Облікова політика підприємства

Облікова політика підприємства

Підприємство самостійно визначає облікову політику і вибирає форму бухгалтерського обліку.

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і надання фінансової звітності.

Згідно з принципом послідовності повинне бути постійне (з року в рік)

застосування облікової політики, яка може змінюватися якщо:

-           змінюються статутні вимоги;

-           змінюються вимоги органа, який затверджує П(С)БО;

-                     нові положення облікової політики забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності.

Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

1) подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

2) подій або операцій, які не відбувалися раніше.

Положення, які необхідно висвітлювати в обліковій політиці підприємства:

1)                межа істотності. Істотною інформацією вважається інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності;

2)            порядок визначення операційного циклу з метою класифікації активів. Операційний цикл – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції чи товарів, послуг;

3)                   порядок визнання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, термінів їх корисного використання, методів нарахування амортизації та ліквідаційної вартості;

4)               порядок визнання нематеріальних активів, термінів їх корисного використання та методів нарахування амортизації з врахуванням норм, встановлених стандартами бухгалтерського обліку;

5)           методи оцінки вибуття запасів;

6)           порядок визначення резервів сумнівних боргів;

7)            необхідність створення резервів для забезпечення майбутніх витрат і платежів (оплата відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов’язань тощо);

8)              перелік і склад статей калькулювання (для управлінського обліку)

тощо.

Форма бухгалтерського обліку – певна система облікових реєстрів, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад та з у рахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних. Виділяють журнальну, меморіально-ордерну, спрощену, комп’ютерну форми бухгалтерського обліку.

Журнальну форму бухгалтерського обліку рекомендовано вести згідно з «Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку» від 29.12.2000 р. №356.

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), їх філій, відділень, представництв незалежно від форм власності,організаційно-правових форм і видів діяльності, на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів.

Основними принципами журнальної форми ведення обліку є наступні: - побудова журналів за кредитовою ознакою;

- широке застосування накопичувальних журналів і допоміжних відомостей;

- поєднання в одному регістрі хронологічного та систематичного запису; - зазначення в журналах кореспонденції рахунків; - поєднання в одному журналі, як правило, декількох економічно

взаємопов'язаних синтетичних рахунків; - побудова окремих журналів за рядом рахунків забезпечує поєднання

синтетичного і аналітичного обліку;

-             максимальне використання шахових відомостей і лінійно-позиційного способу.

Методичними рекомендаціями передбачено ведення журналів і відомостей, перелік яких наведено в додатку 2.

Меморіально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку одержала назву від меморіального ордеру, складанням якого завершується обробка документів. Передбачає складання проводок на кожен документ окремою довідкою у меморіальних ордерах. Для здійснення операцій з однаковою кореспонденцією рахунків відкриваються окремі відомості, за якими в кінці місяця визначаються підсумки й складаються підсумкові меморіальні ордери.

Малі підприємства використовують одну з двох форм ведення бухгалтерського обліку.

а) просту форму бухгалтерського обліку;

б) спрощену форму бухгалтерського обліку.

Проста форма бухгалтерського обліку передбачає використання Журналу обліку господарських операцій і застосовується малими підприємствами з незначним документооборотом (кількістю господарських операцій), які виконують нематеріаломісткі роботи і послуги.

Спрощена форма бухгалтерського обліку використовується суб’єктами малого підприємництва, діяльність яких пов’язана з виконанням матеріаломістких робіт і послуг і які здійснюють більшу кількість операцій. Цю форму використовують підприємства, які мають основні засоби, виробничі запаси, товари і готову продукцію. Вона передбачає узагальнення інформації про господарські операції у таких регістрах бухгалтерського обліку (табл. 1.6).

Основними перевагами комп'ютерної форми ведення обліку, порівняно з паперовою, є:

-                 вбудовані бухгалтерські знання (у програму закладено правила формування тих чи інших бухгалтерських проводок по господарських операціях, тобто форма бухгалтерського обліку наповнюється специфічними бухгалтерськими знаннями);

-            паралельне ведення обліку за декількома стандартами (на базі одних і тих же одноразово введених даних можна отримувати декілька систем оцінок і показників, що розраховуються за різними методиками);

-            забезпечення отримання необхідної внутрішньої та зовнішньої звітності за вимогою управлінського персоналу (використання комп'ютерної техніки дозволяє отримувати інформацію з бажаним ступенем деталізації у будь-який момент часу).

Підприємство самостійно розробляє систему і форми управлінського обліку, в якому застосовується більш детальне групування витрат і доходів у розрізі:

-           центрів відповідальності;

-           господарських і географічних сегментів діяльності;

-           видів діяльності;

-           технологічних процесів.

При цьому керівництво підприємства обирає різні методи калькулювання витрат, показники і форми внутрішньої звітності, терміни їх подання.