Облік амортизації, ремонту, переоцінки основних засобів

Облік амортизації, ремонту, переоцінки основних засобів

 1. Нарахування та облік амортизації.

2. Облік втрат на поліпшення та утримання основних засобів.

3. Облік переоцінки основних засобів.

4. Облік оренди

Основні терміни

Амортизація — це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів упродовж терміну їхнього корисного використання.

Вартість, яка амортизується, — первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості.

Група основних засобів — сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів.

Знос основних засобів — це сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Необоротні активи — це активи, призначені для використання протягом періоду більше одного року.

Подібні об’єкти — це об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

Термін корисного використання (експлуатації) — очікуваний період, упродовж якого необоротні активи використовуватиме підприємство або з їх використанням буде виготовлено очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Усі матеріальні активи тривалого користування, крім землі, мають обмежений строк користування. Під впливом часу, сил природи, в процесі експлуатації вони поступово втрачають свої первинні фізичні якості, тобто зношуються. В результаті зменшується реальна вартість об’єктів необоротних активів.

Основними причинами, що обмежують строк служби необоротних матеріальних активів, є фізичний і моральний знос.

Фізичний знос — це матеріальне зношення основних засобів, втрата ними фі-

зичних, хімічних та інших властивостей, якостей, розмірів і корисності під впливом експлуатаційних навантажень і природних факторів (вітер, сонце, мороз, вологість). Фізичний знос пов’язаний із безпосереднім використанням основних засобів у процесі виробництва та залежить від тривалості використання та обсягу виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Періодичний ремонт і ретельний догляд можуть зберегти об’єкти в належному стані і значно подовжити термін їхньої служби, але в кінцевому підсумку ці об’єкти стають непридатними.

 Моральний знос — це процес знецінення основних засобів під впливом науково-технічного прогресу та появи ефективніших аналогів. Тобто такі необоротні активи не відповідають сучасним вимогам. Об’єкти основних засобів стають морально застарілими, не встигнувши зноситися фізично.

Основні фактори, що впливають на величину амортизації: первинна вартість

необоротних активів, ліквідаційна вартість; вартість, яка амортизується; очікуваний термін корисного використання. Нараховування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об’єкта, який установлюється підприємством при зарахуванні цього об’єкта на баланс, і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні терміну корисного використання враховується: очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або фізичної продуктивності; очікуваний фізичний та моральний знос; правові обмеження щодо термінів використання об’єкта.

При визначені терміну корисного використання об’єкта підприємства керуються технічними паспортами, які надаються продавцями, будівельниками, експертними висновками компетентних комісій, набутим досвідом.

Строк корисного використання основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Результати зміни терміну корисного використання об’єкта впливають на величину амортизації об’єкта в поточному та майбутньому періодах, проте накопичена амортизація за попередні періоди не коригується.

Нарахування амортизації відповідно до П(С)БО 7 починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів для цілей фінансового обліку:

1) прямолінійний;

2) зменшення залишкової вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості;

4) кумулятивний;

5) виробничий.

Метод амортизації підприємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від використання об’єкта. Якщо очікуваний спосіб одержання економічних вигод змінюється, тоді може бути обраний інший ме- тод нарахування амортизації.

Прямолінійний метод забезпечує рівномірну амортизацію об’єкта протягом усього терміну його використання. За цим методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, що підлягає амортизації, на очікуваний термін корисного використання. Переваги методу: простота розрахунку амортизації; можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для зіставлення собівартості продукції з доходами від її реалізації. Недоліки методу: не враховується моральний знос основних засобів і чинник зростання витрат на ремонт у міру експлуатації об’єктів основних засобів.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації множенням залишкової вартості на початок року (Взал) або первісної вартості цього об’єкта на річну норму амортизації. Річна норма амортизації обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість:

Норма амортизації при цьому методі значно вища, ніж при прямолінійному, значення норми залишається незмінним протягом усього терміну використання об’єкта.

База для нарахування амортизації при цьому методі постійно (з року в рік) змінюється. Це забезпечує швидку (прискорену) амортизацію об’єкта протягом перших років його експлуатації. При цьому методі залишкова вартість ніколи не дорівнюватиме нулю. Цей метод ґрунтується на припущенні, що новий об’єкт основних засобів дасть велику віддачу в перший рік його експлуатації, потім його віддача (продуктивність, потужність) щорічно зменшуватиметься. Відповідно в першому році експлуатації об’єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожному наступному.

Отже, при застосуванні цього методу економічно обґрунтованим є нарахування більшої суми амортизації в першому році використання об’єкта і поступове її зменшення надалі. Оскільки при застосуванні цього методу сума амортизації нараховується нерівномірно, також нерівномірно накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. В останньому році експлуатації об’єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної вартості. Цей метод доцільно застосовувати для амортизації об’єктів, які піддаються швидкому моральному старінню, під впливом чого термін їхнього корисного використання може бути визначений лише приблизно. До таких об’єктів належать транспортні засоби, прилади, засоби зв’язку, меблі,

комп’ютери, що використовуються в адміністративних цілях.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості є різновидом попереднього.

При цьому методі річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації і подвоєної норми амортизації, обчисленої, виходячи з терміну корисного використання об’єкта.

Кумулятивний метод, або метод суми цифр років, заснований на розрахунку кумулятивного коефіцієнта, що є, по суті, нормою амортизації. При цьому методі річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта (Кк). Кумулятивний коефіцієнт розраховується на кожний рік використання об’єкта діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання. Сума років (або чисел років) корисної експлуатації об’єкта — це результат додавання порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об’єкт.

Ефект від використання цього методу такий самий, як і від використання методу залишкової вартості: у перші роки експлуатації списується основна частина первісної вартості, але досягається це не за рахунок того, що в наступні роки зменшується база для нарахування амортизації, а внаслідок зменшення норми амортизації.

Виробничий метод нарахування амортизації передбачає нарахування місячної суми амортизації (Мн) множенням фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) (Ом.п) на виробничу ставку амортизації (Са). Це єдиний метод, коли місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не діленням на 12 річної суми амортизації (або норми амортизації), як це має місце при застосуванні прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості і кумулятивного методу.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів (Ор).

Для визначення цієї ставки інформація про термін корисного використання

об’єкта не потрібна. Але потрібна інформація про очікуваний обсяг виробництва, що може виражатися як у натуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах тощо), так і в грошових. Відповідно, норма амортизації може встановлюватися на одну штуку, тонну, гривню і т.п. Перевага цього методу полягає в тому, що він забезпечує максимально рівномірний розподіл вартості, що амортизується, на вироблену продукцію.

Але використання виробничого методу обмежене. Він застосовується передусім для амортизації основного технологічного обладнання, за яким може бути визначений випуск продукції (обсяг робіт, послуг), і якщо інтенсивність використання об’єкта впливає на його експлуатаційні властивості. Переваги методу — це простота та раціональність розрахунку. Недоліком є те, що неможливо або дуже складно визначати фактичний обсяг продукції, виробленої з використанням того чи іншого активу.

Згідно з П(С)БО 7, підприємство може застосовувати норми і методи нараху-

вання амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується прямолінійним або виробничим методами. Також можна використовувати спрощений метод при амортизації бібліотечних фондів і малоцінних необоротних активів:

— амортизація нараховується в першому місяці використання об’єкта в розмірі 50% його вартості та решта 50% вартості — у місяці їх списання з балансу;

— амортизація нараховується в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100% його вартості.

Суми амортизації, нараховані для цілей оподаткування, в бухгалтерському фінансовому обліку не відображаються.

Бухгалтерський облік зносу необоротних матеріальних активів відображається на пасивних субрахунках:

— 131 «Знос основних засобів».

— 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів».

Нарахована амортизація включається до складу витрат адміністративних витрат (рахунок 92 «Адміністративні витрати»), витрат на збут (рахунок 93 «Витрати на збут»), інших витрат операційної діяльності (рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності») залежно від цілей використання об’єкта основних засобів:

1) нарахування амортизації з використанням тільки рахунків класу 9

92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут»), 94 «Інші витрати операційної діяльності»Кт 131 «Знос основних засобів», 132 «Знос інших необоротних матеріальнихактивів»;

2) нарахування амортизації з використанням рахунків класу 8 «Витрати за елементами»:Дт 83 «Амортизація»Кт 131 «Знос основних засобів», 132 «Знос інших необоротних матеріальнихактивів»;

Дт 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут»), 94 «Інші витрати операційної діяльності»Кт 83 «Амортизація».

Облік операцій переоцінки основних засобів

У процесі господарської діяльності підприємство має право проводити переоцінювання (дооцінювання або уцінювання) об’єктів основних засобів, якщо їхня залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.Економічна необхідність переоцінки полягає у визначенні реальної вартості об’єкта і в уточненні витрат підприємства на його експлуатацію. Операції з переоцінки основних засобів складаються з операцій зменшення первісної вартості об’єктів та їхнього зносу — уцінки, і операцій збільшення первісної вартості об’єктів та їхнього зносу — дооцінки.

У разі переоцінювання об’єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюються всі об’єкти групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Переоцінювання основних засобів може проводитись у випадку, коли відношення справедливої вартості об’єкта основних засобів до їхньої залишкової вартості перевищує величину суттєвості. Величина суттєвості встановлюється кожним підприємством самостійно і вказується в наказі про облікову політику. Переоцінювання основних засобів тієї групи, об’єкти якої вже зазнали переоцінювання, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їхня залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості. Частота переоцінювань залежить від коливань справедливої вартості об’єктів основних засобів, що переоцінюються. Коли існують значні та непостійні коливання справедливої вартості об’єктів основних засобів, тоді такі об’єкти звичайно слід переоцінювати щорічно. У разі незначного коливання справедливої вартості об’єктів основних засобів можна їх переоцінювати кожні три або п’ять років.

Основні засоби переоцінюються за рішенням керівника підприємства згідно з

відповідним наказом. На підставі цього документа створюється комісія з переоцінювання та встановлюється порядок і строки його проведення. До складу експертної комісії входять облікові працівники та інженери. Комісія встановлює всі об’єкти основних засобів, які підлягають переоцінюванню. Бухгалтерія підприємства готує відомість переоцінки основних засобів у довільній формі. В ній фіксують інвентарний номер та найменування об’єкта, його первісну вартість, суму нарахованого зносу, залишкову вартість. Члени комісії визначають по кожному об’єкту основних засобів справедливу вартість та розраховують індекс переоцінювання.

Переоцінена первісна вартість та сума переоціненого зносу об’єктів основних

засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу цих об’єктів на індекс переоцінювання. Індекс переоцінювання визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Сума дооцінки (уцінки) вартості і зносу об’єкта основних засобів визначається як різниця цих показників до і після застосування індексу переоцінювання.

Якщо залишкова вартість об’єкта дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість відповідатиме справедливій вартості без зміни суми зносу об’єкта.

Дані про переоцінювання (зміну первісної вартості і зносу) відображаються в регістрах аналітичного обліку основних засобів (відомість обліку необоротних активів і зносу). Необхідно зберігати всю інформацію про порядок визначення справедливої вартості об’єктів основних засобів на дату переоцінювання. Якщо переоцінювання проводилось із залученням професійних оцінювачів, то обов’язково складається звіт про експертне оцінювання, в якому, крім справедливої вартості майна, досить детально фіксують підходи і методологію дослідження цієї вартості.

Відображення в бухгалтерському обліку результатів переоцінювання вартості основних засобів залежить від результатів минулих переоцінок. Так, результат першого переоцінювання відображають так: сума дооцінки вартості і зносу збільшує первісну вартість і накопичений знос об’єкта основних засобів, а сума уцінки вартостіі зносу зменшує первісну вартість і накопичений знос. Різниця між сумою дооцінки вартості і сумою дооцінки зносу основних засобів зараховується на збільшення додаткового капіталу, а різниця між сумою уцінки вартості і сумою уцінки зносу включається до складу витрат:

1) відображення дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів:

Дт 10 «Основні засоби»

Кт 423 «Дооцінка активів»;

2) відображення дооцінки нарахованого зносу об’єкта основних засобів:

Дт 423 «Дооцінка активів»

Кт 131 «Знос основних засобів»;

3) відображення уцінки нарахованого зносу об’єкта основних засобів:

Дт 131 «Знос основних засобів»

Кт 10 «Основні засоби»;

4) відображення уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів:

Дт 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»

Кт 10 «Основні засоби».

У разі дооцінки об’єкта основних засобів, який раніше було переоцінено, перевищення суми попередніх уцінок (відображених у складі витрат) над сумою попередніх дооцінок (відображених у складі доходів) залишкової вартості цього об’єкта включається до складу доходу звітного періоду. І лише різниця між сумою дооцінки залишкової вартості та вказаним перевищенням відображається у складі додаткового капіталу. І навпаки, під час уцінювання об’єкта основних засобів, який раніше було переоцінено, перевищення суми попередніх дооцінок (відображених у складі доходів) над сумою попередніх уцінок (відображених у складі витрат) залишкової вартості цього об’єкта списується в дебет рахунка додаткового капіталу. Різниця між сумою уцінки залишкової вартості об’єкта та вказаним перевищенням відображається у складі витрат звітного періоду.

 Облік операцій з поліпшення основних засобів

Основним документом, що регламентує питання відображення в бухгалтерському обліку витрат на ремонт основних засобів, є П(С)БО 7 (п. 14 та 15). Ремонти умовно поділяють на два типи:

— поточні ремонти здійснюються за необхідності і виконуються в основному

власними силами. До поточних ремонтів належать дрібні роботи щодо заміни

або ремонту окремих зношених деталей, вузлів машин, обладнання, елементів конструкції будівель та споруд, а також профілактичні ремонти й огляди для підтримки об’єктів у первісному робочому стані;

— капітальні ремонти здійснюються з періодичністю понад один рік, при цьому здійснюються повне розбирання, заміна або відновлення всіх зношених деталей, вузлів. Капітальні ремонти поліпшують об’єкти основних засобів та призводять до зростання майбутніх економічних вигод (модернізація, модифікація, добудо- ва, реконструкція та ін.) від використання об’єктів.

Ремонтні роботи організовуються і проводяться підрядним і господарським способами. Підрядний спосіб полягає в тому, що для проведення ремонтів залучаються спеціалізовані ремонтні підприємства й інші сторонні організації, які виконують ремонти за договорами. Господарський спосіб являє собою виконання ремонтних робіт силами і засобами самого підприємства. Облік ремонтів, які здійснюються підрядним способом, прово-

диться на підставі договорів або наряд-замовлень. Передача основних засобів у ремонт оформляється накладною-вимогою. У міру закінчення ремонту підрядник письмово повідомляє замовникові. Закінчений ремонт обладнання приймається за актом. Розрахунки з підрядчиками за капітальний ремонт обладнання проводиться згідно з рахунками за повністю закінчені ремонтні роботи по об’єкту в цілому відповідно до вартості ремонту. До рахунків прикладаються акти приймання виконаних робіт.

Приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформляється актом приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів також оформляється довідка-розшифровка. Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізацію, модифікацію, добудову, реконструкцію) об’єкта, що приведе в майбутньому до збільшення

економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об’єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об’єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається як капітальні інвестиції у придбання нового об’єкта основних засобів і замінений об’єкт списується. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їхнього використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не пе-ревищує суми його очікуваного відшкодування. Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, включаючи його ліквідаційну вартість.

Витрати на капітальний ремонт об’єкта основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов’язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання.

Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

Згідно з п. 14 П(С)БО 7, вартість робіт, що приводить до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об’єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об’єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об’єктом.

1 Здійснено капітальний ремонт об’єкта осно-вних засобів підрядним способом152 «Придбання(виготовлення)основних засобів»631 «Розрахунки з

вітчизняними по-стачальниками»

2 Відображено ПДВ 641 «Розрахунки заподатками»631 «Розрахунки звітчизняними по-стачальниками»

3 Збільшено первісну вартість об’єкта основних засобів10 «Основні засо-

би»152 «Придбання(виготовлення)основних засобів»

4 Оплачено ремонт об’єкта основних засобів 631 «Розрахунки звітчизняними по-стачальниками»311 «Поточні ра-хунки в національній валюті»

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об’єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, завдяки чому змен-

шаться первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Згідно з п. 15 П(С)БО 7, витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в

робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

До технічних паспортів, інвентарних карток або інших реєстрів аналітичного обліку відповідних об’єктів основних засобів заносяться дані про змінені техніко-економічні характеристики (вартість, потужність, площу тощо) в результаті їх поліпшення.

1 Здійснено поточний ремонт об’єкта основних засобів силами сторонньої

92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут»,941 «Витрати на дослі-

дження і розробки»631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

2 Відображено ПДВ 641 «Розрахунки за податками»631 «Розрахунки з

вітчизняними постачальниками»

4 Оплачено ремонт об’єкта основних засобів 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Поточні і капітальні ремонти плануються відповідними технічними службами залежно від стану основних засобів.

Наприкінці кожного року відповідна служба визначає, які закріплені за нею

об’єкти потребують капітального ремонту, граничні терміни експлуатації, періодичність проведених ремонтів, складає графік ремонтів.

Бухгалтерія заносить вартість ремонтів до інвентарної картки і визначає вид

поліпшення: або це ремонт (підтримання об’єкта в робочому стані), або модернізація. Витрати на модернізацію в бухгалтерському обліку збільшують вартість об’єкта основних засобів і далі амортизуються.

Витрати на підтримання об’єкта в робочому стані відносяться на відповідні витратні рахунки. Для податкового обліку всі витрати на поліпшення фіксуються та відносяться на збільшення балансової вартості груп основних засобів.

. Інвентаризація основних засобів

У процесі проведення інвентаризації основних засобів перевіряється наявність і стан будівель, споруд, незавершеного будівництва, інвентар та устаткування, а також земельні ділянки. Така перевірка проводиться в таких розрізах: власні основні засоби, на відповідальному зберіганні, в ремонті, передані або прийняті в оренду (лізинг) основні засоби.

До початку проведення інвентаризації необхідно перевірити наявність та стан інвентарних карток, описів та інших реєстрів аналітичного обліку, а також технічних паспортів, іншої технічної документації; наявність документів на основні засоби, що були здані або отримані підприємством на правах оренди (лізингу), на зберігання або в тимчасове користування. За відсутності документів необхідно забезпечити їх отримання та оформлення.

Після детального вивчення зазначеної інформації члени комісії проводять огляд об’єктів з метою перевірки їх фактичної наявності в місцях експлуатації та встановлення їх придатності для подальшого використання за призначенням.

Привласнені об’єктам основних засобів інвентарні номери не повинні змінюватись упродовж усього терміну їхньої експлуатації. Заміна інвентарних номерів може бути проведена лише в тих випадках, якщо виявлено, що об’єкти помилково відображаються не в тій групі основних засобів, до якої вони повинні бути включені за своїм техніко-виробничим призначенням, а також у випадках установлення неправильної їх нумерації.

У ході проведення інвентаризації будинків, споруд та іншої нерухомості інвентаризаційна комісія перевіряє наявність документів, які підтверджують знаходження вказаних об’єктів у власності підприємства. Також перевіряється наявність документів на земельні ділянки, водойми та інші об’єкти природних ресурсів, що перебувають у власності підприємства.

При виявленні об’єктів, що не прийняті на облік, а також об’єктів, за якими в

реєстрах бухгалтерського обліку відсутні або вказані неправильні дані, що їх характеризують, комісія повинна включити до опису правильні дані та технічні показники за цими об’єктами. При виявленні необлікованих основних засобів встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням надійшли невраховані об’єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списані витрати на їхнє придбання. Ці відомості відображаються в протоколі засідання інвентаризаційної комісії. У разі неможливості встановлення первісної вартості за фактичними витратами не обліковані об’єкти оцінюються за їхньою справедливою вартістю на дату їх виявлення. Знос визначають експертним шляхом залежно від технічного стану відповідного об’єкта.

При інвентаризації основних засобів поряд з перевіркою їхньої фактичної наявності встановлюється ступінь їхнього фактичного зносу, за результатами якого коригуються записи на рахунках обліку необоротних активів.

Основні засоби, не придатні до експлуатації і до відновлення, до опису фактичних залишків не включаються. На ці предмети інвентаризаційна комісія складає окремі описи із зазначенням часу введення в експлуатацію і причин, з яких вони стали непридатними для подальшого використання. Списання таких об’єктів здійснюється відповідно до діючого порядку щодо ліквідації основних засобів.

Основні засоби, які на момент інвентаризації перебувають за межами підприємства(в далеких рейсах морські та річні судна, залізничний рухомий склад, автомашини; передані на капітальний ремонт машини та обладнання тощо), інвентаризуються до моменту тимчасового їхнього вибуття.

Основні засоби, що перебувають у лізингу, ремонті тощо, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі актів, накладних, квитанцій та інших документів, які засвідчують приймання вказаного майна ремонтними, обслуговуючими та іншими підприємствами.

Інвентаризація незакінчених капітальних робіт (незавершеного виробництва)

проводиться по кожному об’єкту окремо. Інвентаризаційна комісія повинна перевірити, чи не обліковується в складі незавершеного виробництва обладнання,передане до монтажу, але монтаж якого фактично не розпочатий, а також стан законсервованих об’єктів і тих, будівництво яких тимчасово припинено, виявити причини і підстави для їхньої консервації або припинення будівництва. В описі зазначається назва

об’єкта, детальний опис стадії робіт, а також обсяг виконаних робіт.

При інвентаризації витрат на незавершені ремонти основних засобів комісія вивчає первинні документи, на підставі яких здійснюється ремонт, перевіряє відповідність фактично витрачених на ремонт деталей, вузлів або витрат на їх відновлення документам, які складаються перед постановкою об’єктів основних засобів на ремонт;

дає оцінку ефективності проведених витрат на такі ремонти та контролює їх відповідність існуючим нормативам; визначає ступінь готовності об’єктів, що ремонтуються;

підраховує економію або перевитрати коштів, а в окремих випадках перевіряє доцільність проведення таких ремонтів. На незавершений ремонт складається акт інвентаризації із зазначенням назви об’єкта, який ремонтується, виду, відсотка виконання робіт, а також кошторисної і фактичної вартості виконаних робіт.

У випадку встановлення не відображених у бухгалтерському обліку підприємства виконаних робіт капітального характеру (добудова поверхів, прибудова нових приміщень тощо) або часткової ліквідації будинків та споруд (ліквідація окремих конструктивних елементів), інвентаризаційна комісія визначає суми збільшення або зменшення первісної вартості об’єктів.

 Розкриття інформації про склад і рух необоротних активів у фінансовій звітності

Відомості про наявність, рух і амортизацію основних засобів надаються в різних варіантах і з різною деталізацією майже в усіх формах фінансової звітності. Але найбільш детальна інформація про основні засоби подається у формі 5 «Примітки до річної фінансової звітності» (розділ 2 «Основні засоби»). Графи таблиці цієї форми дають можливість побачити рух основних засобів і зміну їхньої вартості упродовж звітного року.

Рядки 100–250 таблиці надають відомості в розрізі класифікаційних груп основних засобів, а в рядку 260 відображаються їх підсумкові значення за всіма графами таблиці.

Форма № 1 «Баланс» у графах 3 і 4 відображає відомості про первісну вартість і знос основних засобів (рядки 031, 032). Залишкова вартість основних засобів у рядку 030 формується як різниця відповідних даних рядків 031 і 032 форми № 1. У графах 3 і 4 рядка 260 «Амортизація» розділу 2 «Елементи операційних витрат» форми 2 «Звіт про фінансові результати» відображається сума нарахованої амортизації основних засобів, яка відноситься до операційних витрат.

У формі № 4 «Звіт про власний капітал» у графі 6 рядка 060 «Дооцінка основних засобів» відображається інформація про суми дооцінки або уцінки залишкової вартості основних засобів.

 Практичний блок

Контрольні запитання

1. У яких законодавчих та нормативних актах держави визначається зміст понять основних засобів і основних фондів?

2. Назвіть основні критерії віднесення матеріального об’єкта до основних засобів.

3. Дайте визначення категорії «основні засоби і нематеріальні активи».

4. Перерахуйте класифікаційні групи необоротних активів, які використовуються для цілей бухгалтерського обліку.

5. Назвіть групи основних засобів, які не амортизуються.

6. Дайте характеристику основних груп основних фондів для цілей оподаткування прибутку підприємства (податкового обліку).

7. Дайте визначення первісної вартості необоротних активів.

8. Назвіть складові формування первісної вартості основних засобів.

9. Перерахуйте випадки використання справедливої вартості при оцінці основних засобів.

10. Як визначити залишкову (балансову) вартість основних засобів?

11. Назвіть відомі види оцінки основних засобів.

12. Дайте характеристику рахунка 15 «Капітальні інвестиції».

13. Перерахуйте усі випадки використання акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за формою ОЗ-1.

14. Назвіть первинний документ з обліку основних засобів, який використовується для оформлення вибуття окремих об’єктів основних засобів.

15. Що є об’єктом аналітичного обліку основних засобів?

16. Назвіть основні шляхи надходження основних засобів на підприємство.

17. Охарактеризуйте порядок визнання і оцінки об’єктів основних засобів, що збудовані на підприємстві.

18. Назвіть можливі умови ліквідації основних засобів за власною ініціативою підпри ємства.

19. Дайте визначення фізичного і морального зносу основних засобів.

20. Назвіть основні фактори, що впливають на величину амортизації.

21. За яким методом амортизації залишкова вартість об’єкта основних засобів ніколи не буде дорівнювати нулю?

22. Яким чином розраховується річна сума амортизації з використанням прямолінійного методу нарахування амортизації?

23. За якою формулою визначається індекс переоцінки основних засобів?

24. Дайте визначення поняття «амортизація».

25. Дайте характеристику виробничого методу нарахування амортизації.

Тести для самоконтролю

1. Первинний документ «Акт приймання-передачі основних засобів» за формою ОЗ-1 використовується для:

а) оформлення купівлі і введення в експлуатацію основних засобів;

б) оформлення приймання закінчених робіт з добудови і дообладнання основних засобів;

в) оформлення списання непридатних об’єктів основних засобів;

г) ведення аналітичного обліку основних засобів.

2. Виберіть господарську операцію, яка відображається бухгалтерським проведенням Дт 23 «Виробництво» Кт 131 «Знос основних засобів»:

а) списання будівельних матеріалів на будівництво об’єкта основних засобів;

б) списання суми зносу ліквідованого об’єкта основних засобів;

в) нарахування амортизації основного виробничого обладнання;

г) введення в експлуатацію об’єкта основних засобів.

3. Виберіть господарську операцію, яка відображається бухгалтерським проведенням Дт 10 «Основні засоби» Кт 15 «Капітальні інвестиції»:

а) придбання об’єкта основних засобів;

б) введення в експлуатацію об’єкта основних засобів;

в) переоцінювання об’єкта основних засобів;

г) продаж об’єкта основних засобів.

4. Інвентарна картка обліку основних засобів за формою ОЗ-6 необхідна для:

а) ведення синтетичного обліку операцій з основними засобами;

б) ведення аналітичного обліку об’єктів основних засобів;

в) розрахунку амортизації основних засобів;

г) усі відповіді вірні.

5. До якого методу нарахування амортизації належить твердження, що залишкова вартість об’єкта основних засобів ніколи не буде дорівнювати нулю:

а) метод прямолінійного списання;

б) метод зменшення залишкової вартості;

в) кумулятивний метод;

г) виробничий метод?

6. Виберіть можливий метод нарахування амортизації для необоротних матеріальних активів:

а) прямолінійний;

б) виробничий;

в) в розмірі 100% вартості в перший місяць їх використання;

г) усі відповіді правильні.

7. Річна сума амортизації при використанні методу прямолінійного списання визначається так:

а) амортизаційна вартість ділиться на строк корисного використання об’єкта;

б) первісна вартість об’єкта множиться на річну норму амортизації;

в) амортизаційна вартість множиться на кумулятивний коефіцієнт;

г) фактичний обсяг виробництва продукції множиться на виробничу ставку амортизації.

8. Виберіть формулу, за якою визначається коефіцієнт переоцінювання вартості основних засобів:

а) первісна вартість об’єкта  індекс інфляції;

б) справедлива вартість об’єкта  індекс інфляції;

в) справедлива вартість об’єкта / балансову вартість об’єкта;

г) первісна вартість  індекс переоцінки.

9. Метод амортизації об’єкта основних засобів на підприємстві:

а) вибирається підприємством самостійно;

б) призначається міністерством фінансів;

в) визначається податковою інспекцією;

г) визначається місцевими органами влади.

10. Виберіть бухгалтерську проводку, яка відображає в обліку списання суми зносу ліквідованого об’єкта основних засобів:

а) Дт 976 «Списання необоротних активів»

Кт 10 «Основні засоби»;

б) Дт 131 «Знос основних засобів»

Кт 10 «Основні засоби»;

в) Дт 92 «Адміністративні витрати»

Кт 131 «Знос основних засобів»;

г) Дт 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»

Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Практичні вправи для самостійної роботи

Вправа 1

Підприємство в процесі будівництва цеху для виробничих потреб господарським способом мало такі витрати з ПДВ (суми умовні), показані в

Витрати Сума, тис. грн

1. Проектно-кошторисна документація -60

2. Комплексна експертиза проектно-кошторисної документації- 6

3. Будівельні матеріали - 600

4. Послуги сторонніх організацій (екскаватор, автомобіль, кран) - 6

5. Оплата праці працівників, зайнятих на будівництві з урахуванням

відрахувань на соціальні заходи - 770

Складіть відповідні бухгалтерські записи для відображення в обліку витрат на формування вартості об’єкта основних засобів і введення його в експлуатацію.

Вправа 2

Підприємство купило автомобіль ВАЗ-21099 у фізичної особи за ціною, визначеною експертним шляхом.

-Сплачено за автомобіль - 22700

-Сплачено збір до Пенсійного фонду - 681

-Нараховано і сплачено податок на транспорт - 57

-Сплачено реєстраційний збір - 182

Складіть відповідні бухгалтерські записи за операціями купівлі і введення в експлуатацію легкового автомобіля.

Вправа 3

Первісна вартість придбаного обладнання становить 20 000 грн, а термін його корисного використання — 4 роки. Очікується, що ліквідаційна вартість цього обладнання буде 2000 грн.

Виконайте розрахунки амортизації з використанням методів прямолінійного списання, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, суми чисел років (кумулятивний), виробничого, враховуючи очікуваний обсяг виробництва 90 000 одиниць готової продукції. За результатами розрахунків порівняйте ці методи і висновки.