій.

Розробка й впровадження СДАС буде здійснюватися в три етапи.

На першому етапі аналізуються інформаційні потоки й бази даних, які існують у НБУ, визначається коло потенційних користувачів системи. Одночасно формують вимоги до СДАС користувачі системи.

На другому етапі інвентаризуються економічні показники й вихідні форми, проектується логічна й фізична структури сховища даних, здійснюється адаптація методик аналізу показників, вибір програмного забезпечення СДАС із обліком найбільш адекватної відповідності потребам НБУ.

На третьому етапі реалізуються процедури прийому, звірення й очищення вхідної інформації; починається наповнення СД інформацією з різних джерел, розрахунок вторинних економічних показників; генеруються сформовані, а також нові форми звітності; будуються "вітрини даних" для забезпечення потреб функціональних департаментів; втілюються розроблені й створюються нові методики аналізу, завдяки яким функціональні підрозділи Національного банку дістають потужні кошти аналізу й прогнозування для прийняття зважених управлінських рішень. Поступово розробляються й впроваджуються конкретні підсистеми (концепція їхнього впровадження викладена далі).

Стратегія подальшого розвитку СДАС передбачає створення нових методик, прогнозування тенденцій зміни економічних показників як Національного банку, так і банківської системи в Україні в цілому.