Мито і акцизний податок

Мито і акцизний податок

Мито — непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто в разі імпорту, експорту та транзиту товарів. Даний податок, як і акцизний збір, включається до ціни товарів, сплачується за рахунок покупця, його ставки диференційовані за групами това рів, перелік яких значно ширший, ніж перелік підакциз них товарів.

Мито сплачується в національній валюті України за встановленими ставками,

виходячи з митної вартості товару.

Митна вартість — це ціна товару, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину мит ного кордону України. До митної вартості  ключається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунка-фактури:

1) на транспортування, вантажно-розвантажні роботи, страхування до пункту перетину митного кордону;

2) комісійні та брокерські;

3) плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, яка повинна бути оплачена як умова їх ввезення (вивезення).

Порядок оплати і ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом Украї-

ни. Згідно з законодавством, Єдиний митний тариф — це систематизоване зведення ставок мита, яким обкладаються товари та інші предме ти, що ввозяться на митну територію України або виво зяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф ґрунтується на міжнародних визнаних нормах і розвива ється в напрямі забезпечення максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці прин- ципів і правил митної справи. Ставки Єдиного митного тарифу є єдиними для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяль ності незалежно від форм власності, організації

госпо дарської діяльності або територіального розміщення, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Єдиний митний тариф затверджує Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.

Акцизний податок — непрямий податок, основою якого виступає диференційований підхід до оподаткування різних товарів та товарних груп. Тому його відносять до категорії специфічних акцизів.

Нині в Україні підакцизними товарами є:

— алкогольні напої;

— спирт етиловий;

— тютюнові вироби;

— транспортні засоби;

— пиво солодове;

— бензини, дистиляти, паливо тощо.

Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлює Кабінет Міністрів України.

Платниками акцизного податку переважно є виробники підакцизних товарів (резиденти і нерезиденти). Подальші продавці включають до ціни товару суму акцизного податку, яка оплачена виробником.

Крім виробників підакцизних товарів, акцизний збір сплачують:

— будь-які суб’єкти підприємницької діяльності, що імпортують на митну територію України підакцизні товари;

— фізичні особи — резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні товари на митну територію України;

— юридичні або фізичні особи, які купують (орендують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

Об’єктом оподаткування акцизним податком є:

— обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів;

— обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників;

— митна (коли її немає — закупівельна) вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту або в порядку обміну чи безкоштовної передачі.

Відповідно до Податковому кодексу України  податок обчислюється:

— у твердих ставках у гривнях або в євро з одиниці реалі зованих (переданих, ввезених в Україну) товарів;

— за ставками у відсотках до обороту з реалізації (передачі).

Акцизний податок , обчислений у євро, щодо товарів (продук ції), що вироблені і реалізуються в Україні, сплачується у валюті України за валютним курсом НБУ, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу.

Ставки акцизного податку  є єдиними на всій території України.

Сума акцизного податку , якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється так:

Ресурсні платежі

До основних ресурсних платежів належать:

1) збір за використання радіочастотного ресурсу;

2) платежі за використання природних ресурсів;

3) збір на розвиток виноградарства, садівництва, хмелярства;

4) екологічний податок.

Збір за використання радіочастотного ресурсу — це загальнообов’язковий збір,який сплачується з метою формування джерела коштів на фінансування заходів щодо ефективного його використання.

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів — це загальнодержавний збір за користування природними ресурсами, який впроваджується з метою відшкодування витрат на відновлення лісових угідь.

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин — це загальнодержавна плата за користування природними ресурсами України, які являють соводойм і простягається до глибин, що доступні для геологічного вивчення та освоєння.

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин справля-

ється за фактично погашені в надрах обсяги балансових та позабалансових запасів(обсяги видобутих) корисних копалин. Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат унадрах під час видобування.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об’єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них стічних вод.

На спеціальне використання водних ресурсів встановлюються ліміти, які визначаються в дозволах на поставку води. Обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів.

Плата за використання водних ресурсів не справляється: за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення; за воду, що використовується для протипожежних потреб; за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктівтощо.

Екологічний податок  — це загальнодержавний збір за користування природними ресурсами, який встановлюється з метою відшкодування витрат на охорону навколишнього середовища.,справляється за:

— викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин;

— стоки забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;

— розміщення відходів.

Податкові зобов’язання щодо сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства виникають з моменту отримання коштів за реалізовані алкогольні напої та пиво. У разі реалізації продукції за попередньою оплатою податкові зобов’язання виникають з дати фактичного відвантаження оплаченої продукції.

Сума збору в обсяг реалізації не включається, торговельна надбавка з цієї суми не обчислюється.

Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства

Суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності й підпорядкування, які реалізують в оптової- роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво-  Виручка, одержана від реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива у виглядігрошових коштів 1,5% від об’єкта оподаткування(включаючи ПДВ та акцизний податок)

Інші податкові платежі

До інших податкових платежів належать:

— державне мито;

— плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

— збір за першу реєстрацію транспортних засобів

— плата за землю.

Державне мито — це плата, яка справляється за вчинення юридичних дій та за видачу документів юридичного значення уповноваженими на те органами.

Факт здійснення дій і видачі документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами Згідно з законодавством, в залежності від характеру дій і документів, за які справляється державне мито

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності

Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися визначеними законодавством видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує права інтелектуальної власності.

1Право на здійснення торговельної діяльності за готівкові кошти,а також з використанням інших форм розрахунків

2. Діяльність з обміну готівкових валютних цінностей

3. Діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу

4. Діяльність з надання побутових послуг

Плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної i комунальної власності) — це податок на володіння та користування землею, який справляється з юридичних та фізичних осіб