Особливості формування, обліку та використання резервного капіталу

Особливості формування, обліку та використання резервного капіталу

Резервний капітал підприємства — це сума резервів, створених відповідно до законодавства або на підставі установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку. Обов’язковість створення резервного капіталу (резервного фонду) передбачена законодавчо. Підприємства формують резервний капітал як гарантію виконання своїх зобов’язань. Мінімальний розмір резервного капіталу для господарських товариств (АТ і ТОВ) визначено на рівні 25% величини статутного капіталу. Підприємство може зафіксувати в установчих документах інший розмір резервного капіталу, однак він не повинен бути меншим від законодавчо встановленого рівня.

Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду також визначається в установчих документах підприємства й не може бути меншим ніж 5% чистого прибутку, отриманого підприємством за звітний рік.

При цьому Господарським кодексом (ст. 87) для господарських товариств передбачено можливість формувати фонди розвитку на підставі установчих документів. Оскільки законодавством не визначено переліку фондів, підприємство в установчих документах може передбачити напрями використання прибутку, що був отриманий в результаті господарської діяльності (після сплати встановлених законом податків, зборів, покриття збитків), і нормативи відрахувань у створені фонди.

Для узагальнення інформації про стан і рух резервного капіталу використовується рахунок 43 «Резервний капітал»:

— за кредитом рахунка 43 відображається створення резервного капіталу;

— за дебетом рахунка 43 — його використання.

Сальдо цього рахунка відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду. Для обліку резервного капіталу за видами і напрямами використання підприємство на свій розсуд може або вести аналітичний облік, або відкривати до цього рахунка додаткові субрахунки.

Наприклад, підприємство відповідно до установчих документів може створити резервний фонд, спрямований на виконання якої-небудь програми. Припустимо, на виконання програми по поліпшенню технічного стану підприємства й переозброєнню. А оскільки технічне переозброєння підприємства — процес тривалий, бухгалтерові доцільно відкрити субрахунок, на якому будуть акумулюватися необхідні кошти. Із цією метою підприємство й відкриє, наприклад, субрахунок 431 «Резерв на капітальні інвестиції».

Як уже зазначалося, резервний капітал формується за рахунок щорічних відрахувань у резервний фонд не менше ніж 5% чистого прибутку. При цьому чистий прибуток розраховується як алгебрична сума прибутку від звичайної діяльності й надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку й податків з надзвичайного прибутку.

Іншими словами, чистий прибуток відображається в ряд. 220 ф. № 2 «Звіт про фінансові результати», що розраховується в такий спосіб:

ряд. 220 = ряд. 190 + ряд. 200 — ряд. 205 — ряд. 210,

де ряд. 190 — отриманий підприємством у результаті господарської діяльності прибуток протягом звітного періоду за вирахуванням податку на прибуток;

ряд. 200 — сума надзвичайних доходів (наприклад, сума страхових відшкодувань від стихійних лих, пожеж);

ряд. 205 — сума надзвичайних витрат (збитки від стихійних лих за вирахуванням суми відшкодування);

ряд. 210 — сума податку на прибуток від надзвичайної діяльності.

Рішення про напрями використання резервного капіталу приймається власниками підприємства.

Резервний капітал може бути використаний:

— на збільшення статутного капіталу;

— виплату дивідендів по привілейованих акціях;

— погашення боргів при ліквідації товариства;

— покриття непередбачених витрат у випадку недостатності прибутку.

Приклад 10.4. Підприємство за підсумками звітного року отримало чистий прибуток у розмірі 50 000 грн. Відповідно до установчих документів, відрахування до резервного фонду становлять 5% чистого прибутку.

Відображення операцій в обліку

1 Спрямовано прибуток на створення резервного фонду- (50 000  5%)443 «Прибуток, використаний у звітному році»43 «Резервний капітал» - 2500

2 Відображення використання резервного капіталу для збільшення

прибутку з метою покриття непередбачених витрат 43 «Резервний ка-

пітал» 441 «Нерозподілений прибуток» - 500

3 Збільшення статутного капіталу за рахунок резервного капіталу 43 «Резервний капітал» 40 «Статутний капітал» - 1 000

4 Відображено використання резервного капіталу на виплату дивідендів по привілейованих акціях 43 «Резервний капітал» 441 «Нерозподілений прибуток» - 1 000

 Особливості формування, обліку та використання нерозподіленого прибутку (непокритих збитків)

Нерозподілений прибуток — це частина отриманого у звітному періоді прибутку, що утворився після нарахування й сплати до бюджету податку на прибуток. Непокриті збитки утворюються в результаті діяльності підприємства, коли витрати перевищують його доходи. У більшості випадків така несприятлива ситуація ймовірна в перші й останні роки існування підприємства.

Нерозподілений прибуток включається до власного капіталу підприємства, тим самим збільшуючи його. Непокриті збитки зменшують власний капітал.

Крім того, існує поняття «використання прибутку». Це частина нерозподіленого прибутку, спрямована на цілі, вказані документами підприємства (статутом, розпорядженнями, наказами, протоколами).

Метою створення комерційного підприємства є одержання прибутку. Однак на практиці така мета досягається не завжди. Тому результатом діяльностіпідприємства, навіть комерційного, може бути як прибуток, так і збиток. Існують два види факторів впливу на фінансовий результат діяльності підприємства: зовнішні, що не залежать від підприємства, і внутрішні, залежні тільки від нього.

До зовнішніх факторів можна віднести рівень інфляції, втрату або зниження платоспроможності грошової одиниці, а також політична й законодавча нестабільність у країні. Внутрішні фактори — стратегічне планування, вид товарів (робіт, послуг), а також швидкість їхнього просування на ринку й т.д.

Алгоритм визначення нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) наведено у вигляді схеми

Головні принципи розподілу прибутку повинні бути закріплені в статутних документах.

Фактичний розподіл прибутку відбувається на підставі організаційних документів — наказів, розпоряджень, протоколів зборів власників.

Нерозподілений прибуток може бути використаний:

— на покриття збитків минулих років;

— виплату дивідендів;

— створення резервного фонду;

— збільшення статутного капіталу;

— інші цілі, пов’язані з виконанням соціальних програм і розширенням виробництва.

Облік нерозподіленого прибутку здійснюється на субрахунку 441, непокритих збитків — на субрахунку 442. Використання прибутку відображається насубрахунку

Утворення нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) відбувається в момент кореспонденції з рахунком 79 за підсумками звітного року. При наявності дебетового сальдо на рахунку 79 варто говорити про непокриті збитки, кредитового сальдо — про нерозподілений прибуток.

Приклад 10.5. ТОВ «Надія» за результатами звітного року отримало збиток у розмірі 1 470 грн. У I кварталі наступного року фінансовий результат становив 10 000 грн (прибуток). У декларації з податку на прибуток підприємство показало зобов’язання за податком на прибуток у розмірі 2 800 грн. Нараховано дивіденди засновникам у розмірі 3 000 грн. У статуті ТОВ

передбачене використання нерозподіленого прибутку на такі цілі і в таких розмірах:

— на покриття збитків — 35%;

— створення резервного капіталу — 40%;

— збільшення статутного капіталу — 25%.

Відображення операцій в обліку

1 Нараховано податок на прибуток  2800

2 Відображено нерозподілений прибуток(10 000 грн — 2800 грн = 7200 грн)

3 Нараховано дивіденди  3000

4 Відображено відрахування на покриття збитків[(7200 грн — 3000 грн)  35% = 1470 грн]

5 Створено резервний капітал[(7200 грн — 3000 грн)  40% = 1680 грн]

6 Спрямовано прибуток на збільшення статутного капіталу[(7200 грн — 3000 грн)  25% = 1 050 грн]

 Особливості нарахування та сплати дивідендів

Засновники та учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку та отримувати його частину у вигляді дивідендів. Дивіденди — це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до часток їхньої участі у власному капіталі підприємства. Основним джерелом сплати дивідендів за акціями є чистий прибуток товари-

ства. Дивіденди за акціями сплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом АТ, за рахунок нерозподіленого прибутку. Для привілейованих акцій додатковим джерелом виплати дивідендів є резервний капітал. Якщо розмір прибутку відповідного року недостатній, то виплата дивідендів за привілейованими акціями проводиться за рахунок використання резервного капіталу.

Отже, для нарахування дивідендів за привілейованими акціями існує два можливих джерела: нерозподілений прибуток та резервний капі тал, а для простих акцій існує лише одне джерело — сума нерозподіленого прибутку.

Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами акціо нерів. Статут акціонерного товариства пови нен містити відомості про строк і порядок виплати дивідендів. Повідомлення про розмір дивідендів і порядок їхньої виплати товариство має довести до відома акціонерів. Сума дивідендів, яка належить до сплати одному акціонеру, визначається шляхом множення дивіденду, що припадає на одну акцію, на число цілком оплачених акцій, якими він володіє.

Під час виплати дивідендів необхідно враховувати такі дати:

— дату оголошення виплати дивідендів (оскільки публічне оголошення дивідендів неможливо скасувати, то зобов’язання щодо сплати дивідендів виникає негайно після їх оголошення);

— дату реєстрації (дата, станом на яку визначається перелік акціонерів, які мають право на отримання дивідендів);

— дату початку виплати дивідендів (дата, починаючи з якої акціонери можуть фактично отримувати дивіденди).Право на отримання дивідендів мають особи, які є акціонерами товариства на дату виплати дивідендів. Дивіденди мають бути сплачені тільки тим власникам акцій, які зареєстровані на цю дату.

Дивіденди, що сплачуються резидентами, обкладаються податком на ди віденди біля джерела виплати в розмірі 25% від нарахованої суми дивідендів. При цьому підприємство, яке сплачує дивіденди, має право зменшити власні податкові зобов’язання з податку на прибуток на суму утриманого та перерахо ваного податку на дивіденди.

Акціонери сплачують з отриманих сум дивідендів податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15%.

Дивіденди можуть сплачуватися негрошовими активами або акціями товариства. У такому разі вибуття відповідних активів, якими виплачуються дивідендів, у бухгалтерському обліку відображається як їх реалізація з одночасним зарахуванням взаємної заборгованості між акціонерним товари ством і акціонером.

Зміст господарської операції

1 Нараховано оголошені дивіденди за рахунок нерозподіленого прибутку

441 «Прибуток нерозподілений»443 «Прибуток, використаний у звітному році»

2 Нараховано оголошені дивіденди за привілейованими акціями за рахунок

резервного капіталу43 «Резервний капітал»443 «Прибуток, використаний у звітному році»

3 Персоніфіковано нараховані дивіденди за отримувачами (акціонерами) на початок виплати443 «Прибуток, використаний у звітному році» 671 «Розрахунки знарахованими дивідендами»

4 Сплата дивідендів грошовими коштами 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами» 30 «Каса»31 «Рахунки в банках»