Урок на тему: Покоління проти течії

Міністерство освіти і науки України ДПТНЗ Луганський центр професійно – технічної освіти Урок – презентація літературної спадщини українського шістдесятництва: «Покоління проти течії» Тема :  Покоління проти течії. Презентація літературної  спадщини українського шістдесятництва. Мета: ­   ознайомити   з   нелегкою   долею   поетів,   митців   60­90­х   років;   навчити характеризувати один        із найяскравіших етапів літературного процесу ХХ століття   в   контексті   суспільного   розвитку;   поглибити   й   урізноманітнити художнє   відтворення   світу;   розкрити   соціальний   зміст   загальнолюдських цінностей в літературі цього періоду; ­ розвивати  вміння  учнів  пов’язувати  літературний  процес   з історичними умовами,   вміння   виразно   читати   напам’ять   поезії,   вміння   готувати виступи; виховувати   патріотичні   почуття,   любов   і   шану   до   видатних   діячів культури, любов до поезії, мистецтва, формувати високі ідеї. ­ Обладнання: портрети: В.Симоненко, Д.Павличко, А.Горської, Л.Костенко, В.Стуса, книжкова виставка, роботи Алли Горської, слайди. Методи і прийоми: словесно – оглядовий, пояснювально – ілюстративний, самостійна робота учнів. Тип уроку: вивчення нового матеріалу (презентація)  Епіграф:                          Коли в нації вождя немає,                                           Тоді вожді її – поети.                                                              Є.Маланюк План уроку: 1. Покоління проти течії 2. Презентація творчої спадщини шістдесятників: а) Постать Алли Горської – яскравіша від легенди; б) Василь Симоненко – метеор на ріднім небосхилі; в) Дмитро Павличко – два кольори душі; г) Живий нерв України – поезія Василя Стуса; д) Мужня жінка – Ліна Костенко. Хід уроку І. Організаційний момент. ІІ. Оголошення теми і мети уроку. ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу. Заздалегідь деякі учні отримали завдання пошуково­досліднецького  характеру. Вступне слово вчителя.   Сьогодні   мова   піде   про   літературний   процес   60­90­х   років.   Оскільки література, як і мистецтво загалом, має нерозривний зв’язок з історичним процесом, ми розглянемо ці явища паралельно. 60­ті   роки   називали   періодом   відлиги.   Залякана   репресіями,   вкрай заполітизована література відчула вітер перемне. Проте тривало це недовго.        Сьогодні   у   нас   буде   нелегка   мандрівка   крізь   часи.   Ми   вирушимо   в минувшину, щоб віднайти там себе сьогоднішніх, щоб глибше пізнати ті, наче недалекі   60­90­ті   роки,   щоб   зустрітися   з   поколінням   тодішніх   молодих українських митців про яких Є.Маланюк сказав:                                                                 Коли в нації вождя немає,                                                               Тоді вожді її – поети. ­ Запишіть, будь ласка, тему уроку та слова Є.Маланюка, які  послугують  сьогодні епіграфом. 3. Покоління проти течії 4. Презентація творчої спадщини шістдесятників: План уроку: а) Постать Алли Горської – яскравіша від легенди; б) Василь Симоненко – метеор на ріднім небосхилі; в) Дмитро Павличко – два кольори душі; г) Живий нерв України – поезія Василя Стуса; д) Мужня жінка – Ліна Костенко. 1. Покоління проти течії. (літературно­мистецький,       соціально­історичні Українська культура кінця 1950­х початку 1960­х років розвивалась в умовах «відлиги»,   яка   мала   значений   вплив   на   всі   процеси   культурного   життя. Послаблення   адміністративного   тиску,   політики,   жвавий   культурний   обмін стимулювали культурне життя, сприяли культурному розкріпаченню. На хвилі періоду «відлиги» з’являються в суспільно­політичному русі шістдесятники. Давайте з’ясуємо що таке  шістдесятництво, хто   такі  шістдесятники, представники   шістдесятництва,   витоки шістдесятництва,   культурно­історичні   витоки   шістдесятництва, духовне зростання, естетичні засади. На   мультимедійній   дошці   визначення   (шістдесятництво,   шістдесятники, представники   шістдесятництва,   соціально­історичні,   культурно­історичні  Шістдесятництво  – витоки,   духовне   зростання,   естетичні   засади) соціокультурний громадсько­політичний, світоглядно­філосоіський) рух опору підрадянської України, започаткований у 60­х роках ХХ ст. Шістдесятники – покоління творчої молоді 60­х років ХХ ст., сформоване в  період тимчасової лібералізації суспільного життя в СРСР у 1956­1964 рр. Представники шістдесятництва : поети – Д.Павличко, Л.Костенко, І.Драч,  М.Вінграновський, Б.Олійник, В.Стус. Прозаїки: Г.Тютюнник, Є.Гуцало, В.Дрозд, В.Шевчук, Р.Іванчук, Р.Федорів. Майстри художнього перекладу: М.Лукаш, Г.Кочур, А.Перепадя,  А.Содомора. Літературні критики: І.Світличний, І.Дзюба, М.Коцюбинський. Кіномитці й театральні діячи:  С.Параджанов, Ю.Ілленко, Л.Осика,  Л.Танюк, І.Миколайчук. Композитори: В.Сильвестров, Л.Грабовський, Л.Дичко, В.Івасюк. Публіцисти та правозахисники: В.Чорновіл, Л.Лук`янченко, В.Марченко,  В.Мороз, О.Тихий, М.Осадчий. Соціально­історичні витоки шістдесятництва:  60­ті роки в СРСР – т.зв. «хрущовська відлига» ­ період десталінізації і  деякої лібералізації радянського суспільства у 1956­1964 рр.  60­ті роки в усьому світі – час великих збурень і духовних рушень,  спільним знаменником яких була лібералізації(домагання більшої  індивідуальної свободи), пора нестримного оновлення мистецтва. Культурно­історичні витоки шістдесятництва:  світова культура (особливо модерні література та малярство ХХ  століття)  українська література (як класична так і доби Розстріляного  Відродження)  народна творчість (фольклор та міфологія, народне мистецтво) Духовне зростання: Від «дітей війни» до лицарів національного відродження; поступове  звільнення від ілюзій щодо справедливості радянського ладу, поглиблення  національної самосвідомості, наростання енергії протесту. Естетичні засади шістдесятництва: * критика інакшістю – заперечення соцреалізму власною творчістю. *естетична незалежність, відстоювання свободи митця. *єдність традицій (національних і світових) та новаторства * індивідуалізація, інтелектуалізм, естетизм, елітарність. * домінування ліричного начала в літературі 60­х років * жанрова система; * образне мислення; * образний світ; * поетична мова. (На мультимедійній дошці слайд з таблицею) Запис в зошитах: шістдесятництво, шістдесятники, представники  шістдесятництва. (На мультимедійній дошці слайд з портретами шістдесятників) Слово вчителя: Вони, молоді і незаангажовані, прагнули по­новому побачити  і відтворити світ, поглянути на людину не як на безглуздий дрібний гвинтик, а як на неповторну особистість, цілий духовний всесвіт. Мов метелики на світло, летіли самозречені юнаки і дівчата за теплим вітром відлиги,   летіли   й   падали   під   студеними   віяннями   зими,   що   так   і   не поступилася омріяній весні. Вільна і незалежна Україна колись викарбує на золотих   скрижалях  імена  одважних   своїх   синів  і   дочок –  аби   прийдешнім поколінням було ким гордитись, кого брати за взірець. В другій половині 60­х відбулися зміни – розпочався згубний вплив застою, переслідування всіх, чиї переконання не збігалися з офіційним. Їх називали «націоналістами»,   «дисидентами»,   їх   заарештовували,   кидали   до   в’язниць, гулагівських таборів, зачиняли у псих ушках. Але ярлики, причеплені владою, не могли завадити їм жити. Історія обрала їх, а не вони – історію. Принаймні   до цього моменту – вона обирала за них їхню долю. І вони приймали: і війну, й повоєнне лихоліття – з гіркотою, і – радісно – падіння ідолів. Тепер історія мовчала. Вони стали її творцями. Вони мусили обирати її для себе і для України. Цей вибір не був легким і не дався їм легко. Вибирати завжди   ­ важко. Особливо тоді, коли ціна   вибору   –   гідність,   творчість,   життя.   Коли   свобода   обертається   своїм зворотнім   боком   –   відповідальністю.   Саме   перед   таким   вибором   постали шістдесятники. Їхня юність закінчилася разом з арештами. І що найстрашніше –   вони   опинилися   перед   загрозою   перестати   бути   поколінням   –   загрозою розколу.   Говорити   про   них   нелегко,   але   необхідно,   щоб   повною   мірою осягнути   їхні   злети   й   падіння,   пропустивши   через   душу   твори   написані кров’ю. 2.Презентація творчої спадщини шістдесятників. А)  Постать Алли Горської – яскравіша від легенди. (На   мультимедійній   дошці   слайд   з   портретом Виступ   дослідників.  А.Горської та її роботи). На   тлі   тієї   доби   чітко   вирізняється   постать   художниці   Алли   Горської, напрочуд   обдарованої   людини,   живописця,   монументаліста,   театрального художника, графіка. Вона – душа шістдесятників, рушійна сила усіх зачинань проти сваволі та тотального залякування.  У Жовтневому палаці культури, в кімнаті № 13, засідав клуб творчої молоді. Року 62­63­го там виникла комісія, яка стала перевіряти чутки про сталінські поховання   закатованих   людей.   Перепитували   свідків,   шукали   слідів,   які згодом привели до страшних місць. Так вийшлі на Биківню. Дісталися туди втрьох – Горська, Симоненко, Танюк. Місце як місце, хлопчики грають у футбол. Раптом Василь: «А ви подивиться чим вони грають! » Маленьким дитячим черепом, простріленим двічі… Алла підійшла, розплакалась, слів не було.  Але   й  мовчати   про   це  не   було   сили!   Подали   Меморандум   №  2  до міськради, а там його, за звичкою, справно і поховали. Але відтоді почалися активні переслідування Горської: погрози по телефону, не приймали або навіть знищували її роботи. Намагалися ізолювати, радили чоловікові   розлучитися…   А   вона   про   себе   не   думала,   відчувала   –   гине Україна. У 1965 році підписала колективного листа на ім’я Брежнєва з проханням переглянути   антиконституційні   рішення   судів,   захистити   безневинно засуджених, зокрема В.Чорновола. Слово вчителя. Як ви думаєте якою була відповідь? (Роздуми учнів) Відповідь   була   такою:   виключити   Аллу   Горську   зі   Спілки   художників України. Може, боялися кинути до в’язниці, а може, в дію вже був запущений інший план… Озвався із Василькова батько: самотньо, важко, нікому і в хаті прибратися. Алла   зранку   швидко   зібралася   й   …не   повернулася.   Занепокоєний   чоловік приїхав туди – хата зачинена, жодних ознак біди. Та в льосі знайшли Аллу: головою донизу, зі слідами боротьби на обличчі і пробитим черепом. Вбили Аллу Горську 28 листопада. Ховали 5 грудня, в день Сталінської Конституції. А рік був брежнєвський – 1970­й. Чому ж така немилосердна доля України, що її кращим дітям несправедливо судилося     таке   коротке   життя?   Шевченкові,   Грінченку,   Стусу   –   47, Коцюбинському, Тютюнникові – 49, Лесі Українці – 42, Грабовському 38, і зовсім мало Симоненкові – 28… Б) Василь Симоненко – метеор на ріднім небосхилі. Завдання   групі.   Слухаючи   розповіді   одногрупників,   спробуйте   з’ясувати   й занотувати до зошита провідні ідейні мотиви поезії шістдесятників.  Презентація творчості В.Симоненка дослідниками. (На мультимедійній дошці портрет В.Симоненко з надписом Виступ дослідників:                Є тисячі доріг, мільйони вузьких стежок                                                      Є тисячі ланів, але один лиш мій Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року на Полтавщині у невеличкому селі Біївці. Дитинство його припало на воєнні та повоєнні роки. Хлопець ріс без батька, мати день і ніч працювала, аби заробити шматок хліба, а Василя доглядали дідусь і бабуся, яких він дуже любив.  У Івася немає тата. Не питайте тільки чому. Лиш від матері ласку знати  Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як усі. Любить босим прогоготіти По ранковій колючій росі. Любить квіти на луках рвати, Майструвати лука в лозі,по городу галопом промчати На обуреній, гнівній козі. Але в грудях жаринка стука, Є  завітне в Івася одно –  Хоче він, щоб узяв за руку  І повів його тато в кіно. Ну нехай би смикнув за вухо, Хай нагримав би раз чи два, ­ Все одно він би тата слухав І ловив би його слова… Про себе Симоненко казав, що хочеться бути людиною, робити гарне і добре,  писати такі вірші, які  б мали право називатися поезією. У В.Симоненко було напівголодне воєнне дитинство, навчання в університеті, журналістська   робота,   слава   і   визнання,   після   яких   чомусь   почастішали погрози і наклепи, напади і побої. Так звані «товариші» відвернулися, поруч лишилися тільки справжні друзі і сім’я. Слово вчителя. 28 земних літ вмістили так багато доброго і злого. Він дуже любив життя, але передбачав свою скору смерть і від того писав свої вірші з більшою любов’ю. Учень читає напам’ять вірш В.Симоненко «Лебеді материнства» Учень читає вірш В.Симоненко «Ти знаєш, що ти – людина?» Слово вчитель. 13 грудня 1963 року Симоненко не стало. Метеор щирості промайнув небокраєм – і згаснув, залишивши по собі слід – нетлінні, до болю щирі слова: Люди – прекрасні. Земля – мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене цупко трима. І хочеться так любить, Щоб навіть каміння байдуже Захотіло ожити І жить! Воскресайте,  камені душі, Розчиняйте серце і чоло, Щоб не сказали Про вас грядущі: ­ Які б слова В.Симоненко ви взяли б із собою в самостійне життя? (Відповіді учнів) Можна все на світі вибирати, сину Вибрати не можна тільки Батьківщину  Де б ви не були пам’ятайте, що рідніше того куточку де ви народилися   ­ немає.  Слово   вчителя.   Шістдесятництво   –   це   не   політична   чи   громадська організація,   не   мистецька   школа   чи   течія.   Це,   скоріш,   багатобарвний, одухотворений космос України 60­х р. з яскравими планетами особистостей, кожна з яких мала свою власну орбіту.  Їх на землі не було. В) Дмитро Павличко – два кольори душі (На мультимедійній дошці портрет Д.Павличко) Виступ групи дослідників. Ти зрікся мови рідної. Тобі                                                Твоя земля родити перестане                                                 Ти зрікся мови рідної. Нема                                                Тепер у тебе роду, ні народу. Ці слова належать поету­шістдесятнику Дмитру Павличко, у душі якого  назавжди переплелися два кольори – червоний і чорний. Д.В. Павличко народився 28 вересня 1929 р. у підгірському селі Стопчатові. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю Себе від хлопської ріллі Із неї виріс я, немов Пшеничний колосок зернистий Я тілом – дужий, духом чистий: В мені землі моєї кров. У   школі   вчителька   вимагала,   щоб   Павличко   розмовляв   польською   і презирливо кривилась, чуючи українську говірку. У хаті рідко бачив хліб я, А в школі били по руках, За те, що зиркав я  спідлоб’я  На булку панського синка. Але   батьки   вчили   його   не   зважати   на   ці   прикрощі,   бути   наполегливим   і трудолюбивим. Павличко   закінчив   Львівський   університет,   аспірантуру,  але   на   все   життя його полонила поезія. Минали роки… Роки творчості. Виходили поетичні збірки поета, хоча багато часу   в   нього   забирає   політична   діяльність.   Він     бере   активну   участь   у державотворенні   України,   засновник   Народного   Руху   України   і Демократичної партії України, з 1990 по 1994 рік один із лідерів Верховної Ради. Не був я, Господи, безбожним, Але носив раба тавро, Воім’я правди словом ложним Сквернив свої уста й перо. Кормив я власним серцем звіра, Щоб Україну менше жер, І честь моя – страшна офіра Кричала, ставши на костер Слово вчителя. Так писав про себе Д.Павличко в циклі «Псалми» ­ 1993р. Ще хочеться згадати вірш, який став піснею. Учень читає вірш «Два кольори» Які рядки Павличка запали вам у душу, настільки, щоб взяти їх у самостійне життя? (Відповіді учнів) Г) Живий нерв України – поезія В.Стуса (На мультимедійній дошці портрет В.Стуса) Виступ групи дослідників. …Ми ще повернемось,                                                  обов’язково повернемось,                                                     бодай – ногами вперед,                                                 але: не мертві,                                                 але: не переможні,                                                  але: безсмертні.   Він був справжнім поетом, який понад усе любив свій народ і боровся проти сваволі влади. Поезія В.Стуса – живий нерв народу, її безталанна доля. Його життя   схоже   на   спалах   –   короткий   і   яскравий.   Він   прожив   47   років,   але скільки залишив після себе. В.Стус був талановитою людиною, він писав дуже гострі   політичні   вірші,   які   згодом   стали   матеріалами   його   справи.   Стуса декілька раз заарештовували, ув’язнювали, відправляли на заслання. Але Стус і втих умовах не зігнувся. Він виступав проти сваволі наглядачів, захищав своїх товаришів – політичних в’язнів, відстоював власну гідність, оголошував голодовки.   В   нелюдських   умовах   Стус   продовжував   творити,   вивчати французьку   та   англійську   мови   (він   володів   також   усіма   слов’янськими мовами і німецькою), перекладав Рільке, роздумував над минулим, сучасним і майбутнім Батьківщини. Неосяжна осонцена днина, І собором дзвінким Україна Написалась на мурах тюрми Безгоміння, безлюддя довкола,  Тільки сонце, і простір і сніг… Та ота, якимись вітрами Занесена калина… Стус стверджує, що готовий стати мучеником, він несе свій хрест, ні в чому не дорікаючи долі. Злітає своїм духом у височінь, вірить, що Україна стане вільною. Учень читає вірш «Як добре те, що смерті не боюсь я» Слово вчителя. У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року у карцері зупинилося серце талановитого поета і справжнього патріота України В.Стуса. а через 4 року він був повністю реабілітовано «за відсутністю складу злочину». Нехай до нього прийде Україна, І зніме хустку, і пов’яже хрест, Десниця Божа і Господній перст Укажуть місце, де його калина. Що найбільше запало вам в душу?  (Відповіді учнів) Д) Мужня жінка Ліна Костенко (На мультимедійній дошці портрет Л.Костенко) Виступ дослідників. На все є час – на милу недосвідченість                                     І переконання у власній правоті,                                     і на любов, що благодатна, вічна,                                     буває раз і тільки раз в житті.      Минуле століття подарувала Україні справжніх лицарів духу, серед яких і велична   жіноча   постать   –   мужня,   сильна   Л.Костенко.   Активна   учасниця шістдесятництва,   вона   завжди   виважувала   своє   високе   й   відповідальне покликання митця на терезах сумління і ніколи не розмінювала чистоту своїх переконань. Під   час   «хрущовської   відлиги»   письменниця,   як   і   багато   її   сучасників, повірила в можливості політичних і суспільних змін на краще. Однак після недовгого «потеплення» почалися нові репресії проти української інтелігенції. Нескорена поетеса не вписувалася в ідеологію владних структур, не пішла на жодні компроміси. Я трохи звір, я не люблю неволі, Я вирвуся, хоч лапу відгризу. Збірка «Зоряний інтеграл», яка мала вийти в 1963 р., так і не побачила світ: її набір було знищено; поетичній книзі «Княжа гора» ­ 1976 р., що готувалася понад 10 років, також не судилося дійти до читача. У діалозі поетеси з її шанувальниками   настала   тривала   перерва   –   на   довгих   16   років.   Але   не зважаючи на все це вона писала: «Життя іде…»  Слово вчителя.  З творчістю Л.Костенко більш детально ми познайомимося на наступному уроці. Хай буде так, як я собі велю. Світ   шістдесятників   –   парадоксальний,   контрастний:   бунт   і   втеча,   крик   і мовчання, спопеляючий біль і непохитна віра в прийдешню свободу. І вони, як і ми дуже любили життя. IV. Закрііплення вивченого матеріалу. (На мультимедійній дошці виведені тестові завдання) Тести 1.Хто написав вірш «Лебеді материнства»? а) В.Симоненко; б) В.Стус; в) І.Драч  2. У якому віці помер В.Симоненко? а) 28 років; б) 32 роки; в) 35 років 3. Чиї це рядки: «Можна все на світі вибирати, сину…»? а) Л.Костенко; б) Д.Павличко; в) В.Симоненко 4. Який вірш Д.Павличка був покладений на музику і став відомою піснею?  а) «Коли ми йшли у двох з тобою…»? б) «Коли умер кривавий Торквемада»; в) «Два кольори» 5. Де народився Д.Павличко? а) на Київщині; б) в Криму; в) на Західній Україні 6. У якому році народилася Л.Костенко? а) у 1925р.; б) у 1928р,; в) у 1930р. 7. Укажіть за що В.Стус зазнав репресій і переслідувань з боку комуністичної влади? а) за кримінальні правопорушення; б) за правозахисну діяльність та поезію; в) за політичну діяльність  8. Визначити елементи національної символіки у вірші «Лебеді материнства» В.Симоненка. V. Підсумки уроку. Життя…   Не   встигнемо   моргнути   оком,   як   ласкаві   дні   змінять   осінні прохолодні ранки. Тому варто прожити з молоду так, щоб відчувати щастя і в старості.   Любіть   життя   так,   як   любили   його   В.Симоненко,   В.Стус, Д.Павличко і ще багато – багато інших письменників, поетів і просто людей. Любіть життя: в нім є краса, Хоч люди й журяться похилі, Хоч горе бачать небеса І тане мрія в небосхилі… Любіть життя за боротьбу, Любіть його у гром і бурі, Любіть відродження добу Хмари гніву, й роки хмурні! Любіть надії золоті, І ясну  ніжну вечорову, Та пісню нені колискову, І хати вбогі та прості, І люд без сонця і знаття. І край без радощів життя! Любіть життя! В нім є краса…               (Х.Алчевська) Оцінювання робот учнів. VI. Домашнє завдання.  Вивчити   на   пам’ять     вірш   Д.   Павличка   «Два   кольори»,   ознайомитися докладніше з біографією на с. 364 ( укр.. література 11 клас, Г.Семенюк)