Оцінка об'єктів обліку

Оцінка об'єктів обліку

Оцінка різних об'єктів обліку – активів, зобов'язань, капіталу, господарських процесів – визначається у відповідних стандартах обліку. Для кожного виду активів, як правило, визначаються декілька ситуацій, в яких здійснюється оцінка активів:

-           оцінка при придбанні (отриманні);

-           оцінка при вибутті;

-           оцінка на дату балансу (на кінець звітного періоду).

Оцінка придбання активу здійснюється за первісною вартістю, за якою він зараховується на баланс підприємства. Первісна вартість, як правило, є історичною (фактичною) собівартістю активу.

Основні засоби. Придбані (створені) основні засоби зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість – історична собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості активів, сплачених на дату придбання (створення) основних засобів. Первісна вартість включає фактичні витрати на придбання (створення) основних засобів та приведення їх до придатного для використання стану. Такими витратами можуть бути:

-               суми, сплачені згідно з договором продавцю (підряднику);

-               суми, сплачені за інформаційні та консультаційні послуги;

-               реєстраційні збори, державне мито та інші аналогічні платежі;

-               податки та інші обов'язкові платежі, що не відшкодовуються підприємству;

-               витрати із страхування ризиків, пов'язаних з доставкою;

-               витрати на установлення, монтаж, налагодження;

-               інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням та приведенням основних засобів до робочого стану.

Витрати на придбання (створення) основних засобів капіталізуються і в подальшому підлягають амортизації, тобто систематичному розподілу між звітними періодами. Амортизація може нараховуватися різними методами відповідно до діючих стандартів обліку: прямолінійним, зменшуваного залишку, кумулятивним, виробничим методом. В результаті визначається балансова (залишкова) вартість основних засобів як різниця між первісною або переоціненою вартістю та сумою нарахованої амортизації.

У процесі використання основних засобів їхня первісна вартість може змінюватись. Збільшення або зменшення вартості може здійснюватись в результаті переоцінки об'єкта основних засобів за справедливою вартістю станом на 31 грудня звітного року.

Нематеріальні активи. Первісною оцінкою нематеріальних активів є собівартість їх придбання чи створення відповідно. Собівартість нематеріального активу визначається сумою грошових коштів або справедливою вартістю іншої компенсації для його придбання або створення. Собівартість окремо придбаного нематеріального активу включає його ціну, мито, усі податки, що не підлягають відшкодуванню, інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням активу. Собівартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає всі витрати, прямо пов'язані з його створенням та приведенням до стану, придатного для використання за призначенням.

Витрати на створення чи придбання нематеріального активу капіталізуються і її подальшому підлягають розподілу в часі протягом строку його корисного використання. Амортизація нематеріального активу здійснюється протягом строку його корисного використання, який не повинен перевищувати 20 років.

Капітальні інвестиції. Прикладом капітальних інвестицій може бути будівництво господарським способом (силами підприємства) або процес

придбання основних засобів, який займає значний час. Оцінюють такі інвестиції за сумою фактичних витрат, пов'язаних з ними.

Фінансові інвестиції. Являють собою активи, які утримують з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора (акції, облігації, частки в статутних капіталах інших підприємств та інші боргові та капітальні цінні папери). Первісне визнання фінансових інвестицій здійснюється за їхньою історичною собівартістю, яка включає: ціну придбання; комісійні винагороди; гонорари; мито; податки, що не відшкодовуються підприємству; банківські збори; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням інвестицій.

Виробничі запаси. Первісною вартістю придбаних запасів є їх фактична собівартість, яка визначається відповідно до П(С)БО 9 „Запаси”. Первісною вартістю виготовлених запасів є їхня виробнича собівартість, яка формується відповідно до П(С)БО 16 „Витрати”. В інших випадках для оцінки запасів використовується справедлива вартість.

Запаси відображаються в обліку за найменшою із двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо вони зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Дебіторська заборгованість. Її оцінка залежить від виду заборгованості. Заборгованість за товари, роботи, послуги оцінюється за первісною вартістю, яка дорівнює справедливій (контрактній) вартості. Поточна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між первісною вартістю та резервом сумнівних боргів. Резерв визначається на основі платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті оцінюються за номіналом.

Зобов'язання. Для оцінки зобов'язань можуть бути використані всі зазначені вище оцінки. Вибір способу оцінки залежить від характеру зобов'язання, його строковості, способу погашення.