Мати-берегиня роду

Ошурко Л.Г.,

                                                                              учитель української мови та літератури,

                                                                                                        учитель вищої категорії

Тема уроку: «Мати- берегиня роду»

Мета: ознайомлення з народною творчістю, кращими творами літератури і мистецтва, присвяченим материнству, сім' ї.

Обладнання: квіти, столи, прикрашені вишитими серветками, на чільному місті портрет жінки з немовлям. У кімнаті також плакати з висловлюваннями людей про матір.

Хід уроку: Вступне слово вчителя.

-         Мати….Це перше слово, яке с радісною усмішкою вимовляє дитина. Мама-це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і кожна несе в серці любов. Жінки всіх рас – сестри одна одній. Однаково прекрасні, коли підносять дитину до грудей. Кожен  скаже: «Найкраща мама- моя мама», бо безмежна її ніжність, хто б вона не була, де б  не жила….

Якби стільки доброти, скільки випромінює серце матері, випромінювалось би на всіх оточуючих, зло загинуло б. Саме їм, найріднішим, наймилішим, присвячуємо цей урок.

Перший ведучий: - Стежина до маминої хати в'ється через город. Усе тут до болю знайоме: он дбайливо посаджені кущики квасолі, а між ними поважно розплелося гарбузове гудиння, на видолинку буряк, морква, сизіє тугими головками капуста, густими листочками пішли у ріст буряки, антенять стрілки кропу, трендитять покропини маку-самосію. і, немов сторожа гордо вартують на окраїнах городу соняхи.

Другий ведучий: - Усе довкола живе неньчиною присутністю. Ось ш сапа, залишена нею,  онде- грабельки, певно, ще тільки-но закінчила працю й пішла припорати хатнє господарство….. Крізь прочинене вікно  доноситься тиха мелодія, яка знаю, завше  бентежила її чутливу душу.

У виконанні учнів звучить «Пісня про рушник» на слова А. Малишка

У цей час ведуча звертається до присутніх і називає прізвище тієї мами, яка напередодні назвала цю пісню улюбленою, а донька чи син підходить, цілую і дарує їй живі квіти.

Третій ведучий: - Колискова пісня. Скільки  їх створив народний геній. Цей особливий фольклорний жанр позначений високим поетичним світосприйняттям, глибиною мелодійного звучання, багатством образів. Лагідний материн спів засівав дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до всього живого. Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби й захисники рідної землі, філософи та мудреці….

Звучить колискова пісня у виконанні мами.

Четвертий ведучий:- Вслухаюся в поетичні образи колискових і уявляю немовлятко…Дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає у шибку, а там, на воротах, стоїть кіт у червоних  чоботях….                                                           А над усіма образами – величний образ жінки- матері, ніжне серце якої переповнене безмежною любов'ю до дитини.

Учениця декламує «Колискову» Л. Українки

П'ятий ведучий: - Споконвіку у народі існує звичай: колиску, що вийшла з ужитку, ніколи не викидали, а берегли доти, доки люди жили в оселі. А з якого дерева робили їх? Із клена, калини або ясена, щоб діти дужими та співучими були.

Шостий ведучий:- Калина, верба, тополя, мальви…..Довічні символи, якими опредметнювалося найсвященіше, найдорожче, найсокровенніше – любов до рідної землі, до свого народу. Не було села, а в селі хати, де б не палахкотіли під вікном мальви – ці незрадливі обереги нашої духовної спадщини. Всім , хто вирушав у далеку дорогу, вони нагадували – там земля мила, де мати родила!

Виконується українська пісня «Мамина вишня»

Сьомий ведучий: - Яка мати не співала цих легких , як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх? І мовби продовження цього уроку – уривки листа О. Довженка до неньки: « Я дуже щаслив, мамо, що Ви живі, що у Вас ще ясна пам'ять ! Ви співаєте з внуками «Соловушка». Дай Вам бог здоров'я ще поспівати довше, щоб осталась пам'ять про Вас у онуках на все життя….»

Звучать українські  народні пісні в родинному виконанні.

Співають бабуся, мамо, тато, діти

Прозвучали пісні «Ой чий то кінь стоїть», «На городі буркун», «А я все дивлюся», «Ой на горі женці жнуть», «Ой на горі два дубки»….

Ведучі підходять до родин  і вручають їм на пам'ять подарунки.

Восьмий ведучий:- Віки мужності і звитяги, віки шаблею в боях і за плугом,  віки мук на невільницьких торговицях трьох материків і віки боротьби проти татарських, турецьких, інших орд, віки надії, віки журби, віки жіночого чекання і дівочої вірності – все увібрала народна пісня.

Звучить українська пісня « В кінці греблі шумлять верби» у виконанні учнів.

Дев'ятий ведучий: - Мамо, дивлюся у теплі неньчині очі, в яких, здається, одсвічує вся блакить рідної землі. І запитую «А що означає «берегиня»? – «Берегиня», любий мій синочку, -відказує вона,- це наша оселя. Усе, що в ній є, що ми нажили, що приберегли од своїх батьків та дідусів, чим збагатилися й освятилися – хатнім пожитком, дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у цій хаті –  все це , щоб ти знав , і є берегиня».

Звучить українська народна пісня «Смерекова хата», яку також напередодні замовили мами.

Учениця декламує вірш В. Симоненка «Матері».

А тим часом дівчатка  в українському одязі підносять до столиків улюблені страви мам, які приготували самі. Є тут вареники з сиром, картоплею, капустою, гарбузова каша, голубці, пироги, тістечка та інші….

Звучить народний гумор. проводяться народні ігри : «Хто швидше з'їсть вареника», «Смішні вареники», «Зайчик-чибиряйчик».

В іграх беруть участь діти с батьками. Переможцям вручають призи.

Упродовж уроку прозвучали улюблені пісні усіх мам класу.

Урок закінчився поезією М. Сингаївського «Мати».