Облік переоцінки товарів та відображення їх вартості у балансі

Облік переоцінки товарів та відображення їх вартості у балансі

Одним з основоположних принципів бухгалтерського обліку є принцип обережності (обачності, консерватизму), згідно з яким методи оцінки активів, що використовуються у бухгалтерському обліку, не повинні призводити до завищення вартості активів та суми доходів підприємства і заниження оцінки його зобов’язань та витрат. Відповідно до цього принципу відображення товарів у бухгалтерській звітності повинно здійснюватися за меншою з двох можливих оцінок: первісною (фактичною собівартістю придбання) або чистою реалізаційною вартістю (якщо остання менша первісної).

Облік товарів підприємства роздрібної торгівлі ведуть за цінами продажу, але у балансі вони повинні відображатися за первісною (купівельною) вартістю. Отже, у фінансовій звітності сальдо рахунку 28 «Товари» показують у згорнутому вигляді (за мінусом кредитового залишку на субрахунку 285 «Торгова націнка»).

Під чистою реалізаційною вартістю розуміють очікувану вартість реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за мінусом очікуваних витрат на їх підготовку до продажу і збут. Зменшення первісної вартості товарів до рівня чистої вартості їх реалізації за своїм економічним змістом є не чим іншим, як їх уцінкою. Крім того, уцінка товарів може проводитися і з

інших причин та в інших випадках (наприклад, при їх частковому псуванні, втраті товарного вигляду через пошкодження упаковки, при наближенні граничного терміну придатності їх використання за призначенням тощо).

Уцінка товарів регулюється «Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей», затвердженим спільним наказом Міністерства економіки та МФУ від 10.09.1996 р. № 120/190, з наступними змінами і доповненнями. Згідно з цим Положенням уцінка товарів на підприємствах усіх форм власності проводиться за рішенням керівника (власника_____) підприємства, якщо:

— продукція залежалася і не користується попитом у споживачів (не знаходить збуту протягом періоду понад 3 міс.);

— товари втратили свою первісну якість;

— надлишки товарно-матеріальних цінностей більше 3 місяців не можуть бути використані для виробництва продукції через недоцільність її виробництва через відсутність попиту на неї.

Не можуть бути уцінені товари, що оформлені під заставу, знаходяться у резерві або на відповідальному зберіганні.

Уцінка товарів проводиться, як правило, за даними інвен- таризації залишків на дату уцінки. Але за рішенням керівника (власника) підприємства торгівлі уцінка може бути проведена на підставі даних обліку без проведення інвентаризації залишків. Сума уцінки товарів відображається у складі операційних витрат звітного періоду.

Відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси» уцінка передбачає зменшення первісної вартості товарів. Але враховуючи, що підприємства роздрібної торгівлі обліковують товари за цінами продажу, при їх уцінці до вартості, меншої за первісну, необхідно суму зменшення продажної вартості товару поділити на дві складові: суму, на яку зменшується торгова націнка, і суму уцінки купівельної вартості товару. Остання і буде складати ту суму, яку необхідно віднести на витрати звітного періоду. Діючі нормативні документи передбачають, що для проведення уцінки товарів необхідно створити комісію, яка складає «Опис-акт уцінки залежалих товарів і продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей». У цьому документі перераховують усі найменування товарів, що підлягають уцінці, вказують їх вартість до і після уцінки, визначають загальну суму уцінки.

Акт підписують члени комісії та матеріально відповідальна особа, у підзвіті якої знаходяться товари, і затверджує керівник підприємства. На підставі акта уцінки товарів зменшення суми торгової націнки відображають записом

Д-т субрах. 285 — К-т субрах. 282,

а на суму уцінки первісної вартості товару виконують запис

Д-т субрах 946 «Втрати від знецінення запасів», К-т субрах. 282 «Товари в торгівлі».

Згідно з П(С)БО дооцінка товарів можлива лише в одному випадку: якщо зростає їх чиста реалізаційна вартість після раніше проведеної уцінки. При цьому дооцінка товарів може бути проведена лише на суму, яка не перевищує суми їх попередньої уцінки. Отже, вартість дооціненого товару не може перевищувати первісної вартості товару до його першої уцінки. У бухгалтерському обліку така дооцінка може бути відображена сторнуванням суми раніше проведеної уцінки товару. Якщо ж підприємство торгівлі бажає підвищити продажну вартість товару, то досягти цього можна за рахунок збільшення розміру торгової націнки (у межах допустимого).